ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 1 вересня 2015 р.

01.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок чотирнадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.4.24–34:  «Чи спить він, чи встає, чи вночі, чи вдень – насіння те кільчиться і росте»

Коли ми хочемо досягти чогось в матеріальному житті, ми свідомі, що потрібно для того прикладати зусилля, старання і час. Адже просто так не можемо мати нічого. Знаємо, що людина, яка хоче мати житло, авто, мусить багато для того потрудитись. І все одразу в одну мить у неї не з’являється, а збирається усе життя, наче цеглинка до цеглинки.

Ідентично відбувається і з духовним життям. Ми, звичайно, хотіли б перемінити себе в одну мить, але часто забуваємо, що зміни, яких ми прагнемо, складаються з дрібних речей. Ніхто не стає в один момент ні грішником, ні праведником.

 Сьогоднішнє Євангеліє саме вказує на те, що Царство Небесне складається з дрібниць. Кожна мить нашого життя, кожний наш вчинок, кожне слово, навіть кожна думка – це або наближення до Бога, або віддалення. Немає в житті речей нейтральних, як ми дуже часто собі думаємо. Кожна річ, навіть найдрібніша, є або кроком до Господа і Царства Небесного, або кроком у протилежному напрямку.



Апостол
2Кор.12,20–13,2: «Щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілості, безладдя»

Християнам має бути притаманний мир, радість, порозуміння. І коли в наші стосунки входять протистояння, гнів, заздрощі, мусимо розуміти, що це не є Божий Дух. Втікаймо від таких спокус і не дозволяймо, щоб в нас зростала зарозумілість, обмова, бо це не те, що виявляє нас, як християн. І такий стан нашої душі свідчить, що ми далекі від християнського життя і християнського розуміння стосунків.

Є просте правило – дивитися перше на себе, просуджувати власні вчинки і думки, а не бачити у всьому вини ближнього.  Стараймося засівати любов, порозуміння, прощення, доброзичливість. Бути носіями того, що миле Богові!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар