ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 16 квітня 2015 р.

16.04.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Світлий четвер

Євангеліє
Йо. 3, 1–15: «Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух»

Коли подивимося на батьків і дітей, часто побачимо подібні фізичні риси, навіть те, що вони подібні характерами. Діти набираються від батьків багато, переймають те людське. І це нормально і закономірно. Часто в стосунках одні з одними, коли говоримо про когось, – Степан, Василь, Анна, Олена – ми цю особу ідентифікуємо з її тілом. Але ж знаємо, що це лише тіло. Так само, як ми народжуємося тілом від наших батьків, Господь кличе нас, щоб ми народжувались і жили для духовного життя – в Дусі, з Богом.

Тому ми маємо самі відкривати у собі ті наші духовні властивості, розуміти, що наше тіло – це частина нашого буття, а є сфера нашого буття, яка, може, і не розвинута, і нам мало знайома, – це сфера нашого духа. Цю сферу нашого духа ми маємо щораз більше пізнавати і відкривати. Коли ми будемо відкривати наше духовне «я», то будемо відкривати нашу здатність до цього життя в Дусі, до народження, до життя в Царстві Небесному.



Апостол
Ді. 2, 38–43«Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й  молитвах»

Ми чуємо дуже важливу річ для нас християн: заклик мати постійність. Зі свого життя  бачимо скільки багато маємо різних намірів, ідей, захоплень. Але і бачимо, як не легко витримати в постійності. У духовному світі одним з найважливіших чинників є постійність. Може, не багато, може, невеликі кроки чи подвиги, але чинити їх стало і повсякчас.

Читаємо з Діянь апостолів, що апостоли  постійно перебували в апостольській науці, пізнавали про Бога, постійно перебували в спільноті. Значить не самі лиш пізнавали, але ділились. Слухали інших досвід про Бога, що вони здобули і що вони знають. На ламанні хліба і на молитві. На ламанні хліба – на Євхаристії, причащались в Христа, постійно молились. Коли в наше життя прийде постійність, результат неминуче виявиться у духовному житті, пізніше чи раніше. А як не буде постійності, годі сподіватись на результат. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар