ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 21 червня 2017 р.

21.06.2017р. Б. / Святого великомученика Теодора Стратилата; Святого Єфрема, патріярха Антіохійського

Святого великомученика Теодора Стратилата

Тропар, глас 4: Через переможне слово істини, страстотерпче, став ти воєводою предобрим царя небесного, Теодоре, бо зброєю віри мужньо озброївшись і перемігши демонські полки, переможцем явився ти, страждальче, тому з вірою завжди тебе ублажаємо. 

Кондак, глас 2: Мужністю душі у віру одягнувшись і слово Боже як спис в руку взявши, ворога переміг ти, преселикий серед мучеників, Теодоре, з ними Христу Богові молячись, не забудь за всіх нас. 

Пам’ять святого Теодора Стратилата Церква вшановує 21 лютого. Сьогодні споминаємо перенесення мощей мученика з Іраклії до його рідного міста Евхаїт. Святий Теодор перед своїм останнім подвигом заповів це своєму слузі Уварові. Перенесення мощей відбулося за участи великої кількости християн через чотири місяці після мученицької смерти святого, 21 червня 319 р.

У той самий день
Святого Єфрема, патріярха Антіохійського

За правління імператора Юстина І (518-527) святий Єфрем був намісником східної частини держави. Коли 29 травня 526 р. в Антіохії стався страшний землетрус, Єфрем використав усю свою владу, щоб допомогти нещасним мешканцям зруйнованого міста. Якось, ідучи вулицею, Єфрем побачив сплячого старого чоловіка, над яким підносився ясний німб. Це його зацікавило, бо чоловік той був поденним робітником. Єфрем став його розпитувати і дізнався, що той старець є єпископом. Він покинув свій престол, щоб на самоті служити Богу, а тепер трудом своїх рук заробляє собі на хліб. Саме тоді цей старий єпископ, імени якого ми не знаємо, провістив святому Єфремові, що той стане патріярхом. 

Слід сказати, що тодішній патріярх Антіохії Евфрасій загинув під час землетрусу. Духовенство і народ, пізнавши глибоке благочестя, милосердя і всі чесноти святого Єфрема, обрали його патріярхом. Сталося це 527 р. Святий Єфрем зі смиренням прийняв цю тяжку ношу. Антіохія в ті часи була найбільшим вогнищем усяких нечестивих єресей, тож новий патріярх став завзято поборювати всі хибні науки і навертати заблуканих. Навчав він не тільки словом, але й своїми писаннями, він залишив нам у спадок багато повчальних послань і листів. 

Поблизу Єраполя подвизався один монах-стовпник, що впав у єресь. Святий Єфрем прийшов до нього, щоб його навернути з хибної дороги. Але гордий єретик став домагатися чуда. Він сказав, що готовий разом з Єфремом пройти випробування вогнем: вони обидва мають стати посеред вогню, а кому полум’я не завдасть шкоди, того й віра правдива. Святий відповів на те, що не годиться спокушати Господа Бога і домагатися чуда, однак він, уповаючи на Божу благодать, готовий задля спасіння душі заблуканого пристати і на це. Розпалили великий вогонь, але стовпник в останню мить злякався і не став у вогонь. Тоді святий Єфрем з молитвою кинув у вогонь свій омофор, а через три години, коли вогонь погас, омофор той знайшли цілим і неушкодженим. Монах-єретик пізнав свій блуд і навернувся. 

Святий Єфрем помер близько 545 р. Шостий Вселенський собор з великою похвалою згадує його писання і всі його труди. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Немає коментарів:

Дописати коментар