ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 30 листопада 2015 р.

30.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 27 тижня 

Євангеліє
Лк.17,20-25:  «Царство Боже прийде непомітно»

Хвиля нашої смерті – це потвердження того, як ми жили, немовби печатка, яку «прибивають» до того, що було у нашому житті. Якщо ми жили з Богом, то смерть це потвердить, і так буде вічно. Якщо ми жили без Бога – безбожно, то так буде вічно! Тому кожна хвиля нашого життя це або поволі починання жити цим Царством Небесним, або поволі віддалення від нього.

Кожна мить нашого життя дає нам можливість, щоб ми починали жити цим Царством. У часі наших відправ, особливо Божественної Літургії, ми чуємо цей виголос: «Благословенне Царство!» Вже це Царство починається, коли нас хрестили в ім’я Пресвятої Тройці. Тоді співали: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Як також каже апостол Павло: «Вже не живу я, а живе Христос в мені».

Коли ми причащаємося, то знов приймаємо і маємо Христа в собі. А де є Христос, там є його Царство. То ж маймо свідомість і розуміння того, що початок Царства Небесного для нас є в кожну мить і в кожну хвилю нашого життя!



Апостол
1Тим.5,1–10:  «Суворо не поводься, а радше умовляй»

Бачимо, як в нашому житті, спілкуючись з іншими людьми, ми зустрічаємо тих, які мають інші погляди, інші підходи до життя, інші переконання. Часто нас дратує, що хтось по-іншому поводиться, по-іншому думає, по-іншому чинить. Але, як нас сьогодні закликає апостол, навіть якщо ми переконані, що правда за нами, а бачимо, що хтось її не сприймає, ніколи не треба тиснути на цю людину і одразу змушувати думати чи чинити інакше.

Бачимо, що Бог нас, коли ми грішимо, робимо зло чи беззаконня, також  не примушує змінитися в одну мить. Бог хоче, щоб ми змінювались самі, крок за кроком. Апостол вказує сьогодні дуже добру пораду – щоб ми вмовляли інших, щоб ми переконували, а це, звичайно, займає час, вимагає посвяти від нас. Це вказує на дуже просту істину, що нам не лише інших треба навертати, а й самим змінюватися.

Коли ми хочемо комусь донести якусь правду, якщо навіть її не сприймають сьогодні, не біймося це повторити завтра, потім через декілька днів, а може й тижнів. Не втомлюймося любити інших, шукати до них шляхів, потрібних слів, це для нас також випробування. Не біймося Божу правду свідчити і об'являти для інших!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар