ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 23 січня 2016 р.

23.01.2016р. Б. / 24 січня, Київ – Блаженніший Святослав очолить екуменічний молебень

В неділю, 24 січня 2016 р, в рамках Тижня молитов за єдність християн, у храмі Святого Василія Великого, що на Львівській площі у Києві, Блаженніший Святослав очолить екуменічний молебень разом з єпископами УГКЦ, РКЦ та Православних Церков. Участь у молитві також візьме Апостольський Нунцій в Україні, Архиєпископ Клаудіо Гуджеротті.

  У Спільній молитві за єдність християн візьмуть участь представники різних конфесій.

Початок о 18 год., в храмі Святого Василія Великого (Вознесенський Узвіз 7).

Зазначимо, що 48 років поспіль християни усієї Європи, в різних містах, разом моляться під час Тижня молитов за єдність християн. Організовує молитву спільна робоча група Всесвітньої Ради Церков та Папська Рада для сприяння єдності між християнами. Вперше Тиждень молитов за єдність християн відбувся у 1968 році.

Прес-служба Київської архиєпархії

пʼятниця, 22 січня 2016 р.

22.01.2016р. Б. / Блаженніший Святослав благословив проведення акції «Україна єдина»

Днями розпочалась міжнародна акція на підтримку єдності України «Україна єдина», присвячена Дню Соборності України. Мета акції полягає в тому, щоб показати те, що люди в Україні та багатьох країнах за її межами не байдужі до нашої держави та підтримують її єдність.

Глава і Отець УГКЦ Блаженніший  Святослав благословив проведення цієї акції, зазначаючи у листі до організатора акції Олексія Захарченка таке: «Питання єдності України, особливо сьогодні, коли український народ із честю складає важкий іспит перед своїм сумлінням і майбутніми поколіннями, є дуже важливим і актуальним».

Тому, на його думку, такі ініціативи молоді задля справи єднання України – боговгодне діло. «Кожен, хто докладає зусиль до плекання єдності, працює для зростання сильної і незалежної Батьківщини.

«Свідчімо перед усім світом, що ми любимо свою державу, цінуємо її незалежність і молимося про єдність. Як завдаток щедрих дарів, уділяю усім учасникам та організаторам своє благословення», - пише Глава Церкви.

Додамо, у 2015 році до акції «Україна єдина» долучились молоді люди з 30-ти країн світу, а також 83-х міст України. Організовують акцію Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Батьківщина Молода» та Світовий конгрес українських молодіжних організацій (СКУМО).

Департамент інформації УГКЦ

22.01.2016р. Б. / Папа: Проща – це особистий досвід, а не «масова духовність»

Паломництво до святих місць – один із найкрасномовніших способів вираження віри Божого люду, який «виявляє побожність поколінь людей, які повірили у простоті й довірилися заступництву Пречистої Діви та святих», – з цієї думки Папа Франциск розпочав своє слово, звернене до учасників Міжнародної зустрічі паломницьких центрів, парохів, настоятелів та працівників санктуаріїв, зустрічаючись з ними у четвер, 21 січня 2016 року.

Особи, які здійснюють служіння у паломницькому секторі, зібралися у Римі на свою прощу з нагоди Святого Року Милосердя, завершальним моментом якої стала зустріч зі Святішим Отцем. Ювілей осіб, задіяних у паломницькій сфері, був поєднаний з міжнародним конгресом, під час якого 3000 представників відпустових місць та організаторів прощ поділилися досвідом та обговорили актуальні виклики. Україну представляли паломницькі центри «Рафаїл» та «Святого Христофора» з міста Львова.

Говорячи про значення паломництв, Папа зазначив, що це вираження «народної побожності» є «справжньою формою євангелізації, яку слід завжди підтримувати та цінувати, не применшуючи її важливості», адже у санктуаріях вірні «переживають свою глибоку духовність, ту побожність, яка протягом сторіч формувала віру простими, але дуже значущими побожними практиками».

За словами Глави Католицької Церкви, було би помилковим вважати, що той, хто бере участь у прощі, «переживає не особисту, але, так би мовити, масову духовність». «У дійсності, – сказав він, – кожен несе з собою власну історію, свою віру, проблиски світла й тіні свого життя. Кожен несе у своєму серці спеціальне бажання та особливу молитву. Той, хто входить до санктуарію, відразу відчуває, що перебуває в своєму домі, де його приймають, розуміють та підтримують».

Саме тому «ключовим словом», яке Святіший Отець підкреслив під час зустрічі з представниками паломницької сфери, є «прийняття». Адже практично все залежить від того, яким буде прийняття паломників. Папа пригадав, що на сторінках Євангелій бачимо, як Ісус приймає людей, що приходили до нього, і навіть сказав: «Хто приймає вас, той мене приймає, а хто приймає мене, той приймає Того, Хто мене послав».

«Паломник, який приходить до санктуарію, часто є втомленим, голодним, спраглим… І дуже часто цей зовнішній стан є відображенням внутрішнього», – вів далі Наступник святого Петра, додаючи, що така особа потребує належного прийняття як з матеріальної точки зору, так і на духовному рівні, щоби переступаючи поріг відпустового місця вона почувалася, як у родині, як у своєму домі, де її чекають. «Хто б це не був, молодий чи старий, багатий чи бідний, хворий і змучений, чи просто турист, спонукуваний цікавістю, кожен нехай зможе знайти належне прийняття, тому що кожен має серце, яке шукає Бога, навіть не завжди це повністю усвідомлюючи», – наголосив Святіший Отець.

На завершення Папа згадав про тих, які здійснюють «дуже особливе прийняття», тобто, служителів Святої Тайни Примирення. «Санктуарій – це дім прощення, де кожен зустрічається з ніжністю Небесного Отця, Який має милосердя до всіх без винятку. Той, хто приступає до сповідальниці, чинить це, бо розкаявся за свій гріх, відчуває потребу туди приступити. Він ясно відчуває, що Бог його не засуджує, але приймає та обіймає як батько блудного сина, щоби повернути йому синівську гідність», – підкреслив Святіший Отець, наголошуючи, що священики, які сповідають у таких місцях «повинні мати серця, пронизані милосердям».

четвер, 21 січня 2016 р.

21.01.2016р. Б. / Владика Венедикт: «Кожен із нас є цінний і важливий Богові!» (+VIDEO)

На цьому наголосив Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, у празник Богоявлення ГНІХ, 19 січня 2016 року, під час Божественної Літургії у храмі св. Архистратига Михаїла (м. Львів, вул. Винниченка, 22) чоловічого монастиря Студійського уставу св. Обручника Йосифа.

«Люди очікують від нас, що ми у житті із конкретними людьми у даному місці, де ми живемо, працюємо, спілкуємось – проявляли християнство, щоб ми являли Бога. Так, ми очікуємо від інших, щоб вони були такими. Ми очікуємо, щоб священики, монах, монахині були святі і досконалі. "А я?" – а я також покликаний жити досконало. Бо Господь віддав своє життя і прийшов сюди на Землю, задля того, щоб я жив свято! Не просто так собі прожив. Тому, зичу всім нам, щоб з однієї сторони сьогодні відчули радість цього свята, бо Господь прийшов і народився з любові до кожного з нас. Кожен із нас є цінний і важливий Богові! Але варто також, щоб ми почули на собі цю відповідальність, це бажання ділитися цим Богом з іншими, свідчити Бога іншим» – підкреслив владика Венедикт.

По завершені Божественної Літургії монастирська спільнота на чолі із ігуменом висловила слова вдячності єпископу та на згадку про ці відвідини було зроблено спільну світлину. Додамо, що відтак владика Венедикт відбув на загальноміське освячення води за участю духовенства різних християнських конфесій міста Львова.



середа, 20 січня 2016 р.

20.01.2016р. Б. / Глава УГКЦ: «Нехай Дніпро понесе освячену воду по цілій Україні і зітре з нашої землі усякого врага і супостата» (+VIDEO)

Ми часто говоримо про реформи, про зміну людських стосунків, про цілі, які мусимо втілювати в наше життя… Але без благодаті Духа Святого ми ніколи цього не зможемо зробити. Про це сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового на свято Богоявлення Господнього.

Проповідник зауважив, що сьогодні ми святкуємо свято очищення і відродження людини, свято оновлення всієї Богом сотвореної вселеної у хрещенні нашого Спасителя Ісуса Христа.

Він розповів, що в цей день Євангеліє нам оповідає, як Іван Хреститель прийшов на Йордан і кликав до покаяння всіх людей. До нього виходила вся юдейська околиця, увесь Єрусалим, аби приймати хрещення. Очевидно, що Іван, як останній і найбільший зі старозавітних пророків, мав на меті лише збудити, приготувати людину до приходу Спасителя. І ось люди, які відчували, що вони потребують змінити своє життя, але самі не можуть, прийшли на Йордан хреститися. Можна сказати, що в той момент річка Йордан наповнилася людськими сльозами, молитвами, людською біллю, людським криком за Господом Богом, людським гріхом, нечистотою людини і її неміччю. І ось саме в той момент на Йордан приходить Христос. Стає, як один із тих грішників. І підходить до Івана, просячи хрещення. Коли Іван побачив Його, сказав: Господи, та ж мені в Тебе треба хреститися, а Ти просиш у мене хрещення. Він не міг зрозуміти, як вічний Бог, який став людиною, знімає з себе одежу не лише своєї вічної слави, а й одежу свого земного буття і хоче зануритися у глибину людського гріха, немочі, щоб її спасти і очистити.

«Входячи в ці води, – продовжив Блаженніший, – наш Спаситель наче бере на себе все те, що людина лишила в тій воді, як свій клич і мольбу за приходом спасіння. Коли Христос виходить з води, небо відкривається і Іван бачить явлення Бога, чує голос Отця, який каже: Це є Син мій улюблений. Бачить Духа Святого, який сходить на того Сина, який хреститься в Йордані і бачить у Христі нову людину, нового Адама, який у собі дає початок новому людському родові».

«У Богоявленні на Йордані Ісус Христос прийнявши вигляд слуги, каже мені і вам: Я є Бог для тебе, приходжу до тебе як відповідь на твої молитви, мольби і благання, які дійшли до вух Божих. Сьогодні є день твого оновлення, очищення і освячення. День, коли ти можеш почати нове життя в Бозі», – відзначив Предстоятель УГКЦ.

Глава Церкви зауважив, що в цей день центральним символом цього космічного дійства відродження, очищення і оновлення стає вода. Очевидно, що людство з давніх-давен бачило у воді колиску усякого життя… Що вода має очищаючий характер, з собою несе здоров’я, кращий завтрашній день. «Але в Йорданському Богоявленні, коли Бог наново торкається води, вона набирає якогось глибшого, духовного змісту, духовної сили. Тому що отримує здатність впливати не лише на тіло людини, а на всю глибину її душі у духу», – вважає духовний лідер греко-католиків.

За його словами, йорданська вода наче стає інструментом, яким Божа сила починає пронизувати людину, людське суспільство і всю вселену. «Сьогодні Дух Святий силою і благодаттю зійде на воду, аби через неї торкнути кожного з нас. Щоб ця подія, про яку ми чуємо сьогодні в Євангелії, відкрилася для нас, а кожен з нас став її учасником. Ось чому ми сьогодні, віруючі люди, вийдемо на наш український Йордан – древній Славутич Дніпро, який пронизує всю нашу землю і будемо благати в Господа, аби зіслав свого Духа Святого, освятив води, а разом з ними очистив нас, відродив з води і Духа, і наново відкрив нам, що ми є синами і доньками Всевишнього. Сьогодні кожен з нас, наші сім’ї, особливо наша Україна, потребують оновлення, очищення і відродження, можливо, як ніколи…» – сказав Блаженніший Святослав.

«Вітаю вас з цим святом. Бажаю вам, щоб ця йорданська вода, якою ми будемо причащатися, торкнулася, освятила і очистила ваші душі й тіла. Та вода, якою будемо окроплювати наші домівки, принесла нам оновлення, силу жити по-новому, жити краще, жити без гріха і без всякого зла. Нехай Дніпро понесе освячену воду по цілій Україні, проникне в усі річки й ставки нашої землі, досягне Чорного моря і зітре з нашої землі силою благодаті Духа Святого усякого врага і супостата. І тоді, як каже Шевченко, і буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», – побажав Глава УГКЦ усім українцям.

По завершенні Літургії Глава УГКЦ освятив воду на Дніпрі.

Див. також: Богоявлення у Патріаршому соборі: Літургія, свячення води на Дніпрі (фоторепортаж)




вівторок, 19 січня 2016 р.

19.01.2016р. Б. / Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

    * Коротка історія свята
    * Про ікону празника
    * Тропар та кондак
    * Празничний Апостол
    * Євангеліє
    * Проповідь

Коротка історія свята

Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: "Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об'являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання" (Мр.1,11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (Йо.1,29).

Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: "Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+к.235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: "Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець".

Про ікону

На цій іконі зображений Христос, частково або й повністю занурений у воду. Щоб це унагляднити, ріку Йордан деколи зображають нереалістично глибокою. Своєю присутністю Христос, творче Слово Боже, втілене в людську природу, освячує воду, яка в давнину вважалася стихійним, хаотичним елементом. Отже, вода не тільки перестає бути грізним елементом, а стає освяченою та освячуючою для світу. Тому й ми в хрищенні саме водою очищуємося від гріха й нечистоти та освячуємося силою Христа, таким чином беручи таїнственну участь у Його смерті й воскресінні (Кол.2,12). Христос обнажений, бо Він — другий Адам, який відкупив першого Адама і всіх його нащадків (1 Кор.15,45). Перший Адам закрив нам небо, а другий нам його відкриває.

Йоан Хреститель з похиленою головою приймає благословення Христа та виконує те, що йому велить Христос, щоб сповнити всяку правду й справедливість (Мт.3,15). Його лик виражає здивування покорою Господа Ісуса. Одною рукою Йоан христить Ісуса, а другою — вказує на Нього як на Агнця Божого і разом з тим виявляє молитовну поставу.

На іконі зображено дерево із сокирою при корені, що є алюзією на проповідь Йоана: «Покайтеся, робіть добрі плоди, бо прийшов очікуваний Месія, і рішучий час настав» (Мт.3,7-12).

Бог Отець з небесного півкруга рукою благословить Сина: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт.3,17). Як на горі Синай Бог об'явив Закон, тут Отець вказує на нового Законодавця — Ісуса, який є уособленням нового Божого закону любові.

Як і в Різдві Христовому, ангели здивовані новим виявом Христової покори. Їх руки прикриті — вони готові служити Спасителеві.

Ця велична подія — найбільш явне й промовисте об'явлення Святої Трійці, отже це — Богоявлення. Після гріхопадіння херувим вартував при зачинених воротах раю. Таїнственне об'явлення над рікою Йордан показало нам, що небо знову відкрите.

Освятивши воду, Христос рівночасно освячує весь матеріальний світ. Він підносить й немов просвітлює все сотворіння Своєю участю в людській, матеріальній природі. (Пізніше, сповнюючи Свою місію, Він знову поборюватиме хаотичні хвилі й бурю на Галилейському озері (Мр.4,39).

У воді деколи зображено невелику алегоричну людську постать. Ця людина — символ Йордану, що було затримав свою течію, вжахнувшись і принишкнувши, коли через нього перевозили кивот Завіту (І.Н.3,14-17). Дещо рідше у воді зображено дві подібні фіґури. Друга — це алегоричний символ Мертвого Моря.

Тропар та кондак

Тропар, глас 1: Коли в Йордані хрестився ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння: бо Родителя голос свідчив тобі, возлюбленим Сином тебе називаючи; і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова. Явився ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Явився єси днесь вселенній і світло твоє, Господи, знаменувалося на нас, що зі зрозумінням оспівуємо тебе: Прийшов єси і явився єси — Світло неприступне.

Послання святого апостола Павла до Тита 2,11-14; 3,4-7

Сину Тите, Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав Себе Самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня, та щоб очистити собі народ, що був би Його власний, ревний до добрих діл. Та коли з'явилася доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але заради свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спасителя, щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали, згідно з надією, спадкоємцями життя вічного.

Євангеліє від Матея 3,13-17

В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо годиться здійснити всяку правду. І він лишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і Він побачив Духа Божого, який сходив, як голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: Це Син Мій возлюблений, в Ньому Моє благовоління.

Проповідь

Ісус, вибираючись навчати народ і заснувати своє Боже цар­ство, а саме церкву, хоч сам чистий, ввійшов у Йорданські води, прийнявши з рук Івана хрещення, щоб спровадити Божу ласку й Боже життя з неба на землю. Цим хотів показати, що кожна людина, бажаючи вступити до його товариства, мусить охреститися, а саме подбати, щоб і над нею відчинилося небо з усіма добрами, як воно відчинилося при його хрещенні. Бажа­ючи привести людей до найтіснішої злуки з Богом, встановлює св. тайну Хрещення, кажучи до апостолів: "Ідіть отже, навчіть усі народи: христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав..." (Мт.28,19).

Господь Бог Життєдавець піклується усім живим сотворінням, або як описує Господній псалмопівець: «Джерела посилаєш у ріки, які течуть поміж горами. Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу». (Пс.103). Подорож вибра­ного Ізраїльського народу з Єгипетської землі — «дому неволі» — до обіцяної землі — «молоком і медом текучої» — була небезпе­чною і виснажливою. Перейшли в чудесний спосіб через Черво­не море, хоч військо фараона наступало на п'яти, але Господь допоміг: "Як по суші пройшов Ізраїль по безодні стопами, бачи­вши як гнобитель фараон потопає, взивав: пісню перемоги Бо­гові співаймо" (канон на Утрені, гл.6). Пізніше Йордан в часи Ісуса Навина, стає на зразок Червоного моря, як описує Пс.114: "Море побачило, та й кинулося тікати, Йордан назад повернувся... що з тобою море, що ти кинулося тікати, і з тобою Йордане, що ти назад повернувся". І ось Месія Христос увійшов у води Йордана, й сталося то, що ще прорік Господній псалмопівець: "Голос Господній над водами! Загримів Бог слави, Господь над великими водами" (Пс.28). Цей голос, що загримів над водами — це голос Отця небесного, який звіщає про Ісуса: "Це Син мій улюблений, в якому моє уподобання". При спомині повноблагодатного момен­ту в Йордані подумаймо, що ми в хрещенні прийняли те, що ми стали дітьми небесного отця, про що описує улюблений учень Ісуса Христа: "Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми звалися дітьми Божими. Ними ми і є" (1 Ів.3,1).

Приклад. Великий господар прийняв колись дитя свого по­мерлого боржника в свій дім і старанно виховував його. Раз показав йому два листи: один з жалібними окрайцями і чорною печаткою, інший з червоними окрайцями і червоною печаткою. Найперше подав господар бідному хлопчині чорного листа з до­маганням відчинити його і прочитати. Хлопчина зробив так і прочитав у листі виписані всі борги, що залишив його батько. Перестрашився, а господар, побачивши його збентеження, всміхнувся й подер боржного листа. Потім передав йому другого лис­та, запечатаного червоною печаткою. Це був лист ласки. Напи­сано в ньому, щоб господар прийняв хлопчину як свою дитину і зробив своїм спадкоємцем. Можна собі подумати про його радо­щі, що не тільки вільний від боргів, але що є також дитиною багатого й знаного батька. Саме так з нами в хрещенні. Тут нищиться наш і наших прабатьків (Адама і Єви) — боржний лист і подається нам лист ласки, що чинить нас дітьми Бога й спадкоємцями неба. Вже в р. Йордан хрестив Іван Хреститель, однак це не була св. тайна хрещення, якою люди звільняються з первородного гріха, але це було хрещення покаяння для підго­тування приходу Спасителя. Хто хреститься, цей наближається до Бога, стає Його дитиною, а Він стає його Отцем. Він неначе говорить до нього: "Це син мій улюблений, якого я вподобав собі". Хрещення — це двері, якими входимо до високого божого роду. Відтоді всяке дитя володарський син, або володарська доч­ка. І то не син або дочка людського земного володаря, тільки найвищого князя й царя неба й землі. Тому помазують людину при хрещенні св. єлеєм, як помазали колись царів.

Св. Людвик, король французький, хрестився в замковій кап­лиці м. Пуасі. До цієї каплиці мав він більше приязнь, ніж до катедри в Рейсі, де коронували його на короля. На запитання, чому так виділяє каплицю, відповідав: "Тут прийняв я святе хрещення, а через те став дитиною Бога, в катедрі в Рейсі коро­нували мене, через те я володар Франції. Гідність божого синів­ства більша, ніж королівська і королівську достойність залишу після смерті, а як боже дитя набуду вічне життя".

Коли Бог стає в хрещенні нашим отцем, то відноситься до нас по-батьківськи, подбає тепер і дбатиме на віки. Як отець дасть нам колись це, що має сам, а це є: небо й вічне щастя, а діти є завжди спадкоємцями батьківського добра.

Хрещення впроваджує людину до Церкви, щоб могла ко­ристуватися тут всім, що потрібно до святості й щастя. Насам­перед людина повинна пізнати науку Христа, головні правила й правди, що керують нею на дорозі життя. Тому подають при хрещенні палаючу свічку на знак, що освічуватиме дитя наука Христа Спасителя, який є для нас "світло світу". Крім науки має хрещена людина право до всіх святих тайн і може при їх допомозі придбати собі ласки, а через них з'єднується найтісні­ше з Христом, немов галузка з деревиною, споріднюється з ним, стає цеглиною у величавій будівлі, підвалина якої й заве­ршення є сам Спаситель.

Раз прийшов до Ісуса Христа Никодим і запитав, що му­сить робити, щоб стати щасливим. Ісус відповів: "Хто не відродиться водою й Святим Духом , той не може увійти до Царства Божого" (Ів.3,5). Святий Дух змінює душу людини на гарну, святу, на таку, в якій Бог має вподобання, він тепер поселяється в душі. "Як вогонь розпалює залізо до жару, а сонячне проміння змінює криштал у блискучий камінь, так й Святий Дух змінює своєю ласкою нашу душу" (Шпіраго).

"Через Святого Духа єднається наша природа так тісно з Богом, як краплина води, влита до повної чаші вина, єднається з ним, розливається ,приймає колір, запах й смак вина" (Св. Григорій Великий). "Як тіло рухається, коли оживає його душа, так людина робить добрі діла, коли оживає її Святий Дух. Як вітер порушує вітряк, так і Святий Дух серце людини" (Шпіраго). Хрещення робить нас членами великої Божої родини, чле­нами Христової (вселенської) Церкви, входимо в злуку зі святими, імена яких носимо й яким ми тут віддані під особливу опіку. Оповідають місіонарі, що в китайців християн є звичай сповивати при хрещенні голову дитини білим завоєм. Пізніше дбайливо переховують цю хустину ціле життя. Після смерті кладуть кожному його хустину в домовину. Таким чином зазначують, що людина повинна невинною стати на суд Божий, як невинною вийти з св. хрещення. Подібно і в наших краях є звичай одягати білосніжну сорочку, або крижмо; "Возрадується душа моя в Господі, бо облачив (зодягнув) мене в ризу спасення і одежею радості зодягнув мене".

Під час хрещення співається тропар: "Ризу подай мені свя­ту, Ти, що зодягаєшся світлом наче ризою, многомилостивий Христе Боже наш".

Щасливі, що встануть колись із гробу з одягом невинності! Крижмо обвинувачуватиме всіх, що сплямили його гріхом. Умо­ва, зложена при хрещенню, буде тоді важливою для нас, коли сповнимо ревно те, до чого зобов'язалися й що пообіцяли спов­нити наші хресні батьки перед Богом. Поновімо сьогодні наше приречення, зложене при хрещенні, що витримаємо в доброму до кінця. Наша душа, наше серце, оповиті силою Божої ласки, силою Святого Духа. Не марнуймо цієї цінності. При Божій допомозі не лякає нас ніяка боротьба. Св. Павло каже: "Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, що у вас перебуває, якого ви маєте від Бога?... Тож прославляйте Бога вашим тілом" (І Кр.6,19-20). Амінь.

Для створення статті використано такі джерела:

о. Іван Цінцірук
"Сівач", cічень 2004 Ч. 1 (51) рік 6

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 1979;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Господнього Богоявлення храму Преображення ГНІХ, м. Львів.


ЗАВАНТАЖИТИ  текст в PDF

понеділок, 18 січня 2016 р.

18.01.2016р. Б. / Папа: Християнська віра – це дар, який дає змогу зустріти Бога

Ісус – це не суддя, готовий відразу засудити, і не командир, який лише роздає накази, але Спаситель і наш брат. На цьому наголосив Папа Франциск у своєму традиційному недільному повчанні, виголошеному перед проказуванням молитви «Ангел Господній» 17 січня 2016 року.

Промовляючи з вікна Апостольського палацу, Святіший Отець коментував Євангельську розповідь про чудо на весіллі в Кані Галилейській, коли Ісус перемінив воду у вино після того, як Його Мати Марія звернула Йому увагу на труднощі господарів. Описуючи цю подію, євангелист зазначив, що це був «початок чудес» Ісуса. «Чуда, – сказав Папа, – є надзвичайними знаками, якими супроводжується проповідь Доброї Новини, а їх завданням є пробудити та зміцнити віру в Ісуса».

Наступник святого Петра звернув увагу на те, що в чуді у Кані «можемо розгледіти акт доброзичливості Ісуса до наречених, знак Божого благословення для подружжя». «Отож, любов між чоловіком та жінкою – це добрий шлях, щоб жити Євангелієм, тобто, щоб радісно ступити на шлях святості», – сказав Святіший Отець, додаючи, що чудо у Кані «стосується не лише наречених», адже кожна людина «покликана зустрітися з Господом у своєму житті».

«Християнська віра – це дар, отриманий у Хрищенні, який дозволяє нам зустріти Бога. Віра проходить через періоди радощів і болю, світла й темряви, як і будь-який справжній досвід любові, – вів далі Єпископ Риму. – Розповідь про весілля у Кані заохочує нас відкривати, що Ісус постає перед нами не як суддя, готовий осудити наші провині, не як командир, який зобов’язує нас сліпо виконувати його команди, але як Спаситель людства, як брат, наш старший брат, Син Отця, як той, Хто дає відповідь на очікування та обітниці радості, які мешкають у серцях кожного з нас».

У цьому контексті Папа заохотив слухачів відповісти на запитання про те, чи вони дійсно знають такого Господа, чи відчувають Його близькість у своєму житті, чи відповідаємо Йому згідно з тією любов’ю, яку Він щодня виявляє до кожної людської істоти? «Мова йде про те, – додав проповідник, – щоб усвідомити, що Ісус розшукає нас та заохочує зробити місце для Нього у глибині наших сердець. І на цій дорозі віри з Ним ми не покинуті: ми отримали дар Христової Крові»

Святіший Отець пояснив, що великі кам’яні посудини, які Ісус сказав наповнити водою, щоби перемінити її у вино, є «знаком переходу від старого завіту до нового: замість води, використовуваної для ритуальних очищень, ми отримали Ісусову кров, пролиту в сакраментальний спосіб у Євхаристії та у нещадний – під час страстей та на хресті. Святі Тайни, які випливають з Пасхального таїнства, вливають в нас надприродні сили, даючи змогу відчути безмежне Боже милосердя».