ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 24 вересня 2016 р.

24.09.2016р. Б. / Преподобної матері нашої Теодори, що в Олександрії

Преподобної матері нашої Теодори, що в Олександрії

Тропар преподобній, глас 8: В Тобі, мати, дбайливо зберігся образ, * бо, прийнявши хрест, Ти пішла слідом за Христом * і ділом навчала Ти погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про душу – єство безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, * преподобна Теодоро, дух твій. 

Кондак преподобній, глас 2: Тіло твоє постами виснаживши,* неустанними молитвами Творця вимолила за гріх свій* і прийняла досконале прощення й відпущення,* путь покаяння показавши. 

Свята Теодора походила з Олександрії. Вона була одружена, та одного дня зламала подружню вірність і так злякалася свого гріха, що стала сумніватися у Божому милосерді. Однак за порадою одної старенької ігумені, яка сказала їй, що немає гріха, якого б Господь Бог не простив, Теодора всю себе посвятила покаянню і сльозам. І вона знайшла ласку у Господа Бога, а за Його об’явленням (бо інакше без гріха не могла б того зробити) одягнула на себе чоловічий одяг і, прибравши ім’я Теодор, пішла до монастиря, що поблизу Олександрії, і стала проситися, щоб прийняли її як монаха. Ігумен хотів дізнатися, чи має той Теодор покликання до монастиря, і велів не пускати його всередину. Свята Теодора цілу ніч простояла біля воріт, а слід сказати, що той монастир лежав серед дикої пустелі, а коли вранці дверник запитав, чому він не йде геть, то Теодор, а властиво Теодора, сказав: “Бог мені свідок, що не відступлю від воріт монастиря, радше вмру тут, а не повернуся у світ”. 

Ігумен прийняв нового монаха до братії, а той уже від початку став дивувати всіх своїм правдиво святим життям і строгими постами, бо їв лиш один раз на тиждень. Тихий, смиренний, висушений постами Теодор був прикладом для інших монахів, і ніхто не знав, що всі ті подвиги чинить слабосила, в чоловічий одяг прибрана жінка. Одного разу ігумен послав Теодора до Антіохії купити єлею. В місті, коло церкви святого Петра, Теодора зустріла свого чоловіка, привіталася з ним по-християнськи, але він не впізнав у тому монаху свою жінку. 

Але на то була воля Божа, щоб свята Теодора спокутувала всі давні гріхи і багато витерпіла у світі. Одна дівиця, що провадила розпутне життя, зробила наклеп на монаха Теодора, звинувативши його у гріху нечистоти. Тоді ігумен при всіх запитав, чи почувається він до гріха. Преподобна Теодора могла одним словом захистити свою честь, але у великому смиренні лиш сказала: “Простіть мені, бо я грішний!” Усі взяли ці слова за визнання вини, й ігумен прогнав Теодору з монастиря. Вона взяла маленьку дитинку, яку зла і грішна наклепниця залишила в монастирі, оселилася в малій халупці посеред пущі і годувала дитя молоком, яке з милосердя давали їй пастухи, що пасли поблизу своє стадо. 

Так минуло сім літ, й ігумен прийняв Теодору і її всиновлену дитину назад до монастиря. Туї свята Теодора прожила ще два роки й у великій святості померла (близько 480 р.). Лиш після смерти монахи дізналися, що Теодор був насправді жінкою, і злякалися гріха через осуд невинної слуги Божої у такому тяжкому гріху. Лиш тепер смирення й усі чесноти преподобної Теодори засіяли у повному блиску; лиш тепер усі пізнали, що серед них жила свята. За Божим об’явленням, чоловік Теодори прийшов до монастиря і побачив бездушне, холодне тіло своєї дружини. Душа її вже була увінчана вінцем небесної слави. Він попросив ігумена, щоб дозволив йому залишитися в монастирі й аж до самої смерти подвизався у тій келії, де жила і померла преподобна Теодора. Син святої, на ім’я Теодор, згодом став ігуменом цього монастиря і помер у великій святості. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар