ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 3 серпня 2017 р.

03.08.2017р. Б. / Преподобних Симеона, Христа ради юродивого, та Йоана, його сопосника; Святого пророка Єзекиїла

Преподобних Симеона, Христа ради юродивого, та Йоана, його сопосника

Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше. 

Кондак, глас 2: Безплотного і плоті явленого і чеснотами надприродно осяяного, Симеона рівноангельного і богоносного возхвалімо, а з ним і Йоана приснопам’ятного, з вірою і любов’ю, як тих, які моляться Господеві неустанно за всіх нас. 

Ще юнаками вони зреклися світу. Щирі приятелі з дитинства, вони разом поїхали поклонитися Святим місцям у Єрусалимі і там їхнє серце запалало великою любов’ю до Христа Спасителя. Приятелі відпустили своїх слуг на волю, не втримало їх навіть багатство, яке залишили вдома, і вступили до монастиря, який заклав колись святий Герасим. Ігумен Никон постриг їх і поблагословив на пустельне життя. Далеко в пущі вони знайшли печеру і там, борючись зі спокусами, в постах, молитвах і чуванні, прожили 29 років. Тоді Симеон вирішив піти у світ, щоб спасати, мірою своїх сил, інших, а Йоан, хоч як йому було жаль розлучатися з приятелем, залишився в пустелі. 

Преподобний Симеон пішов до Єрусалиму і там три дні молився на Голготі. Найбільше він просив у Господа, щоб його добрі діла, якщо йому вдасться якесь задля спасення ближнього зробити, були приховані від світу, а після молитви постановив удавати зі себе дурного, несповна розуму, юродивого Христа ради, щоб легше було приховати силу творити чуда, яку дав йому Бог. 

Він прийшов до міста Емізени. В убогій одежі, в солом’яній шапці він ходив вулицями міста, а за ним біг гурт злих хлопчиськ, які з нього насміхалися, кричали і штовхали. Преподобний Симеон найнявся до одного єретика на поденну роботу, господар велів йому продавати горох на площі. Святий упродовж семи днів до цього постив і тепер став їсти той сирий горох. Єретик, побачивши це, жорстоко побив його і вигнав з хати, але святий постійно повертався до нього, аж поки не навернув його разом із жінкою до Христової віри. Потім преподобний Симеон найнявся на роботу до одного жида, гутника-шкляра. Що жид зробить склянку, то святий Симеон перехрестить її – і вона трісне, і тріскали ті склянки доти, доки жид врештірешт не прозрів і прийняв святе хрещення. Іншого разу йшов святий вулицею, тримаючи в одній руці велику ковбасу, а в другій – гірчицю, і їв по дорозі. Ніхто уваги на дурня не звертав. Аж надійшов бідний чоловік, незрячий. Преподобний натер йому очі гірчицею та й пішов собі – а сліпий прозрів.
На все місто лиш один чоловік, диякон Йоан, знав життя Симеона і його чесноти. Цього диякона, який часто давав святому їсти, засудили за вбивство людини, кинули до в’язниці і вже мали стратити. Зустрів якийсь чоловік преподобного Симеона і сказав йому:“Тепер, небоже, помреш з голоду, бо твого диякона ось-ось повісять”. 

Святий Симеон став ревно молитися, і знайшлися справжні винуватці, а диякона відпустили. При зустрічі преподобний сказав йому:“Це Бог тебе покарав за те, що двом біднякам не дав милостині, коли в тебе просили її!” 

Таке ось було життя святого Симеона. Перед смертю він ще відвідав свого брата Йоана і провістив йому, що вони обидва скоро помруть. Повернувшись до міста, преподобний Симеон далі провадив своє життя юродивого, ночами молився і в бідності й убогості, нікому не відомий, помер. Поховали його поспіхом, як бідака, бо диякон Йоан ще не знав про його смерть. І щойно коли довідався про це, лиш тоді оголосив, що той, юродивий, насправді був великим пустельником і Божим угодником. Тоді стали відомі й усі чуда, які він учинив, і люди дізналися, який великий святий жив серед них, що зцілював хворих, а всі його мали за дурня. Які то далекі людські суди від судів Божих! Преподобний Симеон помер близько 590 р., того ж року помер і преподобний Йоан. 

__________
У той самий день
Святого пророка Єзекиїла

Тропар, глас 2: Пророче Божий Єзекиїле, ти прозрів замкнені Духом врата і і на Втіленого, на виході їх, Єдиного вказав Бога, Його моли, молимось, щоб відкрив двері милості Своєї і спас душі тих, які благочесно оспівують пам’ять твою. 

Кондак, глас 4: Божим пророком явився єси, Єзекиїле чудний, воплочення Господнє всім провістив єси, Сущого Агнця і Зиждителя, Сина Божого, який явився во віки. 

Зло і нечистота ширилися серед жидів. Вони забули про свого Бога, каменували Його пророків, а втіхи шукали в ідолопоклонстві. Дарма, що пророк Єремія закликав їх до покути;як голосу того, що кличе в далекій пустелі, так і його не чули закаменілі серця окаянників. І прийшла кара Божа. Навуходоносор уже вдруге захопив Єрусалим, а царя Седекію і тисячі жидів погнав у неволю. А третю кару, зруйнування Єрусалиму і святині, Єремія провістив у Єрусалимі. В Халдейській землі, серед поневолених жидів пророкував пророк Єзекиїл. 

Батько пророка Єзекиїла, Бузі, був священиком. Св. Єзекиїл разом з іншими потрапив у неволю, жив він над рікою Кевар. Бог покликав його на пророка 593 р. до Р. Хр., коли жиди перебували в неволі вже п’ять років. Він побачив у хмарах чотирьох створінь, перше з людським обличчям, друге – з левиним, третє – з головою бика, а четверте – з головою орла;кожне з них мало дві пари крил, однією закривали голови, а другою – тіло. Вони тримали престол, на якому сидів Господь. Святі Отці це тлумачать, що створіння ті символізували чотирьох євангелистів, кожен з яких у свій спосіб описав життя Христа Спасителя. Так, людське обличчя означає Його людську природу, левине – Його Божество, голова вола – означає страсті Христа Спасителя, а орел – означає Воскресіння і Вознесіння Ісуса. Тому-то в іконографії людська постать символізує святого євангелиста Матея, лев – Марка, віл – Луку, а орел – Йоана. 

Господь наказав йому іти й пророкувати серед жидів, без огляду на те, слухатимуть його чи ні. І дав йому Господь Бог сувій, на якому написано було:“Жалощі, стогін і скарги” – і велів його з’їсти. Вуста пророка наповнилися дивною гіркотою. І сказав Господь, що якщо пророк не послухає і не стане погрожувати грішникам гнівом Божим, то сам за них відповість своєю душею. 

Став святий Єзекиїл проповідувати серед жидів;провістив їм зруйнування Єрусалиму, що одна частина жидів загине від голоду, друга – від меча, а третя буде розсіяна по всьому світу. Господь велів пророку Єзекиїлу обрізати своє волосся і поділити на три частини:одну – спалити, другу – посікти мечем, а третю – пустив на вітер. Закривши своє лице і очі, пророк вийшов із міста у знак того, що й цар Седекія, правитель Єрусалиму, вийде з міста, його схоплять, виколять очі і погасне перед ним ясний світ. 

Пророцтва Єзекиїла стосувалися також і сусідніх поганських народів:вавилонян, моавитян, едомлян, амоніїв, єгиптян, яким провістив утрату незалежности і вічну неволю. Провістив він також Божу кару злим пастирям (священикам) стада, які пасуть самі себе, їдять м’ясо і молоко зі стада, а овечок Божих не пасуть, не допомагають хворим, не зцілюють недужих, не втішають розкаяних, не шукають заблудлих і загиблих, а через це розпорошилися вівці, бо не мали пастирів, і дикі звірі їх поїдають. Тому Господь збере вівці свої (своїх вірних), виведе їх з-посеред поган (безвірних) і вони будуть пастися і спочивати на горах Ізраїля. “Я буду судити між вівцею та вівцею. Я поставлю над ними єдиного пастиря, що пастиме їх, слугу мого Давида. Він буде їх пасти, він буде пастирем над ними” (Єз. 34, 22-23). Яке чітке провіщення про Христа Спасителя, про одне стадо і одного пастиря, тобто про Христову Церкву і її видимого главу – наступника святого Петра. 

А далі в пророцтвах Єзекиїла виявляється уся безмірна доброта і милосердя Господа, який не полишає навіть тих, що Його покинули:“Я заберу вас з-між народів;я позбираю вас з усіх земель і приведу вас у вашу країну. Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь;я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи. Ви житимете в країні, що я дав батькам вашим, і будете моїм народом, а я буду вашим Богом” (Єз. 36, 24-28). 

Після цього Господь вустами пророка Єзекиїла провіщає воскресіння мертвих. Дух Божий вивів пророка на поле, повне костей, і спитав Господь Єзекиїла. “«Сину чоловічий! Чи оживуть ці кості?» Я відповів:«Господи Боже, Ти знаєш». Тоді сказав до мене:«Проречи над цими кістками й скажи до них:Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей:Ось я введу в вас дух, і ви знов оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я – Господь»” (Єз. 37, 3-6). А коли пророк промовив слова, що йому велів Господь, то зрушилися кістяки, кістка єдналася з кісткою і вкрилися тілом, а коли за наказом Божим пророк сказав, щоб у них вступила душа, то трупи враз ожили. Були це кістяки померлих, тих, що говорили:“Кості наші висхли, надія наша пропала, прийшов кінець нам!” (Єз. 37, 11). І пролунало слово Господа:“Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю” (Єз. 37, 12). 

Пророцтво Єзекиїла закінчується обітницею повернення жидів у землю батьків. Та найголовніша обітниця – постання нового Єрусалиму, Христової Церкви. Близько двадцяти семи років пророкував святий Єзекиїл, і помер мученицькою смертю:жиди прив’язали його до диких коней і ті розірвали тіло пророка. Це була помста за те, що пророк закликав їх до покаяння і хотів добра всьому народові. Святі останки пророка Єзекиїла поховано поблизу Багдаду, на полі Мавр, у гробі Сима й Арпахшада, прародичів Авраама. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар