ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 18 липня 2015 р.

18.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт.10,37–11,1: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене»

Ці слова можуть бути для нас дуже різкими. Чи Господь заздрісний нашій любові до когось, а тим більше до батьків? Йдеться про щось інше. Що все що ми маємо дає нам Господь.

Дуже важливо за нашими батьками, братами, сестрами, як також і хрестами побачити Господа. Саме Бог дав нам наших батьків. Кого б ми могли любити, коли б Він нам не дав їх, кого б ми могли шанувати, цінувати, коли Господь нам би не послав. Можливо, це перше нам ще легше прийняти, хоч з трудом, бо ми їх хочемо посідати. Це мої батьки. Та не забуваймо, що вони від Бога. Друге є нам трудніше. Бо цей хрест, який Бог нам дає, це також мій хрест, і це Бог мені дав.

Важливо побачити, як за нашими батьками, друзями чи будь-якими іншими цінностями, скарбами ─  Бога, так і варто побачити за тими чи іншими прикростями, хрестами – Господа. Так, як для приготування страв є спеції солодкі та гіркі, але одні й інші є важливими. Так, як для лікування хвороби є ліки солодкі та гіркі, а ті й інші потрібні. Так само в нашому житті. Все, що дає Господь, все посилає і дає зі своєї любові!



Апостол
Рим.12,1–3: «Кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному»

Для нас може здаватись дивним цей вислів апостола Павла, чому потрібно думати скромно. Чому людина не може розважати і роздумувати про великі речі, великі і поважні справи? Коли апостол вказує думати скромно, значить вказує думати, наскільки ми спроможні на цей момент. Так, ми все більше можемо для себе відкривати глибинні таємниці Божого буття, пізнавати Всесвіт, пізнавати людину, самого себе, Господа, але завжди маємо задовольнятись тим розумінням, яке маємо на даний час.

Коли буде потрібно для нас і нашої користі відкривати все більше і більше, то Бог дасть нам спроможність це зробити. Тому, тішмося тими знаннями і тими розуміннями, які маємо на ту хвилю нашого життя. Коли будемо тішитись тим, то Бог буде відкривати і давати більше і більше. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

пʼятниця, 17 липня 2015 р.

17.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця 7 тижня після П’ятдесятниці 

Єванглеліє
Мт.15,29–31:  «…Він зціляв їх»

До Ісуса Христа приводили всіх кривих, калік, сліпих, німих, усіх тих, що мали якісь дефекти, не були цілісні, а Господь зціляв їх. Бачимо, що зцілення йшло разом з проповідуванням Євангелії, бо Ісус дбав про повноту зцілення, про цілість духа, душі і тіла.

Кожна наша хвороба, це є розбиття цілісності. Хвороба тілесна розбиває нашу цілісність тіла, хвороба духовна розбиває нашу цілісність духовну, душевна хвороба розбиває цілісність душевну, психічну. А Господь є Той, який зціляє.

Що ближче ми до Господа, що більше Господь є в нас, то все більше Він нас зціляє. Зціляє  духовно і душевно, і тілесно. Людина стає гармонійною, стає цілісною. Ставаймо ближчими до Господа і станемо цілісними особами, які мають повноту життя!



Апостол
1Кор.7,35–8,7:  «Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми»

У нашому житті діється дуже багато подій, за якими з часом можемо зрозуміти, що ніщо не є випадковість, що все стається в свій час і на своєму місці. Тому, що є один Бог, який створив Вселенну, Який покликав кожного з нас до буття і Який дає в кожну подію нашого життя все, що лиш потрібно для нашого добра, для нашої користі.

Вміймо цінувати Господа, який управляє і панує над всім в житті кожного з нас. Вміймо дивитися на своє життя з погляду Божого плану і жити так, щоб той план втілювати!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

17.07.2015р. Б. / Визнання геройськості чеснот Слуги Божого Андрея Шептицького

Наближається дата прослави Митрополита Андрея Шептицького. У  четвер, 16 липня 2015 р., Папа Франциск прийняв на приватній аудієнції кардинала Анджело Амато, СДБ, Префекта Конгрегації в справах святих, під час якої затвердив декрети цього відомтсва, які стосуються визнання геройськості чеснот кандидатів на прославу. Першим у цьому списку є Слуга Божий Андрей Шептицький, ЧСВВ,  Львівський Митрополит УГКЦ.

Інші три кандидати до проголошення блаженними – це італійський єпископ Джузеппе Карраро, мексиканський священик Аґостіно Рамірес Барба та італійський францисканець о. Сімплічіано Мареска.

Пригадаємо, що підтвердження геройськості чеснот – це один з етапів процесу, після якого для беатифікації потрібно підтвердження чуда, отриманого за заступництвом кандидата на прославу.

четвер, 16 липня 2015 р.

16.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер  7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт.15,12–21:  «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих!»

Маленькі діти навіть у своїх іграх, у своїй поведінці часто копіюють батьків. Так як зовні можемо зауважити в дітей риси, які вони перейняли від своїх мами і тата, так і поведінка дітей дуже добре відображає поведінку тих, з кого вони беруть приклад.

Ми, як християни, покликані завжди показувати добрий приклад, впливати добре, вказувати іншим правильний шлях. Тому, якщо ми хочемо називатись християнами, маємо завжди бути такими проводирями, які іншим показують Бога і те, яким би мало бути християнське життя.

Через це християнин має завжди знати, куди він йде і для чого, а тоді буде добрим проводирем для інших. Бо люди завжди шукають когось, хто був би для них взірцем, і дуже часто йдуть за тими, хто сам не свідомий того, куди йде. Будьмо зрячими проводирями, тими, що ведуть до Ісуса, бо самі йдуть за Ним!



Апостол
1 Кор.7,24–35: «Ось що, брати кажу: Час короткий»

У цьому читанні апостол підсумовує, що будь-який спосіб життя, чи в подружжі, чи в самотності, триває недовго. Маємо вміти, відповідно до свого стану і покликання, користуватись часом, який Бог дав і цінувати його. Бо часто ми живемо так, немов би людське життя на землі триває безконечно. Ми не цінуємо тих років, місяців, днів, годин, хвилин і секунд, які Бог нам дав.

Маємо пам’ятати, що в кінці свого життя мусимо дати звіт за те, як використали подарований Богом час на землі. Живімо так, щоб почути від Бога, що ми були добрими управителями того часу, який Він нам призначив!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

середа, 15 липня 2015 р.

15.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа  7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт. 14,35–15,11: «Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину»

Інколи в житті ми можемо самі здивуватись своїй поведінці, вчинити те, чого ми самі від себе не очікували, а може, й інші не очікували від нас. Але якщо ми так чи інакше повелися, значить ми мали в своєму серці щось невирішене і незрозуміле для себе, що в конкретній ситуації стало для нашої поведінки керівним.

У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Шило неминуче десь вилізе, покажеться, вколе або власника мішка, або того, хто поруч. Так і в нашому житті, неминуче показується те, що ми носимо в середині, ким ми є, воно вийде на гору, дасть про себе знати, найчастіше тоді, коли ми найменше сподіваємось цього.

І тому важливіша річ – плекати своє внутрішнє буття, берегти своє серце. Бо яким є наше серце, такими ми творимо обставини навколо нас. Якими ми є в середині, такими ми себе покажемо назовні у кризових ситуаціях. Тож дбаймо за чистотою свого серця, бо як погане дерево не зродить доброго плоду, так і людина з нечистим серцем не може робити добрі діла!



Апостол
1 Кор. 7,12–24: «Ви куплені високою ціною!»

У своєму житті ми найбільше цінуємо те, над чим найбільше потрудились і попрацювали, до чого приклали свої великі зусилля і старання. Коли нам щось дістається задарма, подароване, навіть коли воно дороге, то ми так це не цінуємо, як те, що здобуваємо зі зусиллями. З цього погляду стає зрозумілим, чого ми не цінуємо найбільшого подарунка, який нам хто-небудь коли-небудь робив, – Вічність!

Коли ми усвідомимо, що Бог віддав Своє життя, пролив кров, щоб ми цю Вічність мали, напевно,  чимало змінимо у своєму житті. Але після того треба час від часу згадувати, а ще краще постійно пам’ятати, наскільки дорогу ціну Бог за нас заплатив, наскільки ми є цінні в очах Божих, що Він віддав Свого Єдинородного Сина, щоб пролив за нас кров. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 14 липня 2015 р.

14.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт. 14,1–13: «І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, ─ тож послав стяти голову Йоанові в темниці»

Бачимо, як Іродіяда через маніпуляцію добивається того, щоби Ірод стяв голову Йоану. Ірод, будучи свідомим, що робить зле, будучи свідомим, що робить те, що не мав би робити, все ж таки піддається на цю маніпуляцію. Чого вчить нас сьогоднішнє Євангеліє?

У своєму житті ми робимо багато рішень, постанов, не задумуючись  над наслідками, як це зробив Ірод. Він пообіцяв дати будь-що, чого забажає донька Іродіяди. А вже пізніше, через гордість і страх бути висміяним, не міг змінити своєї обіцянки. Так само бачимо, що в нашому житті так само часто змінюються обставини, нам відкриваються нові подробиці, стає зрозумілішою справа, чи ми стаємо більше свідомі того чи іншого. Тому ніколи не біймося змінювати свої рішення, ніколи не біймося змінювати своє ставлення до людей, до обставин, не біймося визнати свою вину. Ніколи не будьмо в полоні своїх рішень.

Будьмо готові, коли змінюються обставини і Бог відкриває нам щось більше, ніж ми знали до цього, змінювати свої рішення і постанови!


Апостол
1 Кор. 6,20–7,12: «Тож прославляйте Бога у вашому тілі!»

Наше тіло і нашу душу дав нам Господь. І не тільки дав, щоб ми жили задовольняючись пожаданнями чи стремліннями, але щоб ми своїм життям і поступуванням свідчили про Бога. Це велика відповідальність і велике завдання, яке лежить на кожному з нас: свідчити про Господа. І кожна життєва ситуація є доброю нагодою для цього.

Немає ситуації, де ми б були нейтральні. Ми або свідчимо про Бога, або не свідчимо. Ми або прославляємо своїми душами і тілами Бога, або не прославляємо. Тож не тішмо себе, що іноді ми буваємо такі немов би не грішні і не святі. Ми завжди або з Богом, або без Бога. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 13 липня 2015 р.

13.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт. 13,54–58:  «І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри»

Землякам Ісуса Христа не просто було прийняти Його як Бога. Бо ж вони бачили, як він зростав як звичайний хлопчина, як один із них. І бачимо, що саме це не сприйняття Христа, як Сина Божого, їхня невіра, не давали змоги чинити Богові багато чудес в їхньому житті. Щось подібне відбувається в житті кожного з нас.

Скільки через нашу невіру, Господь не може перемінити, зцілити нас. Скільки наша невіра немовби «блокує», не дає Богові діяти в житті кожного з нас.

Лиш задумаймось, скільки ми зупиняємо Господа через нашу невіру. Скільки Бог міг би зробити, якби цієї невіри ставало все менше в нашому житті. Зростаймо у вірі, і лише тоді Бог зможе діяти в нашому житті!



Апостол
1 Кор. 5,9–6,11: «Хіба не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують?»

Апостол чітко перераховує прогрішення і гріхи, які нас віддаляють від Царства Небесного. Часто в нашому житті ми легко себе оправдовуємо, коли допускаємось гріхів, заспокоюємо, що мій один гріх не такий страшний. Погляньмо, скільки всякого зла твориться в світі, в будь-якому куточку нашої країни. І напевно, кожен, хто чинить зло, в той момент себе оправдовує, має певні причини, чому він так робить.

Спробуймо не шукати оправдань, але поглянути правді в лице. Є в нашому житті наші вчинки і поступування негідні та недостойні звання християнина. І їх треба уникати і сповідати. Бо тільки в праведності зможемо увійти в Царство Отця!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 12 липня 2015 р.

12.07.2015р. Б. / Похвальне слово Св. Єфрема Сирійського Апостолам Петру і Павлу

Радуйтеся, царі Христові, святі апостоли: бо вам і в горі, і в долі Христос довірив царство; вам вручив скіпетр розпоряджатися й управляти на обох престолах, щоб розділялося спадкоємство долішнього царства, і засяяла слава, помножилась краса, явлено було світло, пізнані були таїнства, проповідувана була сила царства горішнього.

Радуйтеся, ви – сіль землі, яка ніколи не може звітріти. Радуйтеся, ви – світло світу, що перебуває на сході і сіяє всюди, просвічуючи затьмарених, і що горить без олії. Світильник – Христос, свічник – Петро, в олія – уділення Святого Духа. Радуйтеся, ви – світло світу, перед яким, відступає всяка ніч; якого не затьмарить хмара, при якому не приходить буря, не настає вихор; а яке, навпаки, просвічує затьмарене в нас, чинить видимим приховане, об’являє таємне, очищає совість.

Радуйтеся, ви, що призначаєте єреїв, що навчаєте вчителів, ловці поган, проповідники народів, настоятелі праведників, відбілювачі грішників, винищувачі гріха, просвітителі невірних, нездоланні сторожі, купці, що продають цінності. Радуйтеся, ви, що й мені викували голос, ви – хранителі мого грішного язика, укріпителі немочі моєї, пестуни і моєї немочі, і моєї сміливости, укладачі слів моїх. Радуйтеся, ви, що не маєте у себе гроша, однак усю вселенну наповнили багатством. У вас не було зайвого жезла, і звідусіль ви прогнали вовків. У вас не було другого хітона, однак царі шукали собі у вас одежі. У вас не було змінного взуття, але земля хилиталася від вашої ходи; хмари розстелялися під вашими ногами; ангели являлися готувати вам дорогу; море вас, мандруючих, носило на собі, подібно, як ті кораблі, що йдуть під усіма вітрилами. У вас не було срібла на поясі, і золота не було у вашому мішечку, але багато із коштів своїх позичали ви кривим, а сліпий, торкнувшись вашого пояса, став числити біг днів, і міряти очима сонце, і пальцем вказувати на звізди, яких до цього не знав. Радуйтеся, ви, що закували в кайдани диявола, переможці бісів, винищувачі блудів, що очистили душі наші від спокус. Ваші хустинки (див. Ді. 19, 12) уподібнюються краю ризи Господньої (див. Мт. 9, 20). Ваша тінь дарувала численні і розмаїті оздоровлення у містах і селах. Радуйтеся, ви, що знайшли скарб, захований у полі (див. Мт. 13, 44), вказали жінці на загублену драхму (див. Лк. 15, 8), подвійно принесли Христу довірені вам таланти проповіді, у глибину вселенної закинули невід, що набрав усякої всячини (див. Мт. 13, 47), наловили риб, якими і донині веселиться Цар, вечеряючи на небесах, навчили мудру жінку старанно замісити три мірки муки і приготовити єдину закваску (див. Мт. 13, 33), ви, що усунули перепони, приготовили дорогу, дослідили пустелі, і число покликаних на весілля Нареченого доповнили блудними жінками. Радуйтеся, ви, що звели на наріжному камені стільки весільних царських палаців, заснували на землі стільки подібних небесам церков, поставили стільки престолів для животворящої Жертви. Радуйтеся, ви, Петре і Павле, Андрею і Toмo, Луко і Йоане, і з вами весь собор апостолів: бо у вас маємо й інших, у тих, яких празнуємо нині, знаходимо всіх. Радуйся, шестикрила сило невидимих серафимів, шестиденне утвердження видимого сотворіння, шестиричне число каменів на кожній стороні первосвященичого нараменника, шість хлібів на трапезі, яку вказав Бог, описав Мойсей і поставив Бецалел; шість водоносів, які мала у себе Кана Галилейська, і в яких вода стала вином; вино же це було приємніше від молока, солодше від меду, тому що витворене було не тлінною виноградною лозою, а словом Творця, повелінням Сотворителя.

Радуйся, Петре, двері грішників, відваго каяників, заохото навернених, заклику відречених, утіхо впалих. Радуйся, Петре, уста учнів, голосе проповідників, око апостолів, стороже небес, первороджений із тих, хто отримав у владу ключі. Радуйся, Петре, ти перехитрив у боротьбі диявола, здобув перемогу після своєї поразки, перечепив сильнішого, який був тебе перечепив, після ураження здобув собі нагороду, після упадку поставив переможний пам’ятник, стягнув собі вінець з голови противника.

Радуйся, Павле, тобі зобов’язані ми широким словом; на славу твою посвячене ціле місто; вся земля носить на собі твої зерна, показує твої жнива; твої пахощі були вгодні царям, уласкавлювали князів, нюх невірних відвертали від багна. Радуйся, Павле, ти доказав Аттиці її невігластво, здолав гордість атенян, переконав славних промовців терпеливо слухати невіж у слові, схилив софістів преклонити слух свій перед некрасномовними у слові, зачудував Ареопаг небесними науками. Радуйся, Павле, не знаю, як взятий на небеса (бо не відомо мені, на крилах чи на ногах увійшов ти туди), захоплений у рай; ти чув слова, що перевищують усякий слух; написав послання, яким варвари коряться нарівні з законом; пером своїм ти очистив поган, хартією (папером) навернув світ і чорнилом виправив землю...

Джерела: http://www.ukr-parafia-roma.it

Воїни Христа Царя