ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 6 вересня 2015 р.

06.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Чотирнадцята неділя 

Євангеліє
Мт.22.1–14:  «Багато бо покликаних, але вибраних мало»

 Сьогоднішнє Євангеліє оповідає притчу, де порівнює Небесне Царство з весіллям, яке справив цар для свого сина. Він кличе запрошених на свято, але вони не приходять, кожен має якусь іншу справу.

 Часто ми, як ті запрошені: знаємо, як би мали жити, але не відгукуємось на Боже запрошення, відкладаємо на пізніше своє християнське життя, бо зараз маємо інші справи.

 Скажімо, якщо поглянути на наш день, скільки часу ми посвячуємо Богові, чи достатньо, щоби засмакувати те Царство Небесне, яке нам приготоване у вічності? І саме тому Господь вказує, що багато покликаних. Що значить багато? Це всі покликані, але і кожний з нас покликаний в кожну хвилю нашого життя ставати учасником цього Царства, цієї царської гостини, цього божественного життя.

 Однак замість того, щоб всеціло жити думками про Царство, ми часто переймаємось земним буттям, тілесним. Навіть своїх ближніх чи саму себе людина асоціює найперше з тілом, забуваючи, що покликана до життя в Бозі, до життя в Дусі.

 І тому Бог нас запрошує в кожну хвилю нашого життя, ставати учасниками Його Царства. Господь каже, що вибраних мало, але тому що кожен сам вибирає, чи відповісти на Боже запрошення, чи ні.



Апостол
2Кр.1,21–2,4:  «Хто утверджує нас з вами во Христі й хто помазав нас, то Бог»

Господь наш Ісус Христос через свою смерть і воскресіння утвердив нас в покликанні до життя вічного і до Царства Небесного. Тому ніякі наші невдачі чи падіння чи недоліки нас не мають збивати з тої дороги, яку Бог нам приготував і на якій нас утвердив. Звичайно, наші недоліки, невдачі, падіння знов і знов знеохочують нас, і ми опускаємо руки в тяжких життєвих ситуаціях. Але довіра до Бога – це те єдине, що нам дає силу витривало йти.

Коли подивитись на приклад святих, то вони також не були ідеальними, вони мали недоліки, каялись перед Богом за свої падіння. Але вони мали велике усвідомлення, що Бог повірив в них, і вони були утверджені цією вірою в Бога і тому витривало йшли до Господа. Не забудьмо, що навіть коли ми не віримо в свої спроможності, або ж в здатності інших осіб, Бог же надалі вірить, що наше освячення і спасіння можливе.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар