ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 10 лютого 2017 р.

10.02.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Йо.2,7–17:  «Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває»

Ми, як християни, завжди хочемо все чинити якнайкраще, жити досконало, праведно, свято. Для цього маємо приклад Нашого Господа Ісуса Христа і усіх апостолів, праведників, мучеників, святих, але це нам не завжди вдається. Може, десь краще, десь гірше, але це ніколи не просто. 

Апостол дає нам дуже простий рецепт того, як йти до досконалості – любити брата, ближнього й перебувати у Божому світлі. Бог є любов, та коли ми перебуваємо в любові, ми перебуваємо у світлі, перебуваємо з Богом. Тоді знаємо як жити, чинити, поводитись. 

Правдиве світло в кожній ситуації дає нам Господь. Якщо ми перебуваємо з Богом любові, то ми посідаємо це світло. У цьому світлі думаємо, живемо і поводимося. Отож, любімо своїх ближніх, і це буде їм і нам на спасення!

*** 
Мр.14,3-9:  «Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте»

Напевно, є декілька місць у Євангелії, які важко розуміти або які видаються надто різкими з уст нашого Господа. І також тут, коли Ісус каже: «Мене ж не завжди маєте», можна засумніватися: чи ж Він хоче якоїсь особливої уваги? Чи заздрить, що ми приділяємо комусь свою увагу, любов, доброту? Звичайно, що ні. 

Ісус Христос каже, що бідних завжди маємо біля себе, тобто вказує, що завжди маємо ті чи інші життєві обставини, в яких треба запропонувати свою допомогу, людей, яким можемо зробити щось доброго, які потребують нашої помочі. Але дуже важливо не тільки бачити те й тих, хто нас оточує, а й усвідомлювати Божу присутність. Ісусові слова можна перефразувати так: «Мене ж ви не завжди зауважуєте», «Про мене ж не завжди пам’ятаєте», «Про мене часто забуваєте». Тому важливо поза тим всім, що ми робимо, – навіть коли воно добре й важливе, корисне й потрібне, – уміти приділити час для Бога, вміти розпізнати Його у своєму житті, могти побути з Богом, знайти особливий час для Нього, щоб не бути тими, хто чинить різні добрі діла, але не пам’ятає про Господа. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар