ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

21.08.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця дванадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.2,18-22:  «Настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів»

 Кожен з нас має різноманітні прив’язання, ті чи інші речі, яким приділяє багато зусиль, часу. І маючи до того чи іншого прив’язання, ми стаємо певною мірою залежними від тих речей. Ми не раз кажемо про узалежнення від наркотиків, від алкоголю, від куріння. Коли признатись собі, то всі ми є рабами того чи іншого.

Піст є доброю нагодою, щоби людина пробувала ставати незалежною. Коли ми говоримо про піст у певні дні в році, коли в один день це можна їсти, а в інший день – це гріх, це для того, щоб людина навчилася плекати свою свободу, щоб ті чи інші страви не керували нею, щоби людина вміла бути свобідною, бо лише тоді може прийти до Бога.

Щоби віддати себе Богові, маємо бути вільними. І тому піст в церковній традиції є важливим саме для здобуття цієї свободи. Для нас піст у сутності це не лише питання їсти чи не їсти щось, але вміти відмовитися від тих чи інших речей, від яких відчуваємо залежність і без яких ми не можемо прожити. Саме тоді станемо свобідними й зможемо набагато легше і простіше зустрічатися з Господом.



Апостол
2Кор.7,10–16:  «Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу  – смерть спричинює»

Що це є за смуток задля Бога і смуток, який чинить світ? Смуток задля Бога – це те, що когось кого ми любимо, дорогій для нас людині, ми образили і завдали біль. Це нас завжди засмучує, як ми могли так покривдити її, так відповісти на її любов до нас. Смуток задля світу це те, що людина засмучується, що не є кимось важним в цьому світі, або зазнає утисків, і це приносить їй знеохоту, часто паніку і депресію.

Завжди вміймо ці два смутки між собою розрізняти і розуміти, хоч вони зовні можуть виглядати одинакові, подібні, але коріння вони мають інакші. Тож завжди засмучуймось, коли ми причинили Богові кривду і образу. Але ніколи до серця не допускаймо той смуток, знеохоту, депресію, яка походить від світу. Бо пам’ятаймо, що Бог нас повсякчас любить і вірить в нас.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар