ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 23 квітня 2015 р.

23.04.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 2-го тижня

Євангеліє
Йо. 5, 24–30: «Хто слухає моє слово й у Того вірує, Хто послав Мене, – живе життям вічним»

Бачимо, що Господь вказує людині перспективу, про яку вона навіть не може мріяти і уявляти, – дарує їй вічність. Люди сучасного світу, які мають достатки, багатства, маєтки, хотіли б жити вічно, насолоджуватись тим, що вони мають. Але знаємо, що незалежно від багатства людини, її освіченості, статусу приходить час, коли вона мусить відійти. Однак Господь каже, що ми можемо мати життя вічне в Ньому.

Що ж значить слухати Боже слово, щоб мати вічне життя? Це не тільки слухати Євангеліє, але цим Євангелієм жити, тобто вірувати, впроваджувати його в своє життя. І коли через хрещення ми стаємося тими, які у Христа хрестилися і в Христа зодягнулися, а Бог є вічний; які через святі Тайни причащаються Бога, як каже апостол Павло: «Вже не я живу, а живе в мені Христос»; через молитву ми доторкаємось Бога у вічності, в Його Царстві – тоді ми починаємо жити Богом і Бог починає жити в нас і ми починаємо жити тим вічним життям. Це Боже життя перебуває в нас, ми вже стаємо учасниками вічності тут, на землі. Тоді наша земна смерть – це лише припечатання, потвердження того, що ми вибрали на вічність – життя з Богом. Через наше повноцінне життя в Церкві ми спосібні удостоїться і стати учасниками життя вічного.



Апостол
Ді. 4, 23–31:  «Господи, споглянь на їхні погрози й дай Твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати Твоє слово»

Від самого початку, коли Господь приніс Добру новину, Церкву завжди, більше чи менше, переслідували або не сприймали у суспільстві. Церква завжди мала випробування і терпіння, тому  маємо так багато мучеників, свідків віри. Але в усіх обставинах Бог завжди сповняв силою і мужністю своїх апостолів, учеників, своїх свідків, щоби були сильними і мужніми.

Тому ніколи не варто зважати на обставини, щоб чинити Божу волю, бо вони завжди є такими, як є. І в будь-яких обставинах Бог очікує від нас свідчення. Якщо Бог допустив ці обставини, то вірмо, що і дасть нам силу проповідувати Його! 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар