ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 19 вересня 2015 р.

19.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота шістнадцятого тижня 

Євангеліє
Мт.24,34-44:  «Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години…»

Перші апостоли та учні Ісуса Христа мали живе сподівання та очікування другого приходу Спасителя. В силу різноманітних історичних обставин, сьогодні ми, зазвичай, дуже мало роздумуємо про цей другий прихід Господній. Як каже сьогоднішнє Євангеліє, ми не знаємо ні дня, ні години, коли це може статися.

Проте в інший спосіб  прихід Ісуса Христа відбувається в житті кожного з нас щомиті. Щомиті Господь входить у наше життя через ті чи інші ситуації, події, обставини, людей… Пригадаймо, як Христос каже: «Що ви зробили одному з ближніх моїх, ви мені зробили». І для нас важливо здобувати досвід зустрічатися з Богом.

На жаль, за роки, місяці, години нашого життя маємо небагато таких зустрічей. Бо ж, здавалося, і ходимо до храму Божого, сповідаємося, причащаємося й мали би зустрітися з Богом. Але чи ця зустріч дійсно відбувається?

Так, як ми очікуємо другого приходу Ісуса Христа, маємо в цьому очікуванні зустрічатися з Господом Богом в кожній події, в кожній обставині, бо ж Бог приходить до нас повсякчас. Та чи готові ми з Ним зустрітися?   



Апостол
1Кор.10,23–28:  «Ніхто хай не шукає для себе користи, лише для другого»

Ці слова ставлять перед нами важливе питання: чого ми шукаємо в своєму житті? Щиро зізнаючись, побачимо, що шукаємо багато чого для себе. Може, й не є ми такі користолюбні, егоцентричні, але критерієм свого життя ми часто ставимо свої здобутки, досягнення, важливість справ, які робимо. Нечасто в своєму житті ми критерієм успішності ставимо служіння Богові та служіння іншим.

Апостол Павло вказує нам на те, щоб ми шукали користі для інших, самі шукали, що можна доброго зробити для ближнього. Для цього намагаймося дивитися на кожну ситуацію з перспективи Божої волі для себе і добра для іншого, тоді Бог щедро винагородить і нас самих. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 18 вересня 2015 р.

18.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця шістнадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.8,1-10:   «Шкода мені люду»

Так складається у житті, що маємо різні взаємини з людьми: когось дуже любимо, шануємо, з кимось товаришуємо, когось не сприймаємо, а то і ненавидимо, вважаємо ворогом. Але буває, що вороги стають друзями, і навпаки. Часто наші почуття, емоції, пережиття змінюються.

 Позиція ж Господа: від створення світу аж дотепер є незмінною – Він не перестає любити людину. Зі своєї любові Він створив людину, і навіть коли вона відпала через свій гріх, Бог дав Свого Сина Єдинородного, Який викупив людину від неволі гріха. І дотепер Бог дає кожному з нас усе для нашого освячення і спасіння.

Слова Христа у сьогоднішньому Євангелії:  «Шкода мені люду», передають нам велику Божу любов до кожного з нас. І ми маємо бути свідомі цього у будь-якій життєвій ситуації. Адже Бог не перестає любити, Він так само, як тоді, коли творив чудеса і нагодував 4 тисячі людей, не перестає діяти через чудеса і тепер. Бог є сталий у своїй любові до кожного з нас.



Апостол
Еф.1,7–17:  «Не перестаю дякувати за вас у моїх молитвах»

Бачимо, як апостол Павло тішиться за ефесян, що вони пізнали Христа. Як він дякує Господеві за те, що відбулося навернення стількох душ. Цей уривок нас вчить найперше радіти за Божі справи на землі, радіти, що вони стаються за нашим посередництвом, що ми можемо бути співучасниками Божих чудес.

Ми більше думаємо про Бога, коли є проблеми, труднощі, клопоти. Але ми рідко дякуємо Богові за те добро, яке ми отримали від Нього. Не кажучи вже про все життя, яке само є великим даром. А якщо розібрати навіть один-єдиний день зі свого життя, хоча би й найгірший, то побачимо, скільки всього Бог нам дає, вже навіть через те, що не допускає гіршого, аніж могло б бути. Коли ввечері стаємо на молитву, подякуємо Богові за все, що Він дав, і дякуймо за те, що Він нам ще готує. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 17 вересня 2015 р.

17.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер шістнадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.7,24-30:  «І сказав їй: «За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки»

 Із сьогоднішнього євангельського уривку на перший погляд може видатись жорстокою позиція Ісуса. Він досить різко відповідає жінці, яка з проханням припадає Йому до ніг: «Дай спершу, щоб діти наїлись». Таким чином Господь вказує, що Він прийшов найперше до вибраного народу, а лиш опісля можна говорити про поган.

Настирливість жінки у своєму проханні є прикладом для кожного. Коли ми справді чогось потребуємо, не маємо перейматися наскільки гідні перед Богом стати, наскільки ми заслуговуємо, але бути настирливими у проханні. Адже якщо швидко перестаємо просити чогось, це показує, що нам цього й не дуже треба. Бо ж Господь про це казав дуже просто: «Просіть, і дасться вам!»

 У Літургії ми багато разів кажемо: «Господи помилуй!», повторюючи Богові свої прохання. Тож у випробуваннях, труднощах і потребах не переставаймо уповати і просити Бога про наші потреби.



Апостол
Еф.1,1-9:  «Щоб ми стали його синами через Ісуса Христа»

Коли Ісус Христос приймає людську подобу, Він стає нам братом по природі, але й є Богом. Через свою божественну природу Він підносить нас до божественного життя. Ми втратили в собі це через Адама і Єву, але одночасно в особі Ісуса ми приймаємо цю божественну природу, Господь нас нею обдаровує.

Погляньмо, чи щодня ми розуміємо це, чи  живемо лише людськими зацікавленнями, бажаннями і стремліннями. Господь нас зробив своїми синами, наслідниками Царства Небесного. Що більше ми будемо про це пам’ятати і пригадувати, то більше будемо цим жити і відкривати правду про правдиве наше життя. Всі ми покликані через віру в Ісуса Христа, через Хрещення, через Святі Тайни стати учасниками цієї божественної природи! 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

17.09.2015р. Б. / Союз між чоловіком і жінкою спроможний змінити світ. З Папою на загальній аудієнції 16 вересня 2015

Під час загальної аудієнції у середу 16 вересня Папа Франциск закінчив цикл роздумувань, присвячений подружжю та сім’ї. Як він сам сказав, ми є напередодні чудових і нелегких подій, які безпосередньо пов’язані із цією темою, а це Всесвітня зустріч сімей у Філадельфії та Синод Єпископів у Римі. Ці обидві події мають всесвітнє значення, яке відповідає вселенському вимірові християнства, але також і універсальній сфері цієї основної й незамінної людської спільноти, якою є саме родина.

«Сучасні зміни, яких зазнає цивілізація, як бачимо, позначені довготривалими наслідками суспільства, яким управляє економічна технократія, – наголосив Його Святість. – Підпорядкування етики логіці зиску має у своєму розпорядженні значні засоби та величезну підтримку мас-медіа. Такий сценарій приводить до того, що новий союз чоловіка з жінкою стає не тільки потрібним, але й стратегічним для визволення народів з колонізації грошей. Саме цей союз повинен наново давати напрямок політиці, економіці та суспільному співжиттю! Цей союз вирішує про вчинення землі придатною для заселення, передавання почуття життя, зв’язку між пам’яттю та надією».

Далі Святіший Отець вказав, що подружньо-сімейна спільнота чоловіка й жінки є тією мовою, що зроджує цей союз, який можна назвати «золотим зв’язком». Віра черпає його з мудрості Божого сотворення: Бог довірив сім’ї не тільки дбання про близькість заради неї самої, але захоплюючий проект, вчинити світ «домашнім». Саме родина знаходиться на початку, в основі глобальної культури, це вона нас рятує. Вона захищає нас від численних нападів, стількох знищень, багатьох колонізацій, як наприклад грошова чи ідеологічна, що сильно загрожують світові. Сім’я – це основа захисту.

Папа підкреслив, що Бог довірив сотворений світ чоловікові й жінці. Їхня відмова від Божого благословення неминуче привела до маячної фантазії всемогутності, яка все нищить. «Це те, що називаємо первородним гріхом», – вказав Святіший Отець. – Всі ми приходимо на світ, успадковуючи цю хворобу».

Незважаючи на це, люди не прокляті, ані не залишені на самі на себе. Біблійні слова про першу Божу любов до чоловіка й жінки стосовно цього вже мали сторінки, написані вогнем: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством» (Бут 3,15а). Ці слова Господь Бог скеровує до змія спокусника. Цими словами Бог позначає жінку охоронним бар’єром проти зла, дає жінці таємне й особливе благословення, щоб захищати своє потомство від лукавого.

Так чи інакше, милосердного Божого захисту не бракує ні чоловікові, ні жінці.

Символічна мова Біблії розповідає, що перш, ніж вигнати їх з Едемського саду, Господь зробив чоловікові  й жінці одежу із шкури та одягнув їх (пор. Бут 3,21). Цей ніжний жест означає, що навіть у болючих наслідках нашого гріха, Господь не бажає, щоб ми залишились нагими та покинутими в нашій долі грішників. «Цю божественну ніжність, це дбання про нас, бачимо втіленими в Ісусі з Назарету, Божому Синові, що “народився від жінки”, – мовив Папа Франциск. – Христос, що народився від жінки, є Божою ніжністю для наших ран, наших помилок, наших гріхів. Але Господь любить нас такими, якими ми є, і з цим задумом прагне вести нас вперед, і жінка є тією сильнішою, яка розвиває цей задум».

Обітниця, яку Господь дав чоловікові й жінці на початку історії, включає всіх людей, аж до її кінця. «Якщо, – за словами Святішого Отця, – маємо достатнього віри, сім’ї народів землі знайдуть себе у цьому благословенні. Кожен, хто дозволить, щоб його зворушила ця візія, до якого б народу, нації чи релігії він не належав, нехай разом з нами вирушає цією дорогою. Він буде нашим братом і нашою сестрою, без вживання прозелітизму. Прямуймо разом під цим благословенням, не забуваючи про Божу мету, який прагне вчинити всіх нас братами в житті світу, який прямує вперед і народжується саме з сім’ї, із союзу чоловіка з жінкою».

«Нехай Господь вас благословить, родини з кожної закутини світу!» – закінчив Папа Франциск свою катехизу у середу 16 вересня 2015 року.

середа, 16 вересня 2015 р.

16.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа шістнадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.7,14-24:  «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

Упродовж земного життя Ісуса Христа за  Ним ходили натовпи людей, проте не багато зцілювалися. Лише ті хто приймали Його з вірою і лише одиниці ставали Його учнями. Схожою є ситуація й сьогодні.

Багато людей, здавалося б, знають про Бога, але дуже мало з них живуть вірою. Бо не можуть вслухатися, щоб почути і побачити як Він діє в житті. Тому маємо дуже важливе завдання – розвивати в собі це розпізнавання Бога й того, що Він хоче сказати нам через через ті чи інші обставини, через ті чи інші події в нашому житті. Бо ж Господь каже: «Хто має вуха слухати, хай слухає!»



Апостол
Гал.6,2–10:  «Носіть тягарі один одного й  тим робом виконаєте закон Христа»

Що довше ми живемо, то більше знаємо свої вади, свої немочі та слабості. Те саме стосується і хиб наших ближніх. І так, як маємо вчитися приймати свої обмеженості, себе такими, якими ми є, так само мусимо вчитися приймати інших людей з їхніми огріхами. І тоді інші будуть приймати  нас з нашими немочами.

Ми часто очікуємо, щоб інші нас прощали, входили в нашу ситуацію, але найперше маємо пам’ятати, щоб нести слабості та недоліки інших людей. Часто достатньо прийняти людину такою, якою вона є, щоб полюбити її. Коли робимо крок назустріч, вподібнюємось до Бога, який завжди йде нам на зустріч, знаючи наші вади ще більше, аніж ми.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 15 вересня 2015 р.

15.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок шістнадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.7,5-16:  «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити»

Люди часто бувають невдоволені, гадаючи, що коли були б інші обставини, інші друзі, інший священик, єпископ, дружина чи чоловік – вони були б іншими.

Проте Господь каже дуже просто: «Ніщо, що ззовні входить, не осквернює людину». Отже, ніщо ззовні не може нас зробити поганими, гріховними, віддалити нас від Бога.

Дуже важливо бути свідомими цього. Бо як будь-яка темрява, якою б темною вона не була, не може затемнити полум’я свічки, так і будь-які зовнішні обставини, несприятливі на наш погляд, ніколи не бувають сильнішими за нас.

Ніщо не робить нас святими чи грішними саме по собі. І отже, які б обставини не були, завжди пам’ятаймо, що Господь є завжди з нами і дає нам силу і можливість пройти через них.



Апостол
Гал.5,11–21:  «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”»

Христос зводить виконання закону, правил життя до виконання лише двох Заповідей Любові: любити Бога і ближнього, як себе самого! З одного боку, це просто, з іншого – треба любити Бога і себе, щоб полюбити свого ближнього. І якщо нам тяжко полюбити іншу людину, то мусимо, найперше,  переглянути свої стосунки з Богом, але також задуматись над тим, чи ми любимо себе. Поки не зрозуміємо, ким є Бог, як Він любить нас, ким ми для Нього є, не зможемо зрозуміти, що той ближній так само дорогий для Творця і вартий любові.

Часто ми очікуємо, щоб інші нас обдаровували любов’ю, прощали нам, розуміли нашу ситуацію. Але того, чого прагнемо ми, прагнуть й інші. Щоб ми їх любили, входили в їхню ситуацію, прощали їм, з розумінням ставились. Спробуймо найперше самі чинити все для інших. І тоді інші неминуче це будуть чинити для нас. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

15.09.2015р. Б. / Презентовано нову книгу Владики Венедикта – «Роздуми до літургійних читань Апостола»

У рамках 22-го Форуму видавців, що відбувся у Львові було презентовано книгу «Роздуми до літургійних читань Апостола» авторства Преосвященного Владики Венедикта, Єпископа-помічника Львівської архиєпархії.

Присутній на презентації Владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський у своєму привітальному слові відзначив: «Насамперед дякую владиці Венедикту, що він ризикнув та написав книгу із коротким коментарем на цілий рік, на кожен день читань Апостола. Думаю для багатьох буде цікаво це почитати, коротко декілька речень кожного дня». Митрополит, також зазначив: «Радий, що ця книга видана у 150-ту річницю від народження праведного Митрополита Андрея».

У своєму слові про книгу автор наголосив: «Пишу у цих книгах, те що я вірю, те що до мене промовляє, те що мені дає бути з Господом. Цим ділюсь, бо це моє. Цілковито певний, що воно є суб’єктивне, певні речі, які для мене сильні і поважні, проте для інших можуть не промовляти. І тому я виклав, те що для мене було свідченням Бога, свій досвід і розуміння Господа. Цілковито радий, якщо це комусь допомагає наближатися до Господа». Владика Венедикт зазначив: «Я цілковито відкритий на критику, не ношу таблички, що мене не можна критикувати. Це мій досвід, який я для себе відкрив, який я для себе зрозумів». У кінці своєї презентації книги Архиєрей склав подяку видавництву: «Дуже дякую видавництву «Свідчадо», яке пильувало, коректувало, перевіряло та творило дискусію на певних речах, але ще раз дякую, що ця книжка побачила світ».

На завершення презентації, кожен охочий мав змогу поставити питання автору та отримати автограф. Нагадаємо, що цьогоріч це вже друга книга авторства Преосвященного Владики Венедикта. Перша книга, під назвою «Роздуми до літургійних читань Євангелія», була опублікована видавництвом «Свідчадо» у квітні. Дані книги можна придбати у церковних крамницях нашого міста.

понеділок, 14 вересня 2015 р.

14.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок шіснадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.6,54-7,8:  «Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене» 

 Кожен у міру своєї вихованості пробує пильнувати свою поведінку: хтось зважає на це більше, хтось – менше. Проте часто така наша зовнішня постава і поведінка не відповідає тому, що людина має у своєму нутрі. Це для нас трудно зауважити в собі, легше бачимо це в інших, бо саме на цьому будується наше осудження інших. Бо ж бачимо як часто людина одне декларує і говорить, а не раз зовсім по іншому поводиться. 

Отже, наше нутро, наше серце – це те, з чого починається наша поведінка. І тому коли Господь каже, що «серце їхнє далеко», Він закидає, що їх поведінка є лише зовнішньою, а внутрішнє буття – інше. І, як кажуть у народі, «шила в мішку не втаїш».

 Тобто те, чим живе наше серце, неминуче в тих чи інших обставинах проявляється, і що складніші обставини, то більше проявляється те, ким ми насправді є.  



Апостол
Гал.4,28–5,10:  «Трохи закваски квасить усе тісто»

Якщо ми хоч трохи уявляємо технологію приготування хліба, то знаємо, що дріжджі або закваска дає тісту можливість рости, і з нього потім випікається хліб. Закваски до тіста, щоб воно росло, треба дуже мало, порівняно з тим, скільки треба всього решту. Але дуже важливо, щоб ця закваска була якісною, інакше, навіть велика її кількість не заквасить тіста, і воно не виросте.

Цим прикладом Господь вказує нам, християнам, що не розходиться в тому, щоб християн було багато, а лише в тім, щоб вони були тою якісною закваскою, яка може перемінювати тісто і перемінювати інших людей. Тому, найперше, маємо дбати за власну «якість». Якщо будемо християнами доброї якості, тобто правдивими, а не номінальними, тоді неминуче будемо преображувати і перемінювати всіх навколо себе, «квасити все тісто». 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

неділя, 13 вересня 2015 р.

13.09.2015р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук виступив на пленарній Асамблеї Ради Єпископських Конференцій Європи

Як ми вже інформували у Святій Землі відбувається чергова щорічна пленарна Асамблея Ради Єпископських Конференцій Європи. Вона проходить від 11 до 16 вересня на запрошення латинського Патріарха Єрусалиму.

У програму зустрічі входять роздуми над постаттю Ісуса Христа в контексті актуальних викликів Церкви у Європі, а також – молитви у різних святинях, які сягають початків християнської віри. У контексті приготування до Синоду Єпископів про сім’ю та напередодні Всесвітньої зустрічі родин у Філадельфії, у вечірні години суботи 12 вересня в Назареті буде проведене молитовне чування в наміренні сімей.

Папа Франциск привітав учасників Асамблеї окремим листом, запевняючи свою молитву та бажаючи, щоб вони оживили свій апостольський запал свіжістю Євангелія та молились за Синод Єпископів, щоб «Церква змогла дедалі більше та успішніше відповідати на потреби сім’ї».

Вранці в суботу 12 вересня виступав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. Він наголосив на стражданні народу України, на понад мільйоні жертв та мовчанні міжнародної преси. Блаженніший подякував Церквам Європи, благодійній організації «Карітас» за їхню допомогу, одночасно закликаючи підвищити обізнаність щодо триваючого конфлікту та страждань, яких зазнає український народ.

Рада Єпископських Конференцій Європи об’єднує провідників 33-ох європейських єпископатів, до яких приєднуються архиєпископи Люксембургу й Монако, маронітський архиєпископ Кіпру, ординарій Кишинева, греко-католицький єпарх Мукачева та Апостольський Адміністратор Естонії, які представляють католиків 45 європейських країн. Україна має в Раді трьох представників – Главу Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, Голову Конференції Римо-Католицьких Єпископів в Україні та Мукачівського єпарха.