ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 13 січня 2017 р.

13.01.2017р. Б. / Преподобної матері нашої Меланії Римлянки

Преподобної матері нашої Меланії Римлянки

Тропар, гл. 8: Дівицтва чистоту полюбившиі обручника словами благими упімнувши, множество багатства роздала єси на потребу монашества, Богоблаженна і обителі збудувала єси. Тому в небесні обителі вселившись, поминай і нас, Меланіє всечесна. 

Кондак, гл. 4: Божествення повеління уважно звершуючи, роздала ти тисячі золота твого вбогим. Взявши ж хрест твій на рамена, Меланіє, разом з женихом твоїм послідувала ти вірою Христові, плоттю розп'ятому, єдиному Богу нашому. 

Свята Меланія була внучкою дуже побожної жінки, яка також називалася Меланія і яка цілковито посвятила себе на служіння Богові, вона побудувала в Єрусалимі жіночий монастир і впродовж тридцяти семи літ приймала паломників. А її внучка, дочка одної з найславніших родин в Римі, вже в молодості засяяла багатьма чеснотами. За порадою батьків, скорившись їх проханням, вона в чотирнадцять років вийшла заміж за багатого юнака Апініяна. Але вже невдовзі Меланія так вплинула на свого чоловіка, що на сьомому році спільного життя подружжя вирішило посвятитися життю монашому. Вони продали свої величезні, розкинені в різних краях посілості і все роздавали вбогим. 

Коли Італії став загрожувати Алярих, тоді Меланія з чоловіком і своєю матір’ю Альбиною подалися до Африки, у Картагену, а згодом поселилися в Тагасті, де прожили сім літ життям святим і самітницьким. Вони побудували два монастирі, чоловічий і жіночий. Часто втіхою їм була наука святого Августина, бо ж вони жили поблизу Іппону, міста, де, як знаємо, цей великий святий був єпископом. Було так, що мешканці Іппону конче хотіли, щоб Апініяна висвятили на священика і залишили в місті, але смиренний слуга Божий утік, бо не вважав себе достойним такої гідности. 

За час побуту в Тагасті вони продали свої африканські посілості, а гроші роздали бідним. Тут у великій святості померла мати святої Меланії Альбина. Після її смерти обоє супругів переїхали до Єрусалиму. Свята Меланія осіла в одному жіночому монастирі, біля Єлеонської гори, де впродовж чотирнадцяти літ жила одним хлібом, спала на голій землі і безнастанно молилася Богу. Апініян вступив до чоловічого монастиря, де провадив святе затворницьке життя. 

Преподобна Меланія одного разу їздила до Царгорода, куди її покликав у важливих справах її свояк, знаменитий Волузіян. Вона застала його у тяжкій хворобі і, з Божою поміччю, навернула його з поганства до Христової віри. Потім повернулася до Єрусалиму. Її чоловік тоді вже був спочив у Бозі, і свята Меланія за решту колись безмірного свого майна побудувала в пам’ять про нього чоловічий монастир. Сама вона жила в монастирі, який вона також побудувала, однак не як настоятелька, а як одна з сестер монахинь. Бог об’явив їй годину смерти, вона, попрощавшись і поблагословивши всіх сестер, спочила в Бозі 31 грудня 439 р. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар