ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 3 січня 2017 р.

03.01.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.4,1–13:  «Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку»

У цьому Посланні до євреїв, ми декілька разів чуємо слово відпочинок. Чим для нас, людей, є слово «відпочинок»? Це вечірній відпочинок від щоденної праці, вихідні після робочого тижня, щорічна відпустка. Але Господь вказує на інший відпочинок. 

Пригадаймо притчу про Марту і Марію. Доки Марта клопоталась, Марія сиділа в ногах у Христа, споглядала, перебувала з Богом, тоді вона немов би «відпочивала», а Марта клопоталась?. Оце і є відпочинок – бути у присутності Господа, перебувати з Ним. 

Навколо нас завжди щось діється, ми щось робимо, щось роблять інші. І ввійти у відпочинок Господа – це не означає нічого не робити, але: щоб ми не робили, бути з Господом. Споглядати Його, мати мир і спокій у серці, не залежати від обставин, поведінки інших. Тож увійдімо у відпочинок Господній, будьмо повсякчас з Богом!

*** 
Лк.21,12-19:  «І це дасть вам нагоду свідчити»

У цьому уривку Господь вказує на переслідування, несправедливості, випробування, які можуть супроводжувати Його учнів. Але водночас наголошує, що в усіх цих ситуаціях кожен Його учень, тобто християнин, має унікальну нагоду свідчити про Господа і своїм життям вказувати на Нього. 

Якщо ми вважаємо себе християнами, то подивімося на своє життя як на ті ситуації, в яких маємо нагоду свідчити про Бога. Для того щоб свідчити, насправді немає кращих чи гірших ситуацій. Усі обставини однаково добрі. Інколи навіть тоді, коли нам найважче, Господь найбільше очікує нашого свідчення. Якщо нам здається, що в цій ситуації найскладніше свідчити – то якраз там найлегше духовно зростати й стати святим. До того ж можливість давати свідчення і своїм словом, і своїм життям про нашого Спасителя є не лише нашим обов’язком, а привілеєм, який нам дав Ісус як своїм учням, щоб ми «робили учнями всі народи». Бо так ми стаємо схожими на свого Вчителя! 

Господь очікує нашого свідчення про Нього завжди й повсякчас!

+ВЕНЕДИКТ 

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар