ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 6 жовтня 2016 р.

06.10.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.1,1–9:  «Щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа»

Коли Ісус Христос приймає людську подобу, Він стає нам братом по природі, але і є одночасно Богом. Через свою божественну природу Він підносить нас до божественного життя. Ми втратили це через падіння Адама і Єви, однак через Ісуса Христа ми стаємо учасниками цієї божественної природи, Господь нас нею обдаровує. 

Погляньмо, чи ми щодня розуміємо це, чи скоріше живемо лише людськими зацікавленнями, бажаннями і стремліннями. Господь нас зробив своїми синами та доньками, спадкоємцями Царства Небесного. Що більше ми будемо цього свідомі, про це пам’ятати і пригадувати, то більше будемо цим жити і відкривати правду про справжнє наше покликання. Бо ж всі ми покликані через віру в Ісуса Христа, через хрещення, через святі таїнства стати учасниками божественного життя! 

* * *
Мр.7,24-30:  «І сказав їй: “За це слово йди, біс вийшов з твоєї дочки"»

Із цього євангельського уривку позиція Ісуса Христа, на перший погляд, може видатися жорстокою. Він досить різко відповідає жінці, яка з проханням припадає Йому до ніг: «Дай спершу, щоб діти наїлись». Він вказує, що прийшов найперше до вибраного народу, і лише потім можна говорити про поган. 

Настирливість жінки у її проханні є прикладом для кожного з нас. Коли ми справді чогось потребуємо, не маємо перейматися, наскільки ми гідні стати перед Богом, бо ж ніколи не будемо гідні. Однак завжди наполегливо маємо просити у Бога. Адже якщо швидко перестаємо просити чогось, це показує, що нам цього й не дуже було треба. Господь про це казав дуже просто: «Просіть, і дасться вам!» 

У Божественній Літургії ми багато разів кажемо: «Господи, помилуй!», повторюючи Богові свої прохання. Тож у випробуваннях, труднощах і нестачах не переставаймо уповати на Бога й просити Його про всі наші потреби.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар