ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 6 листопада 2016 р.

06.11.2016р. Б. / Святого мученика Арети і тих, що з ним

Святого мученика Арети і тих, що з ним

Тропар, глас 1: Бувши сміливими у Христі проти безбожного царя,* і його невірство юдейське у Христа виявивши,* Мученики святі, прийняли муки й голови усічення.* Тому вихваляють Ангели і вірних роди прославляють* тебе, Арето, і тих, що постраждали з тобою,* бо ви молитеся завжди за душі наші. 

Кондак, глас 4: Радості заступник нам настав,* пресвітлий сьогодні празник страстотерпців.* Його ж звершуючи, славимо Бога,* що перебуває у вишніх.

Святий Арета був князем, а радше начальником міста Награн, у щасливій Аравії, яку Святе Письмо називає Сава. Саме савська цариця прибула колись до Соломона й подивляла його мудрість. Мешканці того краю називалися омирити. Місто Награн навернулося до Христової віри близько 450 р., і хоч той край пережив страшні переслідування, однак награнці завжди залишалися християнами.

Але настав час, коли в щасливій Аравії почав правити жид Дунаян. Він оточив себе жидами і став жорстоко мучити християн, змушуючи їх приймати жидівську віру. Опис тих переслідувань засвідчив сам Дунаян у своєму листі до царя Аламундара. Дунаян приступив до облоги Награну, але мешканці міста мали всього доволі, так, що могли роками оборонятися. Тоді Дунаян заприсяг їм, що не завдасть місту жодної кривди і нікого не буде силувати відступити від своєї віри, а задовольниться малою даниною і піде з військом далі.
Арета, а мав він тоді вже 95 літ, відраджував награнців вірити слову Дунаяна, але більшість була за укладення миру. Так Дунаян увійшов у місто і, забувши про присягу, наказав ув’язнити Арету, а з ним близько 340 осіб з міської старшини, і закованих велів поставити перед собою.

“Чи так учить християнський закон, – запитав Дунаян у Арети, – щоб зневажати земних царів? Чи ти не знаєш про те, що жидівські царі є помазаниками Божими?”

Арета на це поважно відповів йому: “Хіба не читав ти про пророка Іллю? Коли цар Ахав сказав до Іллі, чи «тебе я ось бачу, який бунтуєш Ізраїля?». То пророк відповів йому так: “Не я бунтую Ізраїля, а ти і дім отця твого!” З того видно, що за переступ закону вільно і царів упімнути. І тому слухай, Дунаяне, що я, Арета, тобі скажу: цар, який лож в устах тримає, не є ані великим, ані сильним царем. Ти присягав нам і дав слово – і не дотримав його. Бачив я царів великих, що були сильніші від тебе, бачив їх в Індії, Персії, Етіопії і тут, у нашій стороні, але слово їх завжди було правдиве. Тому народи і племена, міста і полки величали і любили їх і слухали, бо знали, що влада їх від Бога є. Але тобі, що лихословиш Господа слави, ми не покоримося ніколи. А щодо мене, то душа моя в Божій і моїй є владі, я не відступлю від віри в Христа Спасителя і готовий іти на смерть за ту віру. Вважатиму за щастя, що Ісус Христос у старості моїй, коли вже минуло мені 95 літ, дає ласку вмерти за святу віру. Нині маю доказ, що мене любить Господь, якщо на схилі літ, коли я бачив дітей своїх аж до четвертого покоління, можу померти найкращою смертю. Пам’ять про мене тут залишиться. Я переконаний, що як виноград, обтятий у слушну пору, дає більший плід, так і в цьому місті й у всьому омиритському краю Господь помножить християнський народ. І кажу тобі, що піднесеться із попелу спалена тобою Церква і постане інше царство тут, а твоє царювання пропаде!”.

Наступного дня святого Арету і всіх, що були з ним ув’язнені, Дунаян наказав стяти мечем над потоком Одіас. Понад чотириста дев’яносто осіб, що посвятили своє життя Богу, священиків, клириків, монахинь і монахів мучитель велів спалити живцем. Потім загинуло двісті двадцять сім найзнаменитіших жінок і чотири тисячі двісті п’ятдесят два жителі різного віку, стану і статі, – усі вони віддали душу за Христа. До того ж узяв він у полон одна тисяча двісті дев’яносто сім хлопців і дівчат й віддав їх як невільників своїм слугам. Коли одну жінку вели на спалення, то синок її видерся з рук тих, що його тримали, і в сльозах стрибнув за матір’ю у вогонь.
Та Божа кара не дала на себе довго чекати. Святий Арета і ті, що з ним, прийняли мученицьку смерть 24 жовтня 523 р., а вже 525 р. цар Етіопії Єлезвой вщент розбив Дунаяна, його самого наказав убити, а щасливій Аравії дав свободу віросповідання. Намісником омиритського краю він поставив побожного мужа Авраама, з допомогою якого омиритський архиєпископ Григентин навернув до Христової віри всіх, які ще трималися поганських блудів. Сам цар Єлезвой пізніше прийняв монаший постриг і жив як самітник, й помер у великій святості 555 р.

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар