ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 4 лютого 2017 р.

04.02.2017р. Б. / Святого апостола Тимотея; Святого преподобномученика Анастасія Перса

Житіє святого апостола Тимотея

Тропар, гл. 4: Благости навчився ти і чуваючи у всьому благим сумлінням, священновгодно зодягнувся ти, зачерпнув ти з посуду вибраного невимовне і віру зберіг, біг сталий звершив ти, священномученику Тимотеє, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, гл.8: Божественного ученика і супутника Павлового, Тимотея, вірні прославмо піснями, з ним почитаючи мудрого Анастасія, із Персії возсіявшого як зоря і відганяючого душевні пристрасті наші і недуги тілесні. 

Апостол Тимотей є духовним сином святого апостола і просвітителя народів Павла, який сам називав його сином і братом. Походив Тимотей з міста Лістри, в Малій Азії. Батько його був поганин, а мати Євникія і бабця Лоіда були жидівками, які, прийнявши апостольську науку, виховали в ній і молодого Тимотея. Святий Павло, прибувши вперше зі святим Варнавою (близько 46 р.) до Лістри, довірив тамтешнім вірним Тимотея. Сам апостол Павло пише, що Тимотей змалку знав Святе Письмо (див. 2 Тим. 3, 15). Коли ж близько 52 р. святий Павло прибув в Дербу і Лістру, тоді взяв з собою у подальшу подорож Тимотея. Вони разом побували в багатьох містах, закладали Церкви, тобто громади вірних у вірі, пройшли Фриґію і Галатський край, Місію, Троаду, Самотракію, Филиппи, Македонію та інші, про що читаємо в Діяннях апостолів. Час того проповідництва був найліпшою школою для святого Тимотея, бо апостол Павло пише так: “Ти ж слідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності” (2 Тим. 3, 10). Усі чесноти апостола Павла відобразилися на святому Тимотею, немов у дзеркалі: як правдивий апостол, бідний, без власної хати, ходив він з міста до міста, щоби спасати для Христа людські душі. За добро своє терпів в’язницю, голод, пости, бичування, наклепи – і терпів усе задля Імени Того, хто послав його, – задля Імени Ісуса! Святий Павло дуже його любив, і на ту любов Тимотей заслуговував. “Надіюсь у Господі Ісусі, – пише апостол Павло до филип’ян, – послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас” (Флп. 2, 19-20) А до коринтян пише так: “…послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину” (1 Кор. 4, 17) і впоминає їх: “…глядіть, щоб почувавсь у вас безпечно” (1 Кор. 16, 10). 

Апостол Павло називає святого Тимотея братом і в Посланні до солунян, до яких послав його, щоб утвердив їх у вірі: “…вислали Тимотея нашого брата і слугу Божого в Євангелії Христовій зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі” (1 Сол. 3, 2). 

Апостол настановив святого Тимотея єпископом Ефесу. Потім написав до нього два листи, сповнених любови, в яких дає йому багато порад і пересторог, навчає, щоб той завжди був живим образом чистоти, терпеливости, покори, християнської любови та всіх інших чеснот, котрими мусить відзначатися понад усіх пастир Христового стада. Другого листа до Тимотея, який вважається духовним заповітом великого апостола, св. Павло пише з римської в’язниці за кілька місяців до смерти. В тому листі він пише Тимотеєві, своїй улюбленій дитині, що постійно пам’ятає про нього в молитвах (див. 2 Сол. 1, 3). Кожне слово цього листа – немов дорогоцінний бальзам на людську душу, скарб глибокої любови до Бога, якою горів святий Павло: “Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу. Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу” (2 Сол. 4, 5-8). Апостол Павло просить, щоб святий Тимотей прибув до нього ще до зими. Однак не було на те волі Божої, щоб великий учитель ще раз побачив свого учня; святий Павло помер як мученик у Римі і своєю смертю запечатав свою науку. 

Святий Тимотей також помер мученицькою смертю. Сталося це у 97 році. Ефеські погани на свято в честь своїх божків готувалися принести в жертву людей. Тоді Тимотей публічно виступив проти цього. Розлючені погани кинулися на нього і камінням так побили його, що святий невдовзі помер. Тіло святого християни поховали у місці, що звалося Піон. У 356 р. Артемій, полководець імператора Констанція, переніс мощі святого Тимотея до Царгорода і поклав їх у церкві святих Апостолів, а Господь прославив їх численними чудами. 

__________
У той самий день
Житіє святого преподобномученика Анастасія Перса

Тропар, гл. 4: Мученик Твій, Господи, Анастасій, * у страданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав, * сокрушив і демонів зухвальства безсильні. * Його молитвами спаси душі наші. 

Кондак, гл.8: Божественного ученика і супутника Павлового, Тимотея, вірні прославмо піснями, з ним почитаючи мудрого Анастасія, із Персії возсіявшого як зоря і відганяючого душевні пристрасті наші і недуги тілесні. 

Було це 416 р. Перський цар Хозрой здобув Єрусалим і забрав зі собою до Персії спасительне і чесне дерево Хреста Христового, де воно прославилося багатьма чудами. Почув про те один воїн на ім’я Магундат, син чародійника Бау, і став пильно розпитувати, хто такий Христос і яка віра християн? Згодом, беручи участь у поході персів проти імператора Іраклія, відстав він від війська і залишився в місті Єраполі і в одного золотаря навчався його ремесла, і так пізнав тут Христову науку. Опісля Магундат охрестився в Єрусалимі й отримав у хрещенні ім’я Анастасій. Після хрещення пішов він до одного монастиря, за чотири милі від Єрусалиму, де в молитві, постах і науках прожив сім літ. Наймилішим його заняттям було читати житія святих і мучеників, і запалало його серце великою спрагою пролити кров за Ісуса. 

Через сім років він, за Божим натхненням, потай покинув монастир і прийшов до Кесарії Палестинської, де вже у воротах міста його впізнали перські вояки (Палестиною тоді володіли перси) і як відступника від поганської віри схопили і повели до перського князя Марзавана. Не допомогли ані вмовляння, ані погрози, святий Анастасій голосно визнавав Спасителя і викривав сліпоту і нерозум поган, що служать ідолам. Закованого в кайдани, його кинули у в’язницю, там кати його били і ламали йому кості, а потім відіслали до перського царя Хозроя. У місті Бетсалое святого мученика, після тривалих мук, разом з 70 іншими християнами було задушено мотузкою. Його голову відтяли, щоб показати цареві, якого невдовзі скосила люта смерть. Тіло св. мученика було перенесено до монастиря, де він так ревно служив Богові, а опісля – до Царгорода, а ще згодом – до Риму, де і донині спочиває, прославлене, з Божої ласки, багатьма чудесами. Святий прийняв смерть близько 627 р. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар