ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 17 травня 2016 р.

17.05.2016р. Б. / Святої преподобномучениці Пелагії Тарсійської та Святого Еразма, єпископа Формійського

Житіє святої преподобномучениці Пелагії

Тропар, гл. 4: Агниця Твоя, Ісусе, Ірина,* кличе великим голосом:* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю,* і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,* та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.* її молитвами як милостивий спаси душі наші. 

Кондак, глас 3: Дочасним погордивши і небесних благ причасницею ставши, вінець через страждання прийнявши, Пелагіє всечесная, як дар принесла ти потоки крові Владиці Христу, моли ж Його, щоб від бід ізбавив нас, які пам’ять твою звершують. 

Або сей кондак, глас 1: Любов’ю Христовою душу розпаливши, увійшла єси мужньо в вогонь палючий, богомудра Пелагіє, і стала жертвою запашною для Владики твого, тому днесь всесвяту пам’ять твою звершуючи, оспівуємо тебе. 

Свята Пелагія походила з міста Тарсу в Киликії. Мати її була дуже багата. А Пелагія була така вродлива, що з нею заручився один юнак, якого всиновив імператор-мучитель Диоклетіян. Коли почалося страшне переслідування християн, багато з них переховувалися в лісах і горах. Разом з іншими пішов з міста єпископ Клінон, бо сам Диоклетіян приїхав до Тарсу, щоб чинити суд над християнами, і він наказав знайти єпископа. 

У той час Пелагія, за ласкою Божою, пізнала, що лиш християнська віра є правдива, вона пожертвувала Богу своє дівицтво та конче хотіла знайти єпископа Клінона, щоб з його рук прийняти святе хрещення. Вона попросила матір, що дозволила їй поїхати з кількома слугами до своєї годувальниці. Дорогою вона зустріла єпископа Клінона і, припавши до його ніг, просила про святе хрещення, до якого вже була підготована. Бог ствердив чудом її віру, бо враз з-під ніг єпископа витекло зі скали джерело. Клінон охрестив Пелагію та її слуг і запричащав Святих Таїн, які мав зі собою. 

Пелагія зняла з себе всі золоті прикраси й намисто і попросила Клінона, щоб роздав усе вбогим, а сама, одягнувшись у скромний одяг, відвідала свою годувальницю християнку і повернулася додому, де не приховувала того, що прийняла Христову віру. Розлючена мати-поганка стала зневажати святу дівицю, так, що Пелагія змушена була втекти з дому. Тоді мати пішла зі скаргою до самого імператора, а той послав воїнів, щоб знайшли Клінона і Пелагію. Та завдяки чуду воїни, що були дуже близенько від криївки слуг Божих, їх не знайшли. Свята Пелагія, не дбаючи про власну безпеку, сама повернулася додому, бо прагнула навернути до Христової віри свою матір. Тимчасом наречений Пелагії, почувши, що вона прийняла християнську віру, а про нього й чути не хоче, впав у розпуку й убив себе мечем. Це додало злоби в серці матері Пелагії, вона, у своєму засліпленні, веліла зв’язати святу дівицю і сама привела її на суд до імператора. 

Коли ж імператор побачив красу Пелагії, то сам запалав грішною любов’ю до неї і став її намовляти, щоб покорилася матері і зреклася Христа, а він візьме її за жінку і дасть їй усе, чого лиш душа забажає. Однак свята діва вже іншому, не земному, а небесному Цареві пожертвувала своє дівицтво; вона голосно стала прославляти Христа, не слухаючи прохань і не лякаючись погроз поганського мучителя. Тоді Диоклетіян наказав до червона розпекти мідного бика і кинути в нього святу мученицю. Вона, славлячи Господа, сама вступила в нутро бика, і так віддала Богові свою чисту душу. Її мощі, від яких поширювався чудесний аромат, мучитель наказав викинути на горі Литатон, та християни, з єпископом Кліноном на чолі, взяли їх і чесно поховали. 

За часів імператора Костянтина Великого в честь преподобномучениці Пелагії над її гробом було зведено церкву, а за імператора Костянтина Копронима святі мощі перенесено до Царгорода. 

_________________________
У той же день:
Святого Еразма, єпископа Формійського

Святий Еразм з юних років старанно служив Господу. У зрілі роки він був зведений в сан єпископа міста Формії (Італія). Під час гоніння на християн за імператорів Діоклетіана (284 - 305) і Максиміана (284 - 305) святий Еразм залишив свою єпархію і пішов у Ліванські гори, де переховувався сім років.

Одного разу з'явився йому ангел і сказав: "Еразм! Ніхто не переможе ворогів, якщо буде спати. Іди ж в місто своє, будь відважний і переможеш ворогів". Слухаючи голосу ангела, святий Еразм вийшов зі свого усамітнення. Першими, хто запитав його про віру, були воїни, що йшли йому назустріч. Святий Еразм визнав  себе християнином. Його привели на суд до Антіохії до імператора Діоклітіана, перед яким святий безстрашно сповідав віру в Христа і викрив імператора в його лукавстві. Святий Еразм був підданий жорстоким тортурам, але залишився непохитним. Після катувань святий був окований в залізні ланцюги і кинутий до в'язниці, звідки його чудесним чином вивів ангел, сказавши: "Іди за мною, я відведу тебе до Італії. Багато людей там ти приведеш до спасіння".

У місті Лікії святий Еразм сміливо проповідував народу про Христа і воскресив сина одного знатного чоловіка. Після цього чуда в Лікії хрестилося 10 000 чоловік. Імператор Західної частини Римської імперії Максиміан Геркул наказав схопити святого і привести його на суд. Перед цим імператором святий Еразм також сміливо визнав свою віру. Його били і погрожували розп'яттям, якщо він не відречеться від Христа. Потім змусили йти в ідольське капище, але при вході святого вс ідоли, що були там,  впали і розбилися, а з капища вийшов вогонь і спалив багатьох язичників. Залишившись на волі, святий Еразм хрестив безліч народу, а потім пішов у місто Сірмій, де був знову схоплений і підданий мукам. Святого посадили в розпечену піч, але він залишився живим і неушкодженим. Це диво настільки вразило присутніх, що імператор, боячись народного обурення, віддалився в свій палац. Ангел звільнив святого Еразма від пут і привів його в місто Формію, тобто в його єпископію, де святий хрестив багато народу. Там святий і помер у 303 році. Християни з честю поховали останки святого священномученика.

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерела:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Українська Католицька Енциклопедія

Немає коментарів:

Дописати коментар