ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 13 березня 2017 р.

13.03.2017р. Б. / Преподобного ісповідника Василія, співпосника святого Прокопія; Преподобних Марини, Кири і Домніки

Преподобного отця нашого й ісповідника Василія, співпосника святого Прокопія

Тропар, глас 1: Пустинним жителем і в тілі ангелом, * і чудотворцем показав Ти себе, богоносний отче наш Василіє. * Постом, чуванням, молитвою небесні дарування прийнявши, * зціляєш недужих і душі, що з вірою прибігають до Тебе. * Слава Тому, що дав Тобі кріпость, * слава Тому, що вінчав Тебе, * слава Тому, що діє тобою всім зцілення. 

Кондак, глас 2: З вистоти прийнявши одкровення божественне, вийшов ти, мудрий, з світу балачок і як монах жив преподобно, чудес дію прийняв і недуг зцілення благодать, Василіє, всеблаженний, всященніший. 

Церква називає святого ісповідника Василія співпосником святого Прокопія, пам’ять якого відзначали ми вчора. Вони разом служили Господу, разом терпіли муки, ув’язнення, разом вийшли на свободу, і продовжили жити самітницьким життям аж до смерти. Нехай же обидвом їм буде слава, честь і поклоніння, а нам нехай вимолять вони у Бога милосердя і ласки спасіння. 

__________ У той самий день
Преподобних Марини, Кири і Домніки

Преподобні Марина (Марана) і Кира жили в Сирії, у місті Вереї. Були вони з багатого роду, але задля Христа все покинули й осіли за містом у печері. Життя провадили в молитві, мовчанні і в таких суворих постах, що лишень небесна Божа сила утримувала їх при життю. Крім того, вони накладали на себе такі тяжкі окови, що під ними не могли навіть випростатися. Біля їх печери була хатина, де вели монаше життя їхні бувші служниці. Лиш двічі вони залишали свою печеру. Вперше, коли пішли до Єрусалиму поклонитися святим місцям. Вони йшли 20 днів, нічого впродовж цього часу не споживаючи, і лишень в Єрусалимі дещо з’їли. Другий раз пустилися в дорогу, також постячи, аби поклонитися мощам святої Теклі в Ісаврії. І так в тяжких покаянних трудах прожили святі діви близько 40 років. Їх життя описав Теодорит, єпископ сусіднього міста Кира, він відвідував їх у печері і бачив ті окови. Померли святі близько 440 р. 

Цілком подібне було життя святої Домніки, яке також описав єпископ Теодорит. Вона в городі своєї матері поставила собі будку, в якій проживала в постах і молитві, ходила до церкви, а свою матір і братів спонукала до того, щоб вони роздавали милостиню і прикрашали Божі доми. (Цю святу посницю слід відрізнити від іншої святої Домніки, пам’ять якої вшановуємо 8 січня.) 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар