ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 21 червня 2018 р.

21.06.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.11,13–24:  «А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе»

У своєму житті ми щось здобуваємо і осягаємо. Щось завжди маємо, про що можемо сказати іншим, що ми цього досягнули. І живемо у свідомості та переконанні, що це наша заслуга, наше досягнення. Ніхто цього в нас не відбирає і не відкидає. Але погляньмо, що було б, коли б були в нас інші обставини, інші батьки, середовище, то ми не мали б того, що маємо, і не знати, ким ми б були. 

Якщо час до часу роздумуватимемо над тим, що все дає нам Господь, тоді побачимо, що справді нема нічого, чого б ми одержали випадково. Господь стоїть за усім нашим буттям, за кожною ситуацією у нашому житті. Бог дає сенс кожній миті нашого перебування на землі. Вміймо за нашим життя і всім, що в ньому діється, розпізнати Господа.

***
Мт.11,27-30:  «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим»

У своєму житті ми завжди прагнемо різних змін, хочемо досягати нових вершин у кар’єрі, навчанні, добробуті, що б чогось досягнути. І часто не можемо повірити, що те, що Господь уже послав у наше життя, і є тим найкращим для мене. 

Найважче це усвідомити, коли настають різні труднощі, проблеми й клопоти. Саме про це говорить Господь: взяти своє ярмо на себе – значить прийняти життєву ситуацію, прийняти людину, прийняти подію, яку Господь послав. Прийняти – це повірити, що її дав нам Господь. 

Якщо усвідомимо, що все стається не випадково, а за всім у нашому житті стоїть Господь, тоді будемо готові чинити його волю у кожній хвилині свого життя. Коли зуміємо все це приймати, брати це ярмо на себе, то в нашому серці запанує мир. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

21.06.2018р. Б. / Св. велмуч. Теодора Стратилата; Св. Єфрема, патр. Антіохійського

Святого великомученика Теодора Стратилата

Тропар, глас 4: Через переможне слово істини, страстотерпче, став ти воєводою предобрим царя небесного, Теодоре, бо зброєю віри мужньо озброївшись і перемігши демонські полки, переможцем явився ти, страждальче, тому з вірою завжди тебе ублажаємо. 

Кондак, глас 2: Мужністю душі у віру одягнувшись і слово Боже як спис в руку взявши, ворога переміг ти, превеликий серед мучеників, Теодоре, з ними Христу Богові молячись, не забудь за всіх нас.
Пам’ять святого Теодора Стратилата Церква вшановує 21 лютого. Сьогодні споминаємо перенесення мощей мученика з Іраклії до його рідного міста Евхаїт. Святий Теодор перед своїм останнім подвигом заповів це своєму слузі Уварові. Перенесення мощей відбулося за участи великої кількости християн через чотири місяці після мученицької смерти святого, 21 червня 319 р. 

__________
У той самий день
Святого Єфрема, патріярха Антіохійського

За правління імператора Юстина І (518-527) святий Єфрем був намісником східної частини держави. Коли 29 травня 526 р. в Антіохії стався страшний землетрус, Єфрем використав усю свою владу, щоб допомогти нещасним мешканцям зруйнованого міста. Якось, ідучи вулицею, Єфрем побачив сплячого старого чоловіка, над яким підносився ясний німб. Це його зацікавило, бо чоловік той був поденним робітником. Єфрем став його розпитувати і дізнався, що той старець є єпископом. Він покинув свій престол, щоб на самоті служити Богу, а тепер трудом своїх рук заробляє собі на хліб. Саме тоді цей старий єпископ, імени якого ми не знаємо, провістив святому Єфремові, що той стане патріярхом. 

Слід сказати, що тодішній патріярх Антіохії Евфрасій загинув під час землетрусу. Духовенство і народ, пізнавши глибоке благочестя, милосердя і всі чесноти святого Єфрема, обрали його патріярхом. Сталося це 527 р. Святий Єфрем зі смиренням прийняв цю тяжку ношу. Антіохія в ті часи була найбільшим вогнищем усяких нечестивих єресей, тож новий патріярх став завзято поборювати всі хибні науки і навертати заблуканих. Навчав він не тільки словом, але й своїми писаннями, він залишив нам у спадок багато повчальних послань і листів. 

Поблизу Єраполя подвизався один монах-стовпник, що впав у єресь. Святий Єфрем прийшов до нього, щоб його навернути з хибної дороги. Але гордий єретик став домагатися чуда. Він сказав, що готовий разом з Єфремом пройти випробування вогнем: вони обидва мають стати посеред вогню, а кому полум’я не завдасть шкоди, того й віра правдива. Святий відповів на те, що не годиться спокушати Господа Бога і домагатися чуда, однак він, уповаючи на Божу благодать, готовий задля спасіння душі заблуканого пристати і на це. Розпалили великий вогонь, але стовпник в останню мить злякався і не став у вогонь. Тоді святий Єфрем з молитвою кинув у вогонь свій омофор, а через три години, коли вогонь погас, омофор той знайшли цілим і неушкодженим. Монах-єретик пізнав свій блуд і навернувся. 

Святий Єфрем помер близько 545 р. Шостий Вселенський собор з великою похвалою згадує його писання і всі його труди. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

середа, 20 червня 2018 р.

20.06.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рим.11,2–12:  «Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю»

В історії Старого Завіту часто бачимо, як вибраний народ відходив від віри в єдиного Бога. Небагато залишались вірними Йому. Сучасний світ також для нас часто виглядає агресивним, зматеріалізованим, прагматичним, і на цьому тлі ми не можемо усвідомити собі, що у світі є багато віруючих людей на різних становищах. Є бідні, є багаті, є люди, які, незалежно від соціального статусу, живуть вірою. 

Будьмо певні, що доки існуватиме світ, Вселена, доти люди житимуть вірою в Бога. Ніколи не звертаймо уваги на обставини, які є навколо нас. Бо обставини – такі, які є. Але будьмо свідомі того, що як в історії Церкви завжди були свідки віри, що у будь-яких обставинах завжди жили вірою, завжди уповали на Господа, то і в нас ніякі обставини цієї можливості не заберуть.

***
Мт.11,20-26:  «Ти затаїв це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам»

Може видатися дивним, як Господь може затаїти щось від когось, адже Він хоче кожну людину привести до свого Царства, кожній особі відкрити правду про себе. 

Причина ж у тому, що дуже часто людина почувається самодостатньою, вважає, що сама може собі зарадити, і Господь тоді ніяк не може втрутитися в її життя, щоб допомогти. Лише коли людина почувається безпомічною, слабкою і шукає допомоги, просить Бога про заступництво, пускає Його у своє життя – тоді Він може допомогти. 

Скільки разів у своєму житті ми мали багато проблем, труднощів, багато невдач, скільки разів ми старалися якось собі зарадити, змінити щось. Але знову усвідомлювали, наскільки ми безпомічні й слабкі. І саме в такі хвилі важливо відчути, що ти безпомічний, слабкий, що ти наче немовля, яке нічого не може зробити, а залежить від когось іншого. 

Якщо ми уповаємо на Бога, який може все зробити, та віддаємо себе під Його повну опіку, то вибираємо найпевніший вихід з будь-якої ситуації.

+ВЕНЕДИКТ