ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 5 вересня 2016 р.

05.09.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Кр.5,10–15:  «Щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес»

Ми завжди щось робимо для себе. Вчилися ходити і розмовляти для себе, вчились у школі, щоб в цьому житті щось досягнути і здобути, тепер працюємо з ранку до вечора, знову для себе, будуємо будинки, купуємо квартири, авто, це все для власного комфорту. Чи часто в нас з’являється усвідомлення того, що Бог нас поставив саме на цьому місці, щоб ми служили для інших, що Бог чекає саме цього від нас. 

Який був би інакший світ, коли б усі люди були цього свідомі, що мають не лише для себе самих жити, але і для інших служити, а остаточно служити для Бога. Бо коли Господь нас поставив на якомусь місці, Він розраховує на нас, Він очікує щось від нас. Тож погляньмо самі на себе і погляньмо на обставини навколо себе. Як ми могли б послужити Богові і ближнім. 

* * *
Мр.1,9-15:  «І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син мій любий, у Тобі – моє уподобання”»

Христос для нас є іконою Отця, являє Отця, який був від віків. Ісус Христос прийшов, щоб виконати свою місію спасіння людства. 

Водночас кожен із нас, будучи створеним на образ та подобу Божу, також є іконою, яка мала б являти Бога. Святі показують нам Бога, являють Його, бо зуміли усвідомити собі, що їм уже дароване життя вічне і вони почали тим вічним життям жити, почали усвідомлювати ту велич, якою вони можуть жити, і велич Бога, якого вони можуть являти. 

Це дуже важливо для кожного з нас – усвідомлювати свою велич у Бозі, свою особливість, специфічність, неповторність свого покликання. Кожен з нас має свою місію, важливу й дану самим Богом. 

Часто в нас виникає почуття меншовартості, неповноцінності. Тому потрібно пам’ятати про вартісність свого життя, яке ми отримали від Бога. Пам’ятати про те, що Бог на нас покладається і дає нам спроможність робити багато великих речей, що ми бачимо на прикладі святих.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар