ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 16 листопада 2016 р.

16.11.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Кл.3,17–4,1:  «Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей»

У нашому житті ми маємо перед собою реальних людей, реальні обставини, і в тих обставинах робимо реальні вчинки для тих чи тих людей. Але ці люди аж ніяк не випадкові в нашому житті – Бог їх нам дав. І немає різниці, з якими стосунками та в якій субординації ми з ними перебуваємо, апостол каже, щоб ми служили їм, як Господеві. 

Уявімо на хвилину, яким би став цей світ, коли б ми служили одне одному як Господеві! Яке б ставлення не виявляли нам наші ближні, стараймося до кожного ставитися з думкою про Бога, який перший нас полюбив, ще коли ми були грішниками. Не чекаймо любові та добра від інших, пробуймо виконувати те, що каже апостол: чинити все, як для самого Господа, а не як для людей. Тоді приймемо від Господа нагороду вічне життя – єдину нагороду, за яку варто змагатися в цьому земному житті!

*** 
Лк.9,44-50:  «Хто найменший поміж усіма вами, той – великий»

Бог не потребує, щоб ми грали для Нього ролі – чи то праведників, чи то грішників. Господь потребує, щоб ми стали перед Ним у правді – такі, які ми є. 

Кожен із нас має якісь таланти, вони є даром Бога. Однак коли Господь закликає бути найменшим, то вказує, що, попри свою цінність в його очах, ми мусимо одночасно усвідомити і свою малість. Це не означає, що маємо поливати себе брудом, применшувати себе, – мусимо усвідомлювати, що наша велич залежить від того, наскільки Бог діє в нас. У грішнику Він не перестає діяти хоч би на один відсоток або навіть на одну десяту відсотка, а що більше наближаємося до Бога, то більше Він діє в нас. У житті кожного зі святих Господь діяв, умовно кажучи, на шістдесят, сімдесят, а то й на вісімдесят відсотків. 

Усвідомити власну меншість – це дати простір Божій величі діяти в нас. Адже недаремно співаємо в богослужіннях: «Дивний Бог у святих своїх». І як казав Йоан Предтеча: «Мені треба маліти, а Йому – рости». 

Тож даваймо Богові щораз більше можливостей діяти через нас!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар