ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 3 травня 2015 р.

03.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя Розслабленого

Євангеліє
Йо. 5, 1–15: «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль»

Бачимо, що в Христі Бог «показує» себе людям. Та виявляє своє божество, свою любов до людини в конкретних обставинах, в конкретній потребі.

Так і сьогоднішній випадок – Христос приходить і зауважує біля купелі недужого, який 38 років був хворий. Це була купіль, в якій люди зцілювались. Але, як оповідає цей недужий, не було того, хто б його до цієї купелі допровадив, коли зрушується вода. Уявімо собі лише, що усі 38 років цей чоловік потребував допомоги іншої особи і не було нікого, хто б перейнявся його потребою! 

Але ця історія не унікальна, погляньмо довкола себе – скільки є людей, які роками чекають на допомогу… Багатьом з них ми могли б допомогти. Відкриймо свої очі широко, щоб побачити цих людей, які очікують нашої допомоги  не місяцями, а роками!



Апостол
Ді. 9, 32–42:  «Петро став на коліна й почав молитися»

Коли читаємо про Ісусових учнів і апостолів, маємо запитати себе, чому ми не діємо в такому авторитеті, як діяли вони. Чому не робимо чудес, не проповідуємо так, щоб народи наверталися… Хибно було б думати, що ці люди були незвичайними чи Бог зараз не дає нам того авторитету діяти в Його Ім’я, як давав колись своїм першим послідовникам.

Якщо їх щось і вирізняло, то це те, що вони, маючи досвід Бога, могли з такою довірою до Нього звертатись, що Бог творив чергові чудеса. А Бог, який був тоді, тепер той самий. Чому ж Бог не робить тепер чудес? Хіба тому, що не може? Хіба тому, що дари Святого Духа зараз не потрібні в житті християнської спільноти?

Якщо знаємо, що Бог Той самий, що був, значить проблема в нас, найімовірніше – в нашій довірі до Нього. А наша довіра зростає тоді, коли ми щораз більше на Нього уповаємо і маємо внаслідок цього плоди. Це немов би замкнене коло, якщо ми більше довіряємо Богові, то маємо більше плодів, а внаслідок цього зростає і наша віра. Тож все більше пробуймо покладатись на Бога, а Бог, як робив чудеса, про які читаємо на сторінках Євангелія, а не раз були і в нашому житті, готовий ще не мало зробити чудес.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар