ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 11 січня 2017 р.

11.01.2017р. Б. / Святих младенців за Христа убитих у Вифлеємі; Преподобного отця нашого Маркела, ігумена обителі Неусипаємих

Святих младенців за Христа убитих у Вифлеємі

Тропар, гл. 1: Болістями святих,* які за Тебе перетерпіли,* дайся ублагати, Господи,* і всі наші болісті зціли,* Чоловіколюбче, молимося. 

Кондак, гл. 6: Коли у Вифлеємі Цар народився, мудреці з Персії з дарами прийшли, проваджені зорею вишньою, а Ірод лютує і пожинає младенців, як пшеницю, ридаючи: влада моя скоро розориться. 

Свята Церква почитає нині пам’ять тих невинних діточок, яких наказав убити у Вифлеємі лукавий Ірод, бо гадав, що разом з ними буде також убито і того Царя Юдейського, про якого його питали три царі зі Сходу. Як знаємо, ангел Божий перестеріг святого Йосифа, і той з Пречистою Дівою і Дитям Ісусом подався до Єгипту. Не допоміг плач матерів, люті кати їм від грудей відривали немовлят і на очах убивали. 

І так “замість Христа і за Христа відібрано дітей у матерів і вбито” (св. Кипріян); “матері хрестилися слізьми, а діти в крові (св. Петро Хрисолог), бо “кров має не меншу силу, ніж вода для обмиття душі (св. Кипріян). І щасливі вони, бо є “першим цвітом мучеників, вони дістали нагороду життя вічного скоріше, ніж зрозуміли життя дочасне, і на початку свого життя через мученицьку смерть отримали початок вічного блаженства” (св. Августин). 

Нині вони тішаться такою самою славою, як і всі інші мученики. “Якщо запитаєш про заслуги тих невинних дітей, за які вони є увінчані, то також запитай Ірода про злочин, за який вони постраждали. Хіба любов Христа є менша, як ненависть Ірода? Ірод міг невинних дітей убити, а Христос хіба не міг би їх увінчати?” (св. Вернард). Христова Церква від перших літ свого існування почитає пам’ять цих святих мучеників. Перший, хто прославив їх похвальною проповіддю, був святий Іриней, потім святий Йоан Золотоустий, святий Кипріян Картагенський та інші. 

Як свідчить передання, Ірод наказав влаштувати ту різню за порадою первосвященика Гиркана та інших фарисеїв, але і їх також Ірод велів убити. А через рік він і сам загинув страшною смертю, а з ним і всі, що хотіли вбити Дитя Ісуса, а ангел Божий об’явив святому Йосифові, що “вмерли ті, що чигали на життя дитятка” (Мт. 2, 20). 

__________
У той самий день
Преподобного отця нашого Маркела, ігумена обителі Неусипаємих

Тропар, гл. 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Маркеле, дух твій. 

Кондак, гл. 8: Як зоря світлосяйна зі сходу возсіяв ти, всеблаженний Маркеле, і чеснотами пролунав ти, наставником багатьох монахів бувши, преподобний, тим і місто царське просвітив ти, тому співаємо тобі: радуйся, отче всеблаженний. 

Святий Маркел народився в Апамеї Сирійській. Він роздав усе своє майно вбогим і пішов у монастир “неусипаємих”, який заснував святий Олександр поблизу Царгорода. Пізніше, за ігумена Йоана, той монастир було перенесено до Витинії. Після смерти Йоана ігуменом монастиря став святий Маркел, за його ігуменства слава обителі, монахи якої, міняючи одні одних, день і ніч служили правило, і тому називалися “неусипаємі”, поширилася дуже далеко, багато монастирів і в себе заводили той устав і підпорядковувалися духовному проводові преподобного Маркела. 

Бог прославив свого слугу духом пророцтва, прозорливости і ласкою творити чуда в нагороду за його невимовну доброчинність щодо вбогих. Так, преподобний Маркел часто молитвою помножував збіжжя, призначене для бідняків. Коли помер його брат і залишив йому маєток, то святий ігумен роздав усе бідним. Братія просила його, щоб за частину грошей купив шмат поля для монастиря, але святий сказав їм на те, що найліпша і найплодоносніша рілля – це уповання на Господа Бога. Він захищав Христову віру від єресі євтихіян, часто ставав навіть перед імператором Левом І Великим і просив про опіку над святою Церквою.
Помер святий Маркел на шістдесятому році життя, після 470 р. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар