ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 23 лютого 2017 р.

23.02.2017р. Б. / Святого священномученика Харлампія, єпископа Магнезії

Житіє святого мученика Харлампія, єпископа Магнезії

Тропар, глас 4: Мученик Твій, Господи, Харлампій,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 8: Вживаючись у благодать священства, славний, церкву світло прикрасив ти стражданням божественним, яке за Христа прийняв єси мужньо радуючись, Харлампіє чесний, світильнику всесвітній, який осяює краї, як непереможний. 

На судилище Луціяна і Луція привели 113-літнього старця Харлампія, єпископа Магнезії. Не довгий був той суд. Старець визнав, що вірує в Христа, і його передали мучителям, а ті з його тіла здерли всю шкіру. Мороз по тілі пройшов у тих, хто це бачив, а мученик голосно дякував катам: “Дякую вам, що обстругали моє тіло, бо через це обновився і дух мій во Христі!” 

Залізні гаки впали з рук катів, коли вони почули ці слова, а двоє з них, Порфирій і Ваптос, увірували в Бога, який дає мученикам своїм силу терпіти за Нього. Вони голосно прославляли Спасителя, а за їх прикладом пішли три невісти, що дивилися на ті муки. За наказом суддів усі п’ятеро прийняли смерть від меча. 

Однак та страта не злякала нікого; майже все місто, бачачи численні чудеса і зцілення, які діялися під час мук Харлампія, повірило в Ісуса, навіть сам суддя Луцій голосно говорив, що великий є Бог християнський. Дали знати про це імператорові Северу, і той наказав привести Харлампія на свій суд в Антіохію Писидійську. Тут почалися нові муки: лице святого припікали свічками, шматували його тіло, прокололи груди, пекли на вогні тіло його. В той самий час стали діятися нові чуда. Святий оздоровив на очах у всіх біснуватого і воскресив померлого. Тисячі повірили в Ісуса, дочка царя Галина припала до ніг святого і славила Христа, в якого повірила. Однак імператор, хоч уже зворушилося і його серце, не навернувся, не допомогло і те, що дочка його своєю молитвою двічі стерла в порох золоті поганські божища – імператор велів стяти святого Харлампія мечем. Коли ж святий з радістю став на коліна, щоб підставити свою голову під меч, явився йому сам Спаситель. Святий Харлампій молив Його, щоб на місці, де спочинуть його мощі, не було ані голоду, ані хворіб, ані пошести на худобу, щоб там воцарився мир, щоб усі жили в добрі, в багатстві земних плодів, та насамперед – у Божій благодаті. Так остання молитва стала водночас доказом великої любови святого до ближніх, який стільки перетерпів задля любови Бога і Його правди. А коли кат підніс меч, щоб відсікти голову мученика, побачив перед собою лишень тіло, бо душа в гарячій молитві піднеслася до неба. Тіло мученика, намащене дорогим миром, чесно поховала Галина, дочка імператора. Було це близько 202 р. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар