ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 21 січня 2017 р.

21.01.2017р. Б. / Преподобних отців наших Георгія Хозевита та Еміліяна Ісповідника; Преподобної матері нашої Домніки; Cвятого мученика Юліяна і святої Василиси

Преподобних отців наших Георгія Хозевита та Еміліяна Ісповідника

Тропар, гл. 4: Серед посників предивного Георгія, серед ісповідників славного Еміліяна благочестиво, люди, пам'ять прославами почитаючи, кличмо: Преподобних твоїх ради спаси, Христе, душі наші. 

Кондак, гл. 4: Явився єси світилом пресвітлим, Георгіє, озоряючи божественними зірницями тих, які вірно кличуть до тебе: моли за нас Владику Христа, Який явився у хвилях і просвітив земнородних.
Преподобний Георгій народився на острові Кипрі і ще молодим вступив до монастирської лаври Каламона, поблизу Йордану. За спонукою свого брата Іраклида, вони обидва згодом перейшли до монастиря Пречистої Діви, званого Хозевським, неподалік від Єрусалиму. Тут, у великій святості, в постах і молитві, він прожив свій вік і помер близько 812 року.
Преподобний Еміліян був єпископом Кизика. Свята Церква двічі в році вшановує його пам’ять; другий раз 8 серпня, і під цим днем ми подаємо опис його життя.

__________
У той самий день
Преподобної матері нашої Домніки

Тропар, гл. 8: В Тобі, мати, дбайливо зберігся образ, * бо, прийнявши хрест, Ти пішла слідом за Христом * і ділом навчала Ти погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про душу – єство безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, * преподобна Домініко, дух твій. 

Кондак, гл. 4: Плоть розіп'яла єси разом з пристрастями і всю любов до Христа вознесла єси, Домініко, Жениха твого нетлінного, тому й вінець прийняла єси і до ликів ангельських причислилась, преподобна і молишся йому усильно за тих, які почитають тебе. 

Поганкою з Картагену вона, разом з чотирма дівицями (одна з них звалася Мавра), прийшла до Царгорода. Усі вони прийняли з рук патріярха Нектарія (котрому Бог був об’явив, що вони прийдуть) таїнство хрещення; і посвятилися дівиці на службу Богові. Імператор Теодосій Великий подарував їм поблизу Царгорода, над берегом моря, ділянку землі і вони збудували два монастирі: один в честь святого пророка Захарії, а другий – святої мучениці Маври. Невдовзі в ті монастирі почали приходити дівиці і жінки, запровадили там життя, подібне до життя ангелів, так миле Богові, під проводом святої Домніки, яка досягла великої святости. А Бог наділив її ласкою творити чуда. Своєю молитвою вона спасла від загибелі один корабель, утихомирила бурю на морі і передбачила смерть імператора, як також і день своєї кончини. Померла в глибокій старості, 474 р., за правління імператорів Лева і Зинона. 

__________
У той самий день
Cвятого мученика Юліяна і святої Василиси

У єгипетському місті Антиной, а за іншими джерелами – в Антіохії Сирійській, проживав юнак чесного, багатого і шляхетського роду на ім’я Юліян. Та не так багатством прославився він, як великим благочестям і ревністю в християнському житті. Він довго опирався волі родичів, щоб оженитися, бо прагнув вік свій прожити у чистоті і непорочності тіла. Однак, за об’явленням Божим, одружився з дівицею, що звалася Василиса, і обоє вирішили жити у невинності і чистоті, як брат з сестрою. Невдовзі засяяло їхнє спільне життя великою святістю, бо ж що може бути милішим Богові, як свята невинність і ангельська чистота, за яку Бог нагороджує особливими ласками? Коли ж їх родичі померли, вони заснували два монастирі: чоловічий, в якому під проводом Юліяна зібралося близько 10000 монахів, і жіночий, в якому Василиса зібрала при собі 1000 дівиць і жінок. 

Однак прийшов час, коли Господь Бог хотів досвідчити вірних. За Диоклетіяна і Максиміяна настало страшне переслідування. Господь Бог за пів року до цього об’явив Василисі, що святу Церкву чекає дуже люте гоніння, але вона не доживе до того. І справді, ще до переслідування Господь покликав слугу свою до неба. 

У монастирі Юліяна переховувалося від переслідування багато єпископів і священиків. І ось приїхав до того міста ігемон (начальник), мучитель Маркіян, з жінкою Маріонілою і сином Келсієм. 

Послав він до Юліяна послів, щоб той зрікся Христа, але Юліян і всі, що були в його монастирі, воліли прийняти смерть, ніж запродати святу віру. Тоді Маркіян наказав монастир з усіма, хто там був, спалити, і лишень Юліяна привести на свій суд. Більш ніж 10000 святих мучеників прийняло вінець слави; всі вони загинули у вогні. А святий Юліян, поставлений перед судом, прославляв Ісуса, а коли його стали бити палицями, він заспівав побожні псалми. Але так сталося, що кати при цьому випадково вибили палицею око кревнякові Маркіяна, а святий Юліян, помолившись, уздоровив його, даючи заплату, як учить віра Христова, добром за зло. Уздоровлений увірував в Ісуса Христа, а розлючений Маркіян велів стяти йому голову. Потім він наказав водити Юліяна в оковах, на сміх людям, по цілому місті. Та ось, коли святого мученика вели біля школи, Келсій, син Маркіяна, за Божим допустом побачив, як ангели оточили святого Юліяна і поклали на його голову вінець слави. І в тій хвилі хлопець припав до ніг святого і голосно славив Ісуса Христа. Скажений зі злости Маркіян наказав обох їх кинути в темну і смердючу в’язницю, та вона враз засяяла неземним блиском і чудний аромат наповнив її. Побачивши те чудо, двадцять воїнів – з тих, що стерегли в’язнів, – навернулися до Христової віри. 

У тому місті жили семеро молодих братів, котрим, через заслуги їх батька, сам імператор дозволив визнавати Христову віру. Вони, зі священиком Антонієм, прийшли відвідати святих мучеників. Ангел Божий відчинив їм двері в’язниці, а Антоній охрестив Келсія і двадцять воїнів. Наступного дня всі вони, разом з сімома юнаками та Антонієм, стали перед судом, а святі юнаки сказали, що хочуть прийняти смерть задля святого Імени Христового. Щоб дати доказ святости християнської віри, святий Юліян на очах усіх воскресив поганина, якого саме несли до гробу, і той встав із домовини і прославляв Спасителя, через що його, за наказом мучителя, також узяли на муки. Тоді всіх їх знову було кинено в в’язницю, де Антоній охрестив воскрешеного і назвав його Анастасій, тобто воскреслий. І знову наказав Маркіян привести всіх перед себе і велів кожного окремо покласти в бочку, наповнену сіркою і смолою, обкласти дровами і запалити. Під самі хмари піднялося полум’я, все злилося в одному морі вогню, згоріла сірка і смола, а святі мученики залишилися неушкоджені і з побожною піснею повернулися до в’язниці. 

Мати Келсія Маріоніла прийшла сюди, щоб умовити свого сина зректися Христа, та, за ласкою Божою і молитвами святого Юліяна, вона сама увірувала в Ісуса Христа і прийняла хрещення. Це переповнило міру злоби Маркіяна, і він наказав здерти з голів Юліяна і Келсія шкіру, а Антонієві і Анастасію виколоти очі. Над Маріонілою сповнилося чудо, бо кати навіть не могли торкнуся до неї – її оберігала сила небесна, а катам задеревіли руки. Врешті мучитель наказав усіх їх стяти мечем. І лиш то сталося, як земля затряслася і більш ніж третину міста було зруйновано. Маркіян враз тяжко захворів; черви живцем точили його тіло і через кілька днів він помер. 

Тіла святих, як оповідає побожне передання, розпізнано було через нове чудо, бо душа кожного з мучеників прибрала стать дівиці і сіла біля свого обезголовленого тіла. Святий Юліян був замучений близько 300 р. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар