ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 21 березня 2015 р.

21.03.2015р. Б. / Звернення Конференції Єпископату РКЦ України з нагоди річниці присвячення України Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії

Вельмишановні Брати в Єпископстві!
Дорогі Священики і Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри! 

Минув вже рік від дуже важливої події, якою було присвячення України Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії. Варто з цієї нагоди запитати, що змінилося в поставі нашої віри. Адже присвячення не є перекладанням відповідальності за нашу долю до рук Марії, але є початком дороги, якою має пройти кожен віруючий у товаристві Матері Божого Сина.

Довіряючи Їй себе і кожного мешканця України, ми не звільнили нікого від відповідальності за: формування сумління, зростання набожності, піклування про родину, сумлінність в праці, солідарність з потребуючими чи розвиток Церкви. А, навпаки, дорога присвячення – це відповідь на нові заклики, які народжуються з потреби прямувати до досконалішої форми реалізації істин, що містяться у Святому Письмі і вченні Церкви. Це також розуміння того, що це до нас Марія говорить, повторюючи слова з Кани Галілейської: «Зробіть усе, що вам скаже» (Йн 2,5).

Тому прийшов час побачити, чи був це лише урочистий акт Церкви, чи конкретний вибір Христової дороги добра. У цей важкий час історії України, ми не можемо зупинятися на деклараціях, але, через дуже виразні знаки, стати на боці основних принципів віри, які записані і чітко окреслені на сторінках Біблії. Акт присвячення не був криком розпачу, але виразом віри і надії, з якого мала народитися сильніша любов до Бога і ближніх, не лише через слова, але, особливо, через конкретні вчинки.

Бог дав нам Матір Божого Сина, як Столицю Мудрості, Яка, живучи на землі, пізнала Божу волю і виконала її досконалим чином. І ми повинні чинити так само, щоби цей акт присвячення не був лише документом, але способом життя.

Усім, кого цей акт зміцнив у вірі, запалив до чинення добра, кращого розуміння й виконання наказів Євангелія, від усього серця благословляю: В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

+Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський
Голова Конференції Єпископату

Немає коментарів:

Дописати коментар