ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 17 січня 2017 р.

17.01.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.12,25–26; 13,22–25:  «Не відвертайтеся від того, хто промовляє»

У своєму житті ми чуємо щодня багато різних слів, звуків, до багатьох речей звикаємо. Наприклад, якщо живемо у будинку, поряд із яким їздить трамвай, то за якийсь час звикаємо до шуму, з яким він вкотре проїжджає. Так само звикаємо до іншого у своєму житті. До того, що маємо поїсти, піти на працю, відвідати батьків. Навіть піти до храму чи помолитись для нас стає звичкою. Як також звикаємо до чиїхось зауважень, можливо, не раз і прикрих. За таким нашим звичним усталеним життям криється небезпека, що ми не почуємо Бога, який повсякчас до нас промовляє через усі обставини нашого життя. 

Важливо вдивлятися і вслухатися в усі обставини нашого життя, що не відбувалось і що б не діялось. Бо цілковито через усе це Бог хоче нам щось сказати. Повсякчас стараймось за всіма подіями, людьми і обставинами, які є в нашому житті, побачити і почути Бога, бо Він постійно промовляє до кожного з нас.

*** 
Мр.10,2-12:  «Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає»

У сучасному світі часто трапляється, що особи, які взяли церковний шлюб, розходяться, а потім починають жити з іншими особами без шлюбу. Найчастіше в таких випадках лунають закиди до Церкви – чому вона така нечутлива до проблем цих осіб, а не раз і до Бога – чому Він такий жорстокий. 

Мусимо пам’ятати, що жорстокість ніколи не була й не може бути рисою Бога, адже Бог є любов, а відтак – ні рисою його Церкви, бо Вона – його Наречена. І принцип, за яким Бог підтримує на життєвій дорозі тих, які взяли шлюб у Церкві, такий: коли Господь благословив мій намір жити до кінця свого життя з тою особою, якій я присягаю, то Він потім дає мені сили для цього. 

Адже, по-перше, сам Бог дає мені цю особу, і важливо пам’ятати, що це не випадковість, по-друге, Він серйозно сприймає мої наміри, саме тому хоче бути Тим, Хто опікується нашим подружжям, а по-третє, уділяє благодать жити разом, якою помножуються мої зусилля. Саме тому Церква виступає за нерозривність подружжя, що вказує на Божі плани саме щодо цих двох осіб, яким Господь дає свою благодать для спільного життя. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар