ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

06.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 23-го тижня 

Євангеліє
Лк.11,23–26:  «Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов»

Є ситуації, коли ми особливо чітко відчуваємо бридоту свого гріха, свого падіння, то, може, якраз тоді й робимо переміну свого життя, навертаємось. Але часто шлях навернення, яким маємо йти аж до нашої смерті, часом не триває довго. І трапляється, що людина може знов погрузнути у ще більші гріхи.

Наше навернення і життя з Богом – це не є якийсь тільки момент, якась подія, якийсь одноразовий акт волі. Це витривалість наших зусиль і старань. Тому духовне життя – це не лише спалахи, але постійне горіння і палахкотіння, як свічка. У духовному житті щось здобуває лише той, хто витривалий у своїх зусиллях. Хто витривалий – той здобуває Бога!


Апостол
1Сол.2,14–19:  «Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?»

Ми живемо в реальному світі, де рано чи пізно бачимо плоди своєї праці. Щось збудували, щось посадили, і воно виросло, заробили гроші на роботі. Зовсім інакше в стосунки з людьми. Навіть коли ми допомагаємо людині змінюватись і духовно зростати, то не завжди знаємо - на скільки вона зрозуміла, чи дійсно змінилась. Люди працюють роками, щоб дати добре виховання своїм дітям, але не можуть бути певні в добрих результатах своєї праці. Однак маємо продовжувати з молитвою вкладати свої зусилля в навернення людей, навіть коли не бачимо плодів.

Апостол каже, що саме навернені люди для нас будуть радістю і славою перед Господом, під час приходу Христа. Бо перед Господом всі матеріальні речі, які мають початок і кінець тут на землі закінчують своє буття. Лише те, що ми вклали в людей, що зробили одному з ближніх, то зробили для Господа. Те, що ми вкладаємо в людей лишиться у день приходу, коли станемо перед Господом. Тому, не зважаючи на все, вкладаймо в людей, що можемо і коли можемо, і це залишиться для них і для нас.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар