ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 20 квітня 2016 р.

20.04.2016р. Б. / Преподобного Юрія, єпископа Митилинського і Серапіона

Житіє преподобного отця нашого Юрія, єпископа Митилинського

Тропар, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ, * бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом * і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про душу – єство безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, * преподобний Юріє, дух твій. 

Кондак, глас 4: Будучи славним висотою смирення й хоробрістю, жертви ворога винищив ти. І був щедрий на діла милосердя, Отче преподобний: голодних годував ти, тому по смерті успадкував ти нетлінну поживу, радіючи навіки, Юріє, ієрарху блаженний. Моли Христа Бога, щоб дарував відпущення прогрішень тим, які з любов’ю святкують святу пам’ять твою. 

Багатство, славу, почесть – усе це покинув святий Георгій і посвятився цілковито служінню Богові. За часів імператора Лева Ісавра він став єпископом Митилини, на острові Лезвії. Тут засяяв він усіма чеснотами і святістю життя, а Бог дав йому ласку оздоровляти хворих і проганяти злих духів. Коли ж настали часи переслідувань християн за іконоборця Лева Вірменина, в митилинську церкву увірвався вепр і вискочив на горне сідалище. Це був знак, що для святої Церкви приходять тяжкі часи. І вони прийшли. Святого Георгія разом з іншими християнами кинули до в’язниці, а потім заслали до Херсону. Тут у великій святості, в молитвах, в постах, сильний вірою, багатий надією і повний Божої любови він помер у 816 р. На його місце єпископом Митилини поставили єретика, що, як скверний вепр, плюгавив Христове стадо. Гріб святого Георгія Господь Бог прославив багатьма чудами. 

У той самий день
Житіє преподобного отця нашого Серапіона, монаха
 
Жив у Єгипті в третьому столітті монах на ім’я Серапіон. Він скитався з місця на місце, спав на голій землі, де ніч його застала, а наступного дня йшов далі. Де міг, там навчав і навертав до Бога, що давалося йому легко, бо Святе Письмо знав напам’ять. Своє тіло він вкривав лишень полотняною свитою, що звалася синдон, і тому називають цього святого Серапіон Синдоніт. Усім його маєтком було Євангеліє, книга, що в ті часи коштувала доволі великі гроші, бо друкованих книг ще не було, лишень писані від руки. Якось святий Серапіон ішов дорогою і побачив хворого й нагого чоловіка. Довго не роздумуючи, він зняв з себе останню одежу і накрив нещасного. А коли перехожі спитали святого, хто його оголив, на це він, показуючи Євангеліє, промовив: “Ось ця книга мене оголила”. Та навіть і це Євангеліє він продав, віддавши за виручені гроші борг за одного бідака. 

Щоби навернути одного єретика, Серапіон запродався йому в неволю, тяжко працював на нього два роки, але таки навернув свого пана до Христової віри. Подібно він запродався на два роки одному комедіянтові, служив йому і також навернув його до християнства й охрестив. Через два роки повернув гроші, які взяв сам за себе, і пішов далі спасати грішників. Цей великий святий, сповнений найславніших євангельських чеснот, помер у глибокій старості в Єгипті. Він повірив в обітницю Бога, що хто задля Нього все покине, нагороду отримає сторицею, і не схибив, бо отримав вінець вічної слави і зачислений до лику Божих святих.

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар