ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 15 листопада 2016 р.

15.11.2016р. Б. / Святих мучеників Акиндина, Пигасія, Афтонія, Єлпидифора, Анемподиста

Святих мучеників Акиндина, Пигасія, Афтонія, Єлпидифора, Анемподиста

Тропар, глас 2: Страстотерпці Господні, блаженна земля напоїлася кров’ю вашою, і святі оселі прийняли тіла ваші, бо ви ворога перемогли і Христа зі сміливістю проповідували. Його ж, як благого, моліть, молимося, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 2: Благочестивих і богоносних мучеників,* які на землі залишили все,* прийняв Ти в насолоду благ Твоїх, і упокоєння,* Ахиндина, Пигасія, Анемподиста,* і з ними Афтонія і Єлпифидора, єдиний Преблагий.

Діялося це в Персії за правління царя Сапора, який пролив море християнської крови. За його наказом було ув’язнено трьох мужів із духовенства: Акиндина (ім’я це означає – “безпечний”), Пигасія (“повний життя”) й Анемподиста (“без перепон”). їх передали в руки катів, і Бог прославив своїх слуг у їхніх муках такими видимими чудами, що Афтоній (“без зависти”), один з катів, став голосно славити Христа Спасителя і за це прийняв смерть від меча. Крім нього, навернулися ще чотири воїни, і за це їм відтяли руки й утопили в морі.
На жорстокосердість Сапора почали нарікати навіть самі погани, а один вельможа, на ім’я Єлпидифор (“повний надії”), став дорікати цареві в очі за його кровожерливість, за що, разом з трьома іншими вельможами і трьомастами воїнами, які повірили в Христа Спасителя, загинув від меча. За переказом, мати Сапора, що звалася Савфія, стала просити сина, щоб не проливав стільки невинної крови, і за це Сапор прилюдно вдарив її в лице. Тоді Савфія почала вголос прославляти Христа Спасителя, а коли Сапор велів кинути святих Акиндина, Пигасія й Анемподиста в розпалену піч, тоді Савфія, а за її прикладом ще двадцять вісім воїнів, добровільно вступила у вогонь. Усі разом вони прийняли смерть за віру і за Христа Спасителя. Сталося це близько 330 р. Число замучених за Христову віру, пам’ять яких свята Церква величає 15 (2) листопада, було триста сорок одна особа. Усі вони отримали вінець вічної нагороди й усі моляться Богу, щоб звільнив нас від усяких спокус і дозволив нам завдяки добрим, Йому вгодним ділам заслужити собі на небо.

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар