ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 3 серпня 2017 р.

03.08.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.14,6–19: «Тим то й ви – коли вже так їх прагнете, отих духовних дарів, – старайтесь їх мати подостатком на збудування Церкви»

Кожна чеснота, яку ми здобуваємо, кожна добра риса, кожен наш добрий вчинок – це не лише наша приватна справа, а й справа усієї Церкви. Так само й кожен наш гріх не є лише нашою приватною справою, яку ми можемо «залагодити» в сповіді. 

Маємо завжди дбати про стан своєї душі й пильнувати її, розуміти, що наше життя – це є життя всієї Церкви. Так само, якщо члени всієї Церкви сповнюються святістю, праведністю, і це відчуває тоді уся Церква.

*** 
Мт.20,17-28: «Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити»

Ми дуже часто скаржимося на обставини нашого життя – все нам не так: не так хтось глянув на нас, не так відгукнувся, не так поставився, не так відреагував, не так нас оцінили, не врахували нашої думки й багато іншого. 

Ми дуже часто хочемо, щоб усе служило «для мене». Ісус висловлює цілковито іншу думку: «Я прийшов, щоб послужити». Бог, Творець усього видимого й невидимого, який є альфа та омега, початок і кінець усього, приходить на землю, щоб послужити людині. 

Мені пригадуються слова одного міністра (не українського), який сказав: «Коли я був звичайною людиною, я міг послужити одиницям. Тепер я міністр, і хоча знаю, що завжди ним не буду, але тепер я можу послужити тисячам або й мільйонам». Дуже важливо усвідомлювати, що те місце, яке мені дав Господь, – є місцем служіння для інших, місцем, де я можу щось зробити для когось, де мене поставив Господь, де Бог на мене розраховує і покладається на мене. Бог очікує від мене служіння так, як і сам прийшов послужити. 

Ми часто маємо претензії до інших – «чому інші нам не служать», хоча прямо цього й не говоримо. Натомість треба спробувати й ризикнути, просто відважитися наслідувати Ісуса Христа у служінні іншим особам, які оточують нас. І насамперед – найближчим, тобто родині: чоловік – жінці, жінка – чоловікові, жінка і чоловік – дітям, батькам, близьким, друзям та, врешті, кожній людині, яку поставив на нашій дорозі Господь. Треба пробувати побачити, чого Бог хоче від мене, в якій спосіб я тій людині можу послужити. Часто вистачає просто вислухати, приділити час. Не треба багато. Бог очікує від мене, щоб саме цій людині, у цій конкретній ситуації я послужив. І я маю для цього всі можливості та змогу.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар