ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 26 листопада 2015 р.

26.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 26 тижня 

Євангеліє
Лк.16,1–9:   «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро»

 На перший погляд, може виглядати незрозумілим, як це: цей чоловік чинить нечесно, дурить свого господаря, але його вчинок заслуговує на таку похвалу від Господа? Звичайно, Бог ніколи не хвалить за неправду. Але Господь показує нам цього чоловіка, ставить його за приклад, як того, хто вміє робити добро.

Нечесний управитель, хоч і перестрашений тим, що його чекає, вміє зробити щось корисне для інших. Погляньмо на наше життя: скільки є обставин і ситуацій в нашому житті, де б ми могли зробити добро, вчинити щось добре чи сказати, чи хоча б побажати в своєму серці комусь добра, чи хоч би поглядом добрим обдарувати іншу людину!

 Ми завжди нарікаємо на обставини, ситуації в нашому житті, але погляньмо – скільки впродовж дня ми могли би робити доброго! А скільки впродовж місяця, року? Пам’ятаймо, що у кожній ситуації ми можемо щось зробити доброго з тими силами і можливостями, які маємо!



Апостол
1Тим.3,1–13:  «Ті, що виконують гаразд свої обов'язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в  Христа Ісуса»

Коли ми задумаємось над своєю святістю, то найчастіше можемо мати переконання, що треба здійснити якісь особливі подвиги, поїхати на місії, загинути мученицькою смертю, а цілковито не замислюємося, що саме наші обов'язки – це місце нашого спасіння, що саме через наші обов'язки Бог нас провадить до себе.

Ті обов’язки, які я маю, Бог дав конкретно мені, щоб виконуючи їх, я спасся чи спаслася. Можна сказати, що це той знак, який нагадує мені про моє спасіння, про мою дорогу до святості: наскільки добре я виконую обов’язки.

Апостол сьогодні згадує про єпископів, дияконів, кожний з яких покликаний Богом до конкретних обов’язків – особистого подвигу їх виконувати. Немає покликань більших чи менших. Кожне покликання однаково вартісне для Бога, тому що саме Він покликав і поставив кожного на своє. Бог хоче, щоб ми були саме на цих місцях, які він передбачив для нас, і саме там ми освятимось і спасемось!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар