ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 9 вересня 2016 р.

09.09.2016р. Б. / Преподобного отця нашого Пімена

Преподобного отця нашого Пімена

Тропар, глас 8: Потоками сліз твоїх Ти неродючу пустиню управив, * і з глибини зітханнями Ти в трудах приніс стократні плоди, * і був Ти світильником вселенної, сіяючи чудесами, Пімене, отче наш. * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 4: Світлих подвигів твоїх, преподобний отче, днесь пам’ять свята настала і веселить душі благочестивих, богомудрий Пімене, преподобний отче наш. 

Великий у подвигах своїх слуга Божий Пімен народився в Єгипті близько 340 р. З молодих літ він посвятив себе служінню Господу Богу. Коли йому виповнилося п’ятнадцять років, він разом зі своїми двома братами, старшим Анувієм і молодшим, імени якого не знаємо, вступив до пустельної лаври, поблизу Діокла. Тривалий час їх мати не знала, де поділися сини, а коли довідалася, то поспішила до монастиря і стала просити, щоб сини вийшли до неї. Але святий Пімен лиш через замкнені двері говорив з нею і просив, щоб залишила їх у мирі, а колись у небі вони всі разом зустрінуться. З тим вона і пішла, а сини її залишилися. 

Невдовзі слава про чесноти преподобного Пімена поширилася по всій околиці, і люди стали горнутися до лаври, щоб його побачити, але святий ні до кого не виходив, навіть правителя тих країв не прийняв, бо у своєму глибокому смиренні вважав себе за звичайного, грішного чоловіка, який може легко впасти у гордість. Тоді правитель замкнув у в’язниці сина сестри святого Пімена і сказав, що не випустить його доти, доки преподобний Пімен сам не прийде за нього просити. Мати юнака молила святого, щоб ішов до князя, але той навіть чути про це не хотів, та на її слізні прохання написав листа до правителя, в якому просив лиш по совісті дослідити справу ув’язненого. І якщо він винен, нехай за законом понесе кару, але якщо не винен, нехай буде звільнений. Правителя здивувала безсторонність святого Пімена і він звільнив його племінника. 

Науки і поради, які він давав монахам, свідчать, що преподобний Пімен був мужем досконалих чеснот і великої мудрости. Так, один монах запитав його, як оберігатися від диявольських спокус. На це святий відповів: “Якщо вода у горщику кипить, то ані муха, ані жодна інша нечисть не сяде на неї, та коли вода холодна, тоді п’ють її всі. Так і з нами: якщо серце наше палає, кипить любов’ю до Господа Бога, то ворог душі навіть не сміє нас чіпати, але коли серце наше холодне, тоді диявол його поневолює”. Іншого разу якийсь монах сказав, що чув про свого брата багато злого. На це святий відповів йому: “Не вір тим словам, бо чоловік, який обмовляє ближнього, не заслуговує на довіру. І не бійся, що Бог осудить тебе за те, що ти не схиляєш брата свого до виправлення, бо сміливо можеш сказати, що ти не вірив у чужі слова, бо ж сам Бог велить спочатку витягнути колоду з власного ока, а вже потім скалку з ока брата свого”. Преподобний Пімен часто навчав, що грішного і злого можна виправити добрим словом і терпеливістю. “Крапля, що тихо, та постійно скрапує, точить камінь, а м’яке Боже слово, сповнене любови, чинить вразливим закаменіле серце”, – казав він. 

“Отче, – запитав його один монах, – що робити, коли нечисті думки нападуть на мене?” 

“Що робити? – перепитав святий Пімен. – Сокира сама не піднесеться вгору і пила не буде різати, якщо не прикладеш до неї своїх рук. Так само і злі думки, якщо не шукатимеш у них уподобання, то вони тобі нічим не зашкодять”. 

“Як треба жити, щоб подобатися Богові?” – питали його монахи. “Живіть так, як жив пророк Даниїл, якого в нічому іншому не могли оскаржити, як тільки в тому, що він служить правдивому Богу!” “Що ліпше, говорити чи мовчати?” На це святий відповів: “Добре є заради Бога говорити і добре є заради Бога мовчати. Є люди, які мовчать, та в душі осуджують своїх братів, таких хоч не чути голосу, однак вони вічно говорять. Є інші, що багато говорять, та, однак, вони мовчать, бо не осуджують свого брата. Монах повинен бути як дерев’яний ідол: гани його, він не гнівається, а хвали його, він тим не чваниться. Злоба ніколи не прожене злоби, та якщо тобі хтось зробив щось злого, ти зроби йому добре, і твоє добро переможе його злобу”. Ось так навчав преподобний Пімен тих, що питали його поради. Сам він при цьому постійно жив у пості й молитві і сягнув такої досконалости, що Бог дав йому ласку творити чуда й проганяти злих духів. 

Преподобний Пімен помер близько 440 р., проживши сто років. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар