ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 22 травня 2015 р.

22.05.2015р. Б. / «Декада місійності звертає увагу на те, що саме миряни відповідальні за несення людям Христа», - владика Венедикт

21 травня цього року ми святкували Вознесіння ГНІХ. Вдруге в УГКЦ цим святом розпочалася Декада місійності тривалістю у десять днів до Зіслання Святого Духа. Про те як правильно пережити період Декади місійності та про свято розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Преосвященний владико Венедикте, відомо, що на сороковий день після свого Воскресіння Ісус Христос вознісся на небо. Якщо поглянемо на сторінки Святого Письма, то помітимо, що цифра сорок часто в них присутня. З чим це пов’язано?

Відповіді на це питання «чому» не існує. У кожного із нас є своя версія цього пояснення. Тільки у вічності ми пізнаємо оце «чому». Багато хто сходиться на думці, що сорок означає повноту повнот. Якщо детальніше поглянути, то чотири символізує сторони світу, що і являє усю повноту його. Десять це повнота усього числення (від 1 до 10). Якщо помножимо одну повноту на іншу, то й отримаємо усяку повноту. Як і в Старому, так і в Новому Заповіті, знаходимо цифру сорок.

На мій погляд, це тільки символіка, бо Господь творить усе у повноті. Тому важливо побачити за цією символікою наше життя, яке являє повноту. Бо в нашому житті Бог у повноті дає нам усе чого ми потребуємо. Бо Він любить кожного і бажає нам тільки добра.

В цьому аспекті нам важливо усвідомити, що наше життя Богом нам дане. І Бог нам дає певну місію і завдання. Тому важливо бачити життя, як повноту, що нам Бог дає.

Чи є якесь пояснення того, чому Ісус після свого Воскресіння не залишився на землі, щоб продовжувати навертати інших і творити чуда?

Відповіді на це питання навряд чи ми знайдемо, бо не можемо знати контексту тих подій. Це Господній задум та промисел. Не зрозуміємо чому Бог прожив так мало, чому почав проповідувати тільки в тридцять. На це немає відповіді. Це Божий промисел до об’явлення правди про Добру Новину.

Це так само, як те, що ми користуємося мобільними телефонами, але не усвідомлюємо чому їх механізм функціонування саме такий. Так само, ми не можемо усього осмислити, щоб зрозуміти. Однак, християни приймають усі Господні дії із вірою. Тому з вірою приймаємо те, що Його місія, яку Він виконував, як Син Божий, була виконана саме так. Таким був задум Бога, щодо нашого спасіння. Переконаний, у вічності нам прийде розуміння усього.

Вже вдруге в УГКЦ на це свято розпочинається Декада місійності. Поясніть чому уведена така церковна практика?

Ми стали віруючими тому, що наші батьки у свій час передали нам віру. Тому і продовжується християнство вже понад 2000 років, щоби покоління поколінню передавало цю віру про Добру Новину. Якщо цього не буде, Церква в наступному поколінні перестане існувати. Через Декаду місійності Церква прагне звернути увагу на те, що ми покликані ділитися своєю вірою. Бо кожен із нас покликаний проповідувати Євангеліє на тому місці, де Бог нас поставив. Церква звертає увагу, що це є покликанням кожного християнина. І це не справа тільки священнослужителів. Бо духовні особи проповідують людям, які приходять до храму. Однак саме миряни часто є в такому середовищі, де є люди далекі від Церкви і віри. І саме на вірних лежить відповідальність нести людям Христа. Тому період Декади є вишколом в якому мирянам пригадується їхня відповідальність.

Спеціально до Декади УГКЦ видала ряд видань, як для мирян, так і для душпастирів. В них подано на кожен день роздуми та молитва. Порадьте, владико, як правильно нам пережити цей період?

Ці видання кожен може дістати у своїй парафії. Перебування в храмі на тих богослужіннях, які передбачені Декадою, та роздумування над тими текстами допоможе правильно її пережити. Проте, найперше, все залежить від нас і нашої відкритості на це. Потрібно прагнути цього. Тоді ми станемо готовими нести Ісуса Христа кожній людині, яка трапляється на нашому шляху.

Розмовляла Руслана Ткаченко

Немає коментарів:

Дописати коментар