ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 15 вересня 2015 р.

15.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок шістнадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.7,5-16:  «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити»

Люди часто бувають невдоволені, гадаючи, що коли були б інші обставини, інші друзі, інший священик, єпископ, дружина чи чоловік – вони були б іншими.

Проте Господь каже дуже просто: «Ніщо, що ззовні входить, не осквернює людину». Отже, ніщо ззовні не може нас зробити поганими, гріховними, віддалити нас від Бога.

Дуже важливо бути свідомими цього. Бо як будь-яка темрява, якою б темною вона не була, не може затемнити полум’я свічки, так і будь-які зовнішні обставини, несприятливі на наш погляд, ніколи не бувають сильнішими за нас.

Ніщо не робить нас святими чи грішними саме по собі. І отже, які б обставини не були, завжди пам’ятаймо, що Господь є завжди з нами і дає нам силу і можливість пройти через них.



Апостол
Гал.5,11–21:  «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”»

Христос зводить виконання закону, правил життя до виконання лише двох Заповідей Любові: любити Бога і ближнього, як себе самого! З одного боку, це просто, з іншого – треба любити Бога і себе, щоб полюбити свого ближнього. І якщо нам тяжко полюбити іншу людину, то мусимо, найперше,  переглянути свої стосунки з Богом, але також задуматись над тим, чи ми любимо себе. Поки не зрозуміємо, ким є Бог, як Він любить нас, ким ми для Нього є, не зможемо зрозуміти, що той ближній так само дорогий для Творця і вартий любові.

Часто ми очікуємо, щоб інші нас обдаровували любов’ю, прощали нам, розуміли нашу ситуацію. Але того, чого прагнемо ми, прагнуть й інші. Щоб ми їх любили, входили в їхню ситуацію, прощали їм, з розумінням ставились. Спробуймо найперше самі чинити все для інших. І тоді інші неминуче це будуть чинити для нас. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар