ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 18 лютого 2017 р.

18.02.2017р. Б. / Святої мучениці Агафії

Житіє святої мучениці Агафії

Тропар, глас 4: Агниця Твоя, Ісусе, Агафія,* кличе великим голосом:* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю,* і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,* та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.* її молитвами як милостивий спаси душі наші. 

Кондак, глас 4: Хай прикраситься церква днесь порфирою славною, окропленою чистою кров’ю Агафії мучениці, «Радуйся – співаючи – похвало катанська». 

Діялось це за імператора Деція, в часи переслідування християн. На Сицилії, в місті Парномі (Палермо), жила діва-християнка на ім’я Агафія, якій батьки залишили дуже великий спадок. А врода її була така, що в усій околиці годі було знайти красивішої. Хай яким красивим було її тіло, то ще більшою красою сяяла її душа. Свята Агафія своє дівицтво посвятила небесному Нареченому, Христу Спасителеві, а сама вже тут, на землі, провадила ангельське життя. 

Намісником там був поганин безбожник Квинтіян, що мешкав у місті Катані. Він тільки й думав про те, як би присвоїти маєток Агафії, а ще звести святу дівицю на дорогу гріха і зробити її своєю коханкою. Нагоду виконати свій злий намір дав йому наказ Деція, щоб мучити християн і грабувати їх маєтки. Тоді Квинтіян послав вояків до Парноми, щоб ті привели святу Агафію на суд. Коли сторожа прийшла в її дім, свята дівиця припала на коліна і стала так молитися: “О Господи мій, Ісусе Христе! Ти бачиш моє серце і знаєш, чого я хочу. Ти єдиний мій Жених, Ти – мій пастир, а я вівця Твоя, захисти мене від гонителів, дозволь мені побороти диявола, звернути голову його Твоєю силою. Прийми мою жертву і сльози мої, бо Ти один Бог мій нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь!”
Після цієї молитви свята дівиця віддала себе в руки катів, які відвели її до Катани, де, за наказом Квинтіяна, помістили її в домі багатої блудниці Афродисії. Ця безбожна жінка, яка разом зі своїми п’ятьма дочками вела розпусне життя, мала намовити і святу Агафію стати на дорогу розкошів і гріха. Найсмачніші вина і страви, багаті одежі, золото, перли, музика, спів, безбожні бесіди, які приневолена була слухати, – все це не ввело святу дівицю в спокусу. Вона молилася Богу, а безбожницям казала так: “Слова ваші, розкоші і обітниці можуть лиш як вітер нашкодити листю, але дерева з глибоким корінням вони не звалять. Дім мій побудований на твердій скалі, і ріки ваші не підмиють його!” 

Через місяць Афродисія пішла до Квинтіяна і сказала: “Скоріше камінь зм’якне і залізо в олово переміниться, як зм’якне серце цієї дівиці. Днями і ночами разом зі своїми дочками я робила все, що могла, однак не допомогли ані прохання, ані погрози. Я давала їй дорогий одяг, золото, перли, а вона на все це дивиться, як на болото!” 

Тоді мучитель велів привести святу дівицю до себе і запитав її, з якого вона роду? 

“Ти знаєш, що рід мій шляхетний”, – відповіла св. Агафія. 

“А чому тоді одяг твій бідний і простий, як якоїсь невільниці?” – спитав Квинтіян. 

“Бо я справді є невільницею Христа-Спасителя! Його неволя – це найбільша шляхетність моя і слава!” 

“А хіба ми, які не визнаємо Христа, не є вільні і шляхетні?” – спитав поганин. 

“Ні, – відповіла свята дівиця, – ви є невільниками гріхів і слугами бездушних бовванів!” 

Жодні погрози її не злякали, вона сміливо сказала: “Не боюся нічого: якщо кинеш мене до диких левів, то вони, побачивши мене, стануть тихі і боязливі; якщо кинеш мене у вогонь, то ангел з неба принесе мені роси і освіжить мене”. 

Тоді мучитель наказав бити її по обличчю і вкинути до смердючої темниці. Святий Методій, Царгородський патріярх (його пам’ять вшановуємо 14 червня), розповів, що коли вояки кинули дівицю до в’язниці, вона спіткнулася об два камені, на яких, немов на воску, відбилися сліди її стіп. Пізніше з тієї темниці зробили гарну каплицю, а ті два камені показують вірним і сьогодні. 

Наступного дня почалися нові муки. “Прикладали смолоскипи, – каже святий Методій, – бичами били по дівочому тілі, гаками шматували її боки, припікали розжареними бляхами”. А потім безсоромний мучитель наказав видерти гаками одну грудь святої дівиці. 

“Безбожний грішнику, чи не встид тобі і сором відтинати мені груди? Та ж такими грудьми кормила тебе мати твоя!” 

А коли вночі, у темниці, свята стала гаряче молитися, явився їй старець з ліками в руках і сказав, що хоче вилікувати її грудь. Та свята дівиця, думаючи, що це і є насправді якийсь лікар, сказала: “Тіло моє жодних ліків не приймає. Ти чоловік, а я дівиця, не годиться мені відкривати перед тобою свого тіла. Лікар мій – Ісус Христос; Він, якщо схоче, лиш одним словом зможе оздоровити слугиню свою”. 

А тоді старець сказав: “Саме Христос, про якого ти кажеш, послав мене до тебе! Я – апостол Петро, Він велів мені вилікувати тебе!” 

Сказавши це, старець зник, а грудь святої Агафії стала цілком здорова. Світло небесне осяяло темницю, так, що сторожі, бачачи це диво, утекли зі страху. Інші в’язні намовляли святу на втечу, але вона сказала так: “Хорони мене Боже, щоб я втекла і втратила нагоду з’єднатися з Ісусом, а ще, щоб сторожі через мене потерпіли кару!” 

Коли наступного дня мучитель побачив, що Бог в чудесний спосіб оздоровив її, то заказав розпекти гострі камені і на них покласти святу дівицю. Агафія все стерпіла задля Імени Ісуса, а до мучителів говорила: “Не жалійте рук: ці муки є моїм скарбом, добре відбийте тіло моє від костей, як зерно відлучається від полови, щоб очищена душа моя могла з вінцем мучениці ввійти до раю!”
Однак Бог приготував уже грім гніву свого на катів, бо ось земля почала трястися; під руїнами румовища загинуло двоє радників міста, погани Вултс і Теофіл, а народ, наляканий, став кричати, щоб мучитель припинив катувати дівицю, бо інакше пропаде місто ціле. Тоді Квинтіян знову відіслав святу Агафію до в’язниці. Тут припала вона на коліна і так стала молитися: “Дякую тобі, Ісусе Христе, що дав мені відважно задля Імени Твого терпіти, що дозволив мені побороти похоті тіла. А тепер, Господи, вислухай мене і дозволь рабі Твоїй покинути цей нужденний світ, щоб могла я оглядати Твоє милосердя!”

З цією молитвою її чиста душа полетіла до неба.

А коли християни несли тіло до гробу, зустріли юнака, незнайомця, за яким ішло сто гарно одягнених дітей. Той юнак біля гробу поклав у домовину камінну табличку, на якій було написано: “Розум преподобний, пошана Богові добровільна і вітчизни визволення”. А потім юнак той нараз зник, а всі увірували, що був то Богом посланий ангел. Мучитель Квинтіян, почувши про смерть дівиці, чимшвидше відправився до Парноми, аби загарбати собі майно святої. Та коли він поромом переправлявся через ріку Псімиф, два коні кинулися на нього, один відкусив йому лице, а другий копитами збив його у воду, де безбожник загинув, навіть тіла його не знайшли. 

Біля гробу святої Агафії сталося багато чудес. Так, коли вулкан Етна почав викидати вогонь і пил, і місто Катану вже ніщо не в змозі було врятувати, тоді взяли серпанок святої Агафії і стали хресним ходом носити навколо міста, і Бог відвернув гнів свій, і місто спаслося від загибелі. Чудо це повторялося кілька разів. Над гробом святої Агафії возведено величну церкву, і в Римі папа Григорій Великий також посвятив одну церкву на честь святої Агафії. А під час посвячення – як писав сам святий Григорій – Бог возвеличив пам’ять слуги своєї багатьма чудами. При гробі святої Агафії зцілилася мати святої дівиці і мучениці Лукії. Про це прочитаємо у день 13 грудня. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар