ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 2 січня 2017 р.

02.01.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.3,5–11; 17–19:  «Коли ви почуєте сьогодні Його голос, не твердійте серцями вашими»

З власного досвіду знаємо, що найбільше ми стаємо відкриті на Господь тоді, коли в наше життя приходять проблеми, труднощі чи кризи. Бог у той момент немовби руйнує все це що давало нам спроможність жити, крушить не тільки наші кістки, а також наше серце. Можливо, часто тільки в такий спосіб ми здатні почути Бога і тоді почати змінюватись. Саме тому апостол до нас взиває, щоб ми не допускали до затверділості наші серця. Господь кожної миті щось сіє у нашому серці, постійно прагне до нас промовити. 

Дуже важливо бути уважним до всього, що відбувається в нашому житті. Помічати події, обставини, через які Бог хоче щось нам сказати. Бо якщо просимо Бога, щоб Він провадив нас і допомагав, а потім не звертаємо уваги на його вказівники, то не приймаємо остаточно того, про що просимо. 

Тож розм’якшуймо свої серця через молитву, через читання Святого Письма, через участь у святих таїнствах, і тоді зможемо чути голос Господній і за Ним йти!

*** 
Лк.20,27-44:  «Бог же не є Бог мертвих, але живих»

До Ісуса Христа приходять садукеї, провокуючи Його розв’язати з погляду людського розуміння дилему: хто із семи померлих чоловіків вдови буде її чоловіком на небі. Але Господь вказує їм на щось інше, а саме, що Божий світ – Царство Небесне – інакший, ніж світ людський. Божі «дороги» – інакші, ніж дороги людські. Тому можемо з цього зробити висновок, що правдиве християнське життя відрізняється від звичайного людського життя. 

Якщо будемо жити за своєю людською природою, то завжди, у будь-якій ситуації, будемо дослухатися до власного розуміння, тобто зважувати, оцінювати, критикувати, засуджувати… У такий спосіб людина може жити й функціонувати зовнішньо, здавалось би, добре, але не буде жити в Бозі й тому буде мертвою для Господа. 

Хто хоче бути справді живим, той має жити за духом, а не за тілом, тобто на все у своєму житті вчитися дивитися Божими очима. І в цьому євангельському уривку поставлено питання для всіх нас: чи маємо розуміння, як жити й розвиватися у Святому Дусі в будь-яких обставинах нашого життя? 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар