ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 19 грудня 2015 р.

19.12.2015р. Б. / Святого Миколая Чудотворця

19 грудня 2015 року

Святого Миколая Чудотворця


    * Коротка історія свята
    * Тропар та кондак
    * Празничний Апостол
    * Євангеліє
    * Проповідь



Коротка історія

Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.

Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.

На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.

На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (Т. 4, с. 1533).

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю — багате, отче, священно-начальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Слава: Кондак, глас 3: В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті.

І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 17-21

Браття, слухайте ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають здати звіт; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно. Моліться за нас, бо нам здається, що маємо добру совість, бажаючи в усьому добре поводитися. Особливо ж прошу це робити, щоб я якнайскоріше повернувся до вас. А Бог миру, що підняв з мертвих Того, хто кров'ю завіту вічного став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса Христа, нехай зробить вас здатними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, Якому слава по віки вічні. Амінь.

Євангеліє від Луки 6, 17-23

В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила Його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався торкнутися Його, бо сила виходила з Нього і всіх оздоровляла. Тоді Він, звівши на Своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні плачучі, бо будете сміятися. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина Людського ради. Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.

Проповідь

Святий отець Миколай вчора і сьогодні

Годі на світі знайти такого святого як святий Миколай, чудотворець з Мир Ликійських, що його мощі спочивають в м. Барі, в Італії. Як схід, так і захід однаково почитають цього святого. Поважно почитають цього святителя і в Аргентині. Приміром, у Ла Ріосі побожні почитателі вшановують його пам'ять цілий місяць.

Гадаю, що буде корисним сьогодні застановитись над таким питанням: яке значення св. отця Миколая в давнині та в теперішній час?

Традиційний Св. Миколай

Коротко треба сказати, що св. о. Миколай був ревним захисником Божої правди в часі єресі Арія, який фальшиво вчив про Сина Божого. На Першім Нікейськім соборі, де цю єресь було осуджено, був присутнім також і св. Миколай і, згідно церковного передання, відігравав там визначну роль.

Окрім того минуле залишило нам такі свідчення добродійності нашого святого: він допоміг влаштувати здорові й християнські сім'ї трьом дочкам старого батька. Своєю великою жертовністю Миколай доказав, яку велику вагу в житті суспільнім, а ще більше моральнім, відіграє дівицтво, яке недіткненним треба донести до шлюбного вінка. Саме нині, коли ліберальний і розпусний світ тим найбільше прогрішується, про це усім необхідно пригадати. Крім того, маємо історичні свідчення про те, як св. о. Миколай в часі бурі на морі допоміг врятуватись рибакам, яким грозила неминуча загибель в хвилях розбурханого моря. Будучи єпископом, як провідник народу він врятував свій вірний народ від голодної смерті, чудесно спродавши кораблі з зерном. Поза тим цей великий святець визволив від смерті трьох воєвод, яких через наклеп несправедливо було засуджено на смерть. Як теж воскресив трьох хлопчиків, яких було замордовано у віддаленій і самотній гостинниці. У час пошесті з нараженням власного життя рятував навіщених мором; словом і ділом помагав потребуючим у кожній біді та й усякій потребі.

У нашому народі святитель Миколай почитається в особливий спосіб і вважається помічником передусім у трудних господарських справах. Коли загрожує щось домашній птиці чи худібці, то вірні зараз йдуть та й замовляють акафіст святителеві, і не раз повідомляли священика, який читав акафіст, що ця молитва помогла. Одна ґаздиня доставляла молоко для міських родин, котрих було багатенько. Але так якось сталося, що всі її корови одночасно запустились, хоч для цього ще не була пора. І що вона тоді робить? Іде до парафіяльної канцелярії й замовляє аж 14 акафістів святителю Миколаю. Знаючи, що я люблю співати акафісти, передали їх мені. Треба було таки настоятися перед престолом, щоб їх відправити. Та по якімсь часі стрічає мене згадана пані й каже: "Дякую вам, отче. Знаєте, корови дояться нормально, і я знову можу доставляти моїм клієнтам молоко на замовлення". Інститут катехиток Серця Ісусового в Прудентополі (Бразилія) має господарку і, щоб могти прогодувати до двісті дівчат, а між ними, до речі, чимало сиріт і дітей малозаможних батьків, кожного року замовляли акафіст до Мирликійських чудотворця і ніколи не були зведені.

Також муситься відзначити, що о. Миколай є справедливий. Оповідали мені на одній місії таку подію: одна жіночка пішла до священика та й замовила акафіст по своїм наміренню. А своїй кумі перед тим сказала, що піде й заплатить акафіст, щоб в її сусідки ціп'ята вигинули. Цікава кума по якімсь часі питає замовницю: "Ну, а як там, кумо, вислухав вас св. отець Миколай?" А та їй у відповідь: "А я! Вислухав! Усі мої ціп'ята погинули!"

Святий Миколай у сьогоденні

Бувають такі люди, що гадають ніби в Церкві буває так, як у світі — мовляв сьогодні мода на того святого чи на таке набожество, а по часі приходить щось інше, нове, свіжіше... У Церкві так не є, і не так воно є з почитанням св. Отця Миколая. Він і сьогодні має таку саму силу заступництва перед Богом, як мав її тоді, коли врятував з половецької неволі нашого предка. Тож, коли бажаємо від нього помочі, то завжди мусимо мати трохи тої "миколаївської" пам'яті, як то нині говориться, і до нього прибігати. Як поодинці, так спільними устами постійно мусимо просити, щоб святий отець Миколай, так гаряче почитаний нашими предками, випросив у Бога, щоб усі жителі нашої держави не волочилися по чужих світах, а мали працю вдома, а за неї — своєчасну та справедливу винагороду, щоб усі наші студенти могли вступити без хабарів до вищих шкіл та інститутів, щоб наші малі підприємства могли належно розвиватися та давати людям слушний заробіток, а покупцям вигоду.

Просімо, щоб наші хворі та знеможені не мусили ходити по усяких екстрасенсах, "цілителях" та інших ворожбитах, що наживаються з людської наївності та браку справжньої віри в Боже Провидіння та поміч Богородиці й усіх святих, зокрема нашого святого, що його святі мощі знаходяться в м. Бар, в Італії. Саме цей факт дає нам всім зрозуміти, що, святкуючи перенесення його мощів з Малої Азії на захід, а то було вже після церковного роздору, святий отець Миколай покликує нас усіх до єдинства в єдиній святій соборній і апостольській Церкві — спільноті, яка прямує до вічного спасення та й до неба, де князює й наш дорогий святитель

Просімо у нього помочі, щоб наші родини випросили собі миру та злагоди в сім'ях й тим самим уникали різних трагедій, які так часто трапляються, бо вони такі ж руйнуючі та далекосяжні своїми наслідками, як війни та й різні катастрофи, так поширені у сьогоденні.

Поручімо сьогодні опіці святителя Миколая увесь наш український народ, щоби вже раз і назавжди ми визволилися з неволі безбожництва та й байдужості й інших подібних моральних упадків. Святий отець Миколай чекає на нас і радий вислухати усі наші прохання, які ми з довір'ям до нього занесемо. Він не змінився і, як 1700 років тому допомагав людям, що до нього прибігали, так теж і нам сьогодні допоможе. Святий наш отче Миколаю, зглянься над нами й нам поможи! Амінь.

о. Василь Зінько, ЧСВВ
“Сівач, грудень 2002 Ч. 12 (37) рік 4”

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Святого Миколая Чудотворця.


ЗАВАНТАЖИТИ текст у PDF  (0.56Mb)

пʼятниця, 18 грудня 2015 р.

18.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 29 тижня

Євангеліє
Лк.21,37–22,8:  «Ввійшов же сатана в Юду»

Ми деколи несвідомі того, що завжди стоїмо перед вибором: вибрати добро – добру дорогу, чи зло – злу дорогу. У нас завжди є вибір. Навіть коли ми каємося на сповіді в гріхах, то розуміємо, що могли би вчинити інакше, однак в якусь мить вибрали вчинити саме так.

Саме покаяння – це ствердження того, що я зробив недобрий вибір, недобрий вчинок, недобрий крок. Кожен на власному досвіді вже переконався, що маємо чувати, який ми робимо вибір. Чувати над тим, що ми думаємо, які думки ми приймаємо, чувати над тим, які ми приймаємо емоції, чувати над тим, що ми допускаємо до свого серця, які почуття, пережиття, помисли. Чування, духовне розрізнення – завжди було дуже важливим в традиції Церкви. Як приклад того, що може статися, коли не чувати, є те, що Сатана ввійшов у серце Юди, бо той допустив це через думки які приходили до нього. А вже потім це відобразилося у вчинках Юди. І бачимо, який кінець мало те, що почалося з думки.

 На сповіді ми каємося з наших гріхів, але не свідомі того, що ці гріхи сталися унаслідок тих бажань і думок, які ми допустили в своє серце і дали свою згоду на них, а лише потім коли прийшла нагода, то це виявилось у наших вчинках, у тих чи інших гріхах. Тож чуваймо, щоб зло не входило в наше серце! Чуваймо, щоб не дозволити нічому злому прийти і замешкати в нас!



Апостол
Євр.7,18–25:  «Ісус став запорукою кращого союзу»

У Старому Заповіті бачимо, скільки разів Господь укладає союз із вибраним народом і як багато разів цей народ є невірним цьому союзові. Однак Бог є вірним повсякчас, Його союз відновлюється знову і знову, лише людина поверне своє лице до свого Творця!

Новий Заповіт відкриває нам ще щось незбагненніше: Бог стає Людиною, Ісус Христос водночас є і Богом, і людиною. Тим представником від людства, який наново укладає заповіт, викупляє людину від неволі  гріха, робить людину вільною, робить людину учасником Царства Господнього.

Союз, який уклав для нас Ісус, ніщо не може знищити – ні наша гріховність, ні всі сили пекла, –  цей союз укладений через Смерть і Воскресіння Христа. Спасіння і вічність нам подаровані. Тож пам'ятаймо повсякчас про це. Чи ми живемо досконало, чи грішно, Царство Небесне – наша спадщина, в якій на нас повсякчас чекає наш Творець. Але лиш тоді, коли ми цього Царства забажаємо і почнемо жити праведним життям, воно стане реальністю!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 17 грудня 2015 р.

17.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 29-го тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Лк.21,28-33:  «Випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке»

 Деколи в сучасному світі ми, християни, виглядаємо досить непевними. Світ агресивний, настирливий, накидає свої цінності, свої поняття, своє розуміння, свою ідеологію... І ми, християни, нерідко маємо страх і сумніви, що нам робити як Церкві, як парафії, як вірним, як священнослужителям.

 Маємо розуміти, що Ісус Христос є нашим Спасителем. Він – Той, який вже смертю смерть подолав, Той, який нам дарував вічне життя. Значить, ми вже отримали цю перемогу і, незважаючи на труднощі, в Його перемозі ми вже маємо цю радість.

 Коли в інших релігіях людина шукає Бога, прагне спасення, щасливого життя чи життя вічного – у різних релігіях це може бути по-різному, – то в християнстві Бог сам дає людині це спасення, щастя, визволення, Добру Новину. Щоб не мати страху й непевності, пригадаймо, що ми, християни, уже маємо! Що нам уже Господь дав! І піднімімо наші голови вгору!



Апостол
Євр.7,1–16:  «Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці»

У Старому Заповіті люди дуже пильнували родоводу, пам’ятали звідки вони походять, хто їхні батьки, і це було важливо для формування свідомості тогочасного люду. Але бачимо, що в історію вибраного народу входить Мелхиседек, цар Салему, який не походив з вибраного народу і роду якого не знали.

Але він вийшов, щоб поблагословити Авраама, це значить, що той, хто благословляє, вищий над тим, кого благословляє. Це вказує дуже важливу для нас річ –  приписи і традиції важливі, але Бог в нашому житті часто діє всупереч будь-яким обставинам. Тому важливо бути відкритим на Господа, щоб Він благословляв і діяв в нашому житті повсякчас.

Вміймо пізнати і відкрити для себе Бога не лише в традиційних обставинах свого життя, але учімося досвідчувати Його через тих, від кого не сподіваємось щось почути про Бога!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

17.12.2015р. Б. / Сьогодні Папа відзначає своє 79-ліття

Сьогодні Святішому Отцю Франциску виповнилось 79 років життя.

Папа Франциск (Хосе Марія Барґольйо) народився 17 грудня 1939 року Божого в Буенос-Айресі в сім’ї італійських мігрантів.

1 березня 1958 року вступив в орден єзуїтів і продовжив свою освіту в студійних домах ордену. Новіціат проходив у Чилі, там він також вивчав гуманітарні науки. У Вищій колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, недалеко від Буенос-Айреса, він здобув ліценціат з філософії, вивчав також літературу, психологію і богослов’я в колегії Непорочної в Санта-Фе і колегії Спасителя в Буенос-Айресі.

Висвячений на священика 13 грудня 1969 року єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Останні обіти в ордені єзуїтів склав 22 квітня 1973 року. Берґольйо був магістром новіціату в Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції і ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, провінційним настоятелем Аргентини (1973—1979).

20 травня 1992 року Папа Римський Іван Павло II призначив Хорхе Берґольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня того ж року в кафедральному соборі Буенос-Айресаю. 3 червня 1997 року призначений архієпископом-коад’ютором архідієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, після смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998 року призначений також ординарієм для вірних східних обрядів, що проживають в Аргентині і не мають власної ієрархії. Великий канцлер Католицького університету Аргентини і віце-президент єпископської конференції Аргентини.

На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 року, Папа Іван Павло II надав архієпископові Берґольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у конклаві 2005 року, під час якого згадувався як один з можливих наступників Івана Павла II.

З 2005 по 2011 рік, упродовж двох каденцій, кардинал Берґольйо був головою єпископської конференції Аргентини.

13 березня 2013 року був обраний 266 Папою Римським. Прийняв як Папа  ім’я Франциск, яке досі не використовувалося. Це ім’я новий Папа обрав на честь св. Франциска з Асижу. Він став першим Папою в історії з-за меж Європи, Азії чи Північної Африки.
Стосунки з українцями.

Малий Хорхе Марія Берґольйо виховувався у у салезіянській школі, його вихователем був греко-католицький священик-салезіянин, а згодом  владика Степан Чміль. Очевидно, що владика залишився у добрій згадці свого вихованця, оскільки ще як кардинал Хорхе Маріо Бергольйо Папа надіслав своє свідчення до постулатури, що провадить беатифікаційний процес владики Чміля. За свідченням Блажeннішого Святослава, теперішній Папа добре знає візантійсько-український обряд і пам’ятає його.

Свого часу Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, будучи єпископом для українців греко-католиків Аргентини був єпископом-суфраганом Буенос-Айреської митрополії, яку на той час очолював кардинал Хорхе Марія Берґольйо.

Свого часу кардинал Берґольой назвав Голодомор геноцидом, який можна порівняти тільки з геноцидом євреїв у часі ІІ світової війни та з геноцидом вірмен у часі І світової війни. 

середа, 16 грудня 2015 р.

16.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 29-го тижня по Зісланні Святого Духа

Євангеліє
Лк.21,5-7;10-11;20-24: «Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться»

 Ми є свідками того, як дуже часто людей захоплюють розповіді про останні часи, припущення, що буде зі світом і людством. Бачимо, що час від часу навіть з’являються різні «пророцтва» про те, коли має настати кінець світу. Така інформація багатьох людей може вводити в непевність і збентеження. Це показує, що кожна людина все-таки має страх перед останніми часами. Та якщо не живе з Богом і за Його словом, то небезпідставно, часто й несвідомо, переймається, чим для неї закінчиться її зустріч із Творцем.

 Водночас християнин не лише не має боятися останніх часів – для нього кінець світу є очікуваним часом зустрічі з Богом, – а й мусить щомиті усвідомлювати, що ця хвилина унікальна й неповторна. Адже кожна мить життя відходить у вічність, саме тому вона є остання і єдина.

 Стараймося кожну мить нашого життя проживати як останню, яка вже залишиться такою, якою ми її проживемо. І якщо проживати кожну мить з Богом, то можливість зустрічі з Ним остаточно не буде лякати нас, а, навпаки, – тішити!



Апостол
Євр.5,11–6,8:  «Ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення»

Навіть якщо ми вже багато років ходимо до Церкви, та чули в своєму житті багато проповідей священиків. Не раз ходили до Сповіді, до Святого Причастя, знаємо багато  з того, що вчить Церква, то все одно щодня бачимо, що мусимо далі вчиться і наближатися до Бога, бо наше розуміння Бога є невелике.

У будь-якій професії за такий час ми б могли вже самі чогось досягнути і навіть інших навчити. Але чомусь про Господа і Його науку ми не так швидко можемо комусь розказати. Апостол застерігає нас від того, щоб ми не залишалися немовби дітлахами і не очікували, щоб нам хтось допомагав, спроваджував нас.

Вчімося бути дорослими, тобто не чекати, що нас хтось навчить, а самим пізнавати, і передавати іншим це знання про Бога. Йдімо самі до нашого Спасителя і ведімо інших!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 15 грудня 2015 р.

15.12.2015р. Б. / "Військові капелани є справжнім обличчям нашої Церкви" – Блаженніший Святослав

«Ваш з’їзд відбуваєте у перших днях Року Божого Милосердя у нашій Церкві. Давайте помолімся у тій Божественній Літургії, щоби Боже милосердя, яке ми прикликаємо, перетворилося в лікарство для душі і тіла наших воїнів, у Слова і Божу дію потіхи всім тим, хто губить надію. Нехай перетвориться на мудрість для політиків і державних діячів. Для нашого народу і для тої землі, нехай Боже милосердя перетвориться на мир, який є кінцевою метою усієї нашої праці, усього нашого служіння, зокрема, служіння військового капелана» – закликав, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, на Божественній Літургії для військових капеланів УГКЦ, яку Він очолив 15 грудня 2015 року, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

Цього дня у рамках 9-го всеукраїнського з’їзду військових капеланів УГКЦ, на чолі з Єпископом Михаїлом (Колтуном), до Патріаршого собору Воскресіння Христового, прибули понад 100 капеланів, які за організації Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, беруть участь у щорічному з’їзді капеланів.

Проповідуючи Слово Боже Предстоятель УГКЦ зауважив, що найважчі, кризові ситуації, в яких знаходиться Христова Церква, перетворюються на особливу нагоду для свідчення Євангелії: «Коли Господь Бог ставить нас у надзвичайні життєві обставини, тоді начебто спадає зовнішня обгортка з людини, та виявляється глибинна та правдива її суть. Тому, коли в надзвичайні обставини потрапляє християнин, який є членом Тіла Христового, об’являється його внутрішня, глибинна істота, показується хто він є насправді. Відкривається тоді внутрішнє надприроднє джерело життя, яке є у серці віруючої людини – показується Тіло Христове, яке є фундаментом життя Церкви».

За словами Глави УГКЦ: «Тому промовляє Христос: «Я дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити». Бо та сила свідоцтва, мудрість та слово походить не від вас, не від людської логіки, чи якогось попереднього приготування, а походить від Духа Святого. Тому такі надзвичайні обставини перетворюються на сприятливий час для свідчення Слова сили Христового Євангелія» – наголосив проповідник.

Ведучи далі Блаженніший Святослав звернувся до капеланів: «Я думаю, що Ви, як військові капелани, добре розумієте про, що йде мова. Під час військових дій в надзвичайних обставинах життя і смерті падають маски, людина в одну мить переосмислює все своє життя і відкриває найпотаємніші думки і наміри свого серця. Тоді можливо, людина починає краще пізнавати себе, краще пізнавати свою віру, і шукає джерело вічного життя – силу перемоги. Та терпеливість, якою ми помагаємо собі і нашим воїнам витримати в надзвичайних обставинах і посвідчити свою любов до Батьківщини, не походить від нашої сили чи безсилля – вона є силою та благодаттю Святого Духа».

«Дозвольте ще раз усім вам подякувати за те, що у надзвичайних ситуаціях війни в яких живе наша держава і наш народ – кожен з вас відкрив найпотаємніші, найглибинніші, найкращі риси, ваші особисті і всієї Церкви. Тому то я не соромлюся назвати військових капеланів нашої Церкви – справжнім її обличчям, тими які виявляють джерело Духа Святого, який є в основі нашого Церковного буття… Нехай та сила Божої любові буде силою, яка поможе нам перемогти усяке зло, вистояти в надзвичайних обставинах і дати гідне свідоцтво християнської віри у наших часах.» – наголосив Предстоятель УГКЦ.

По завершенні Божественної Літургії Блаженніший Святослав нагородив 120-ох капеланів на чолі з Єпископом Михаїлом (Колтуном) та Єпископом Богданом (Манишином) почесною відзнакою «Хрест військового капелана».

понеділок, 14 грудня 2015 р.

14.12.2015р. Б. / Глава УГКЦ відкрив у Церкві двері Божого милосердя (+VIDEO)

Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав відкрив в УГКЦ Двері Божого милосердя, згідно з проголошеним Папою Франциском Роком Божого милосердя.

Після урочистого хресного ходу навколо Патріаршого собору Воскресіння Христового Блаженніший Святослав разом із вірними відкрив Двері Божого милосердя, якими, згідно з окремою буллою Папи Франциска, є визначені вхідні двері всіх катедральних соборів Вселенської Церкви.

«Ми сьогодні урочисто разом із Вселенською Церквою розпочали Рік Божого милосердя, - святий рік, який в усьому світі проголосив Папа Франциск. Дивлячись, як сьогодні люди потребують Божого милосердя, як сьогодні людство зранене, скільки неспокою і війни у світі, досвід власної сили починає перетворюватися на досвід безсилля людського роду. І дивлячись на страждання у цілому світі, Святіший Отець закликав на Землю Боже милосердя для всіх нас», – пояснив Глава Церкви.

Під час проповіді Предстоятель відзначив, що впродовж цього року нас супроводжуватимуть два символи. Один із них ми бачимо як Ісуса Христа, який на своїх плечах несе немічного упалого Адама. «Зауважте, - каже проповідник, - на цьому логотипі Ісус Христос має рани. Це воскреслий Христос. Це не Христос з минулого, це сучасний Христос, який сьогодні воскреслий, і Його рани є нашими ранами. Ранами Ісуса є сьогодні рани наших поранених. Його стражданнями і болями є страждання і болі українського народу. Сьогодні воскреслий Христос показує нам і чинить до нас діло Божої любові та милосердя. Кожного з нас Він, як добрий пастир, бере свою овечку на плечі. У тому Адамі, який так знесилено звисає на плечах Ісуса Христа, ми сьогодні повинні впізнати кожний себе. Це образ Христа, який чинить милосердя до мене і до вас. Надпис звучить «Милосердний як Отець». Тому що Він є найкращий учитель досконалості через Боже милосердя. І милосердиться над кожним з нас».

Унизу ми маємо особливий надпис, який є молитвою України про Боже милосердя. Ми співаємо: Господи, помилуй Україну. «Як потребуємо ми цього дотику Божого милосердя, - вважає Блаженніший Святослав, - у цей Рік Божого милосердя, у той момент, коли Ісус Христос бере наше життя, наші рани і страждання на свої плечі – це момент святого таїнства Сповіді. Це є таїнство Божого милосердя над нами, коли Христос лікує наші рани і робить нас досконалими, свідками Божої любові».

«Будьте ви милосердні в Рік Божого милосердя, як Отець ваш милосердний. І тоді разом зможемо те, що не під силу людині – жити вже сьогодні вічним життям», – закликав Глава Церкви.

Ще один символ, який нас супроводжуватиме впродовж цього року, – це чудотворна ікона з XVI століття Пречистої Діви Марії, яка так і зветься «Двері Милосердя».

Блаженніший Святослав розповів історію, як на прохання Папи Франциска ікона «Двері Милосердя» потрапила до Ватикану, щоб відкрити Рік Божого милосердя у Вселенській Церкві. «Богородиця захотіла стати на найвищий престол Вселенської Церкви, аби відкрити Двері Божого милосердя і промовити про Україну, про наші болі, наші страждання, ще раз звернути увагу на необхідність миру і молитви за мир в Україні», – зауважив проповідник.

Милосердя двері відкрий нам, Богородице Діво, щоб надіючись на тебе, ми не загинули. Ти бо єси спасення роду християнського. «Це древня молитва християн Сходу. Нехай ця молитва про Милосердя Двері і ця віра в Божу любов, - любов, яка освячує і робить нас досконалими і дає нам життя вічне, супроводжує нас у Святому році», – побажав Предстоятель вірним.



неділя, 13 грудня 2015 р.

13.12.2015р. Б. / Папа: Марія, Матір Милосердя, допоможе усвідомити, як Бог нас любить

«Господь, твій Бог, посеред тебе […]. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов'ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи», – словами, які старозавітній пророк Софонія скерував до вибраного народу, Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси, яку він очолив з нагоди празника Ґвадалупської Пречистої Діви Марії, Небесної Покровительки Америки, у ватиканській базиліці Святого Петра в суботу, 12 грудня 2015 р., вказуючи на те, що їх дуже добре можна пристосувати також і до Пресвятої Богородиці, до Церкви та до всіх людей, яких Господь Бог любить безмежною милосердною любов’ю. Бог, як наголосив Святіший Отець, нас так сильно любить, що радіє та втішається нами. Його любов є безкорисливою та безмежною, не очікуючи нічого взамін. Така любов є найбільш вражаючим атрибутом Всемогутнього Бога, є синтезом, в якому зібрана євангельська Благовість та віра Церкви.

Проповідник зазначив, що слово «милосердя» (misericordia) складається із двох слів: «місерія», тобто, нужда, та «серце». Серце вказує на властивість людини любити, отож, милосердя – це любов, яка обіймає людську нужду; любов, яка «відчуває» убогість ближнього немовби свою особисту, бажаючи визволити його від неї. «Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього» (1 Ів. 4, 9). «Слово стало тілом» з наміром розділити з нами всі наші слабкості, бажаючи досвідчити нашу людську природу, аж до хресного страждання і смерті. Його воплочення випливає з глибокого співчуття та милосердя до нас, з бажання стати нашим приятелем під час нашої життєвої дороги та послужити всьому зраненому людству.

За словами Вселенського Архиєрея, жоден гріх не може перекреслити милосердної близькості Ісуса Христа до кожної людини чи перешкодити Його благодаті вчити діло навернення, при умові, що ми цього просимо. А навіть більше, саме гріх дає можливість проявитись із ще більшою силою любові Бога-Отця, Який, аби визволити грішника із неволі зла, пожертвував Своїм Єдинородним Сином. Це Боже милосердя ми отримуємо через дар Святого Духа, Який під час Святого Таїнства Хрищення уможливлює, створює та живить нове життя Своїх учнів. Якими б великими та важкими не були гріхи, Святий Дух, Який відновлює обличчя землі, вчиняє можливим чудо нового життя, сповненого радості та надії. Отож, і ми повинні радісно вигукувати: «Господь є моїм Богом та Спасителем»!

Далі Глава Католицької Церкви пригадав повчання святого апостола Павла, який закликав не піддаватися журбі, адже Господь близько; Його милосердя оселилося між нами. Христос йде поруч із нами шляхом нашого життя, вказує нам дорогу любові, підводить нас, коли ми падаємо, підтримує нас у труднощах, супроводжує в усіх наших життєвих ситуаціях. Він відчиняє нам очі, щоб ми могли побачити нашу нужду і злидні світу, але, одночасно, сповнює нас надією.

«І мир Божий […] берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі» (Фил. 4, 7). Папа підкреслив, що ніхто не може позбавити нас цього миру та щастя, незважаючи на життєві страждання та випробування. Після чого, він заохотив розвивати наш досвід милосердя, миру і надії, зокрема, під час періоду приготування до Христового Різдва та у світлі Ювілейного року. Звіщати Добру Новину бідним, як це робив Іван Предтеча, та чинити діла милосердя – це добрий спосіб очікування на прихід Спасителя у Різдві.

На закінчення Папа Франциск ще раз пригадав, що Бог в особливий спосіб радіє та втішається Пресвятою Богородицею. В одній із наймиліших християнському людові марійських молитов, Salve Regina, Пречисту Діву Марію названо «Матір’ю Милосердя». Вона досвідчила Боже милосердя і прийняла у Своє лоно джерело цього милосердя – Ісуса Христа. «Нехай Марія, Матір Милосердя, допоможе нам усвідомити, як сильно Бог нас любить», – сказав наприкінці проповіді Єпископ Риму, закликаючи ввірити у Її материнські руки всі терпіння та радості всього американського континенту, люди якого так щиро її почитають у санктуарії в Ґвадалупе, що у Мексиці, та щоб усі ми могли наново відкрити радість, що випливає з Божої ніжності.

«Просімо Її, щоб цей Ювілейний рік став засівом милосердної любові у серцях окремих людей, сімей, та народів», – закликав Папа, щоб «ми навернулись і стали милосердними» та щоб наші християнські спільноти вміли бути «оазами та джерелом милосердя, свідками милосердної любові, яка не допускає жодного виключення». «Щоб рішуче у Неї про це просити, я вирушу в подорож, щоб вшанувати Її в Її Санктуарії 13 лютого»,– додав він, офіційно повідомивши, таким чином, про те, що заплановану Апостольську подорож до Мексики здійснить через два місяці.

А під час Молитви вірних, Святіший Отець попросив помолитися за його батьків. «Молімося, - сказав він, - за душу моїх мами і тата, Маріо та Реґіни, які дали мені життя та передали віру і які в цей день, 80 років тому, одружилися».