ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 4 грудня 2015 р.

04.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 27 тижня 

Євангеліє
Лк.19,12-28:  «Кожному, хто має, дасться»

 В нашому житті ми маємо дуже мало розвинуте почуття вдячності. Почуття вдячності до іншої людини, яка нам зробила добре. Ми дуже рідко дякуємо іншим, коли щось нам зроблять приємне, корисне і важливе. Ми дуже часто можемо бути невдоволені, можемо мати претензії, але дуже рідко вміємо і маємо в собі вироблену властивість дякувати. А це так само переноситься на Бога. Ми дуже рідко можемо подякувати Богові, що він дав нам пережити цей день, цей місяць в моєму житті.

Скільки ж доброго мені Бог дав: тих чи інших здібностей, талантів, друзів, ситуацій. Багато добра всі ми отримали.  І це дуже важливо: вміти побачити ті чи інші дари в собі. Бо, як каже сьогоднішня притча – Бог дає нам різні здібності, різні вміння, різні таланти, кожному - своє. Але Бог дає в міру того, скільки ми можемо це розвинути. І кожен з нас чимось є обдарований Богом, кожному з нас Бог щось дав, кожен з нас щось має. Вміймо побачити, що ми маємо дане нам Господом і саме цим служити Богові і людям!



Апостол
2Тим.1,1–2,8–18:  «Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником»

У наших щоденних обставинах не завжди просто визнавати і зберігати свою віру. Якщо ми є певні в церковній спільноті або серед християн, то серед світу губимось. Це показує, що ми не є достатньо певні в нашій вірі, якщо якісь обставини не дають нам можливості жити нею.

Апостол Павло взиває, щоб ми не соромились свідчити про Господа, де б Бог не поставив нас. Бо саме Бог ставить нас серед людей глибше віруючих, чи менше віруючих, щоб останнім свідчили про Бога. Тоді вони також будуть набиратися відваги свідчити.

Знаємо, що є країни, в яких християни за свою віру терплять жорстокі переслідування, а навіть йдуть на смерть, щоб не зректися Христа. Пам’ятаймо про це, коли нам буде соромно перехреститися перед їжею чи біля якогось храму, коли нам забракне відваги вказати комусь на гріх, коли ми будемо боятися свідчити про Христа!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар