ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 6 травня 2015 р.

06.05.2015р. Б. / Важкі питання. Чи правда, що вбивство допустиме для захисту себе або ближнього?

ПИТАННЯ: Чи правда, що вбивство допустиме для захисту себе або ближнього?

ВІДПОВІДЬ: Вбивство ніколи не може бути допустимим. Існує право на самооборону, але це не означає, що вбивство допустиме. Вбивати людину неприпустимо в жодному випадку, навіть заради найблагородніших цілей: жодна мета не може виправдовувати вбивство. Принцип «мета виправдовує засоби» суперечить християнській моралі.

Вбивство неприпустиме, проте захист допустимий і навіть необхідний. Захист, самооборона спрямована не на вбивство іншої людини, а на захист самих себе. Право на самооборону передбачає застосування способів, які б зупинили нападника і нейтралізували його дії. Той, хто захищається, не може мати наміру вбити, хоча сам захист може призвести до ненавмисного вбивства. Тоді вбивство є не метою, а наслідком захисту.

Якщо людина захищається і якщо її реакція пропорційна тому благу, яке вона хоче захистити, то в цьому випадку ненавмисне вбивство не є гріхом: в цьому випадку відсутній всякий намір вбивства, а захист пропорційний і справедливий.

Церква допускає захист у разі індивідуального або колективного нападу, якщо він пропорційний  благу, яке захищається. Ось простий приклад: не може бути виправдане вбивство або навіть поранення злодія, що краде яблука в чиємусь саді. В даному випадку реакція не пропорційна  благу, яке захищається. Наведемо тут деякі міркування святого Томи Аквінського:

«Ніщо не перешкоджає тому, що в одного вчинку може бути два наслідки, з яких один умисний, а інший - ненавмисний. Моральну ж оцінку дії отримують від наміру».

Таким чином, «самозахист може мати два наслідки: збереження власного життя і вбивство нападника. Отже, цей вчинок не можна вважати недозволеним, оскільки він вчиняється з наміром зберегти власне життя. Для кожної людини природно захищати, наскільки це можливо, власне життя. Проте вчинок, який починається з доброго наміру, може стати неприпустимим, якщо його мета непропорційна. Якщо для захисту власного життя людина застосовує більше насильства, ніж це необхідно, то її вчинок аморальний. Якщо ж вона діє помірковано, то такий самозахист допустиий».

Немає коментарів:

Дописати коментар