ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 25 лютого 2016 р.

25.02.2016р. Б. / У Європу – із незмінним прагненням Божої присутності

Проблема євроінтеграції зараз стала однією із найбільш цікавих та найбільш дискутованих. Європа, чи Бог? Або Бог і Європа? Аж надто різняться думки і погляди. Ось деякі з них:

Слід напевно йти від початків. ЄС і Європа – це тотожні поняття? Сьогодні політична Європа – це дійсно ЄС. І цей союз постійно переживає оновлення і трансформації. Напозір успішна система європейської єдності насправді відчуває багато руйнівних кризових поштовхів. Звідси і виникають думки про причину деградації Європи – у невідповідності основних цінностей. Цінності Європи, сформованої впродовж тисячоліть, зовсім різняться від тих, які пропонує сучасний ЄС. Бо Європа традиційна – християнська, а сучасна – аж занадто ліберальна і демократична… і безціннісна?

Європа християнських цінностей – це:
  • територія поваги до святості і цінності подружжя, де чоловік і дружина – рівноправні, а їхня любов один до одного є незаперечною основою вірності та самопожертви.
  • місце достойної соціальної позиції: бідний християнин із багатим однаково перед Богом моляться у церкві; матеріальне благо аж ніяк не стає перепоною для виявлення пошани людській гідності – християнський Бог народжується у яслах і працює теслею!
  • опора для влади, якій слід коритися, бо, за словами апостола Петра, кожна влада від Бога.
  • маятник тимчасовості і швидкоплинності людського життя, бо справжнє і вічне – життя в Божому Царстві, тут треба жити так, щоб здобути собі райську домівку.
 
Що ж відбувається із європейськими орієнтирами сьогодні? Відомо, що цінності – це те, що основоположне, те, що кермує, визначає. Людське життя без непорушних засад подібне до корабля, що, випливши, не зовсім розуміє, куди плисти.

Досвід країн, які нещодавно вступили до ЄС, багато про що свідчить. Люди готові були поміняти керманичів своїх державницьких потягів, але ж самі потяги із прокладеними коліями – аж ніяк ні. Особливо, коли йдеться про переживання християн. Особливо, коли йдеться про основоположні моральні цінності, а саме: вартість життя та сімейних взаємин.

Евтаназія, аборт, одностатеві шлюби. Християнська свідомість ніколи не змириться із такими «свободами», бо це абсолютне зло.

Тому і різняться думки. В економіці, політиці все ніби ок, все можна сприйняти, але у сферах моралі – ніяк.

Якщо Європа майбутнього має право на існування, то лише із непохитною пошаною до людського життя, сім’ї, дітей, у економічній зрілості, мирі та суспільному благу. А найголовніше – із незмінним прагненням Божої присутності, яке єдине здатне вирішити нерозв’язані проблеми.

За матеріалами зустрічі «Ціль життя? Куди прямуємо до Бога, чи в Європу?», яку провів єрм. Юстин Бойко  у суботу, 13 лютого, в Реколекційно-відпочинковому центрі Львівської архиєпархії «Світлиця»

Репортер:  Ірина Сулик
Редактор: Тетяна Трачук

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

Немає коментарів:

Дописати коментар