ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 27 лютого 2015 р.

27.02.2015р. Б. / Хресна Дорога за український народ


Вступ.

Настав час посту. Це час покаяння, очищення і навернення. Це школа покути, в якій можна поглибити свою віру, переглянути своє життя і на скільки це можливо змінитись. Примиритись з Богом і ближнім, побороти свої немочі, навчитись стриманості. Це є особлива нагода, коли ми можемо разом розважати над страстями Господніми, йти разом з Ісусом Хресною дорогою, з Ним вмерти і воскреснути до нового життя. Це нагода попросити прощення, бо Він постраждав за всіх нас, а нині кожного з нас, кличе до добра і любові. То ж відгукнімося на цей поклик, відкриймо наші зболені серця і разом з Ісусом ідімо цією Хресною дорогою.

Піст – це Божий заклик відчути біль інших, несправедливо скривджених війною, відкинутих суспільством і тих, які є цілком байдужі для інших.

Господи! Час посту — це також час роздуму над Твоїми страстями, над Твоїми стражданнями, що їх переніс з любові до нас. Ісусе, вірую, що Тобі в той час було дуже важко, але незважаючи на це, Ти сказав: “Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я заспокою вас”. Сьогодні, я прийшов до тебе, бо мені також не легко у моєму бурхливому молодечому житті. Сьогодні вся Україна приходить на Голгофську гору, схиляючись перед Твоїм зболеним святим тілом. На цій Хресній дорозі хочемо просити у Тебе допомоги, щоб могти перенести усі випробування, що чекають на нас. Проситимемо в Тебе сили, щоб вистояти у часі спокус. Проситимемо благодаті, щоб у серце кожного з нас прийшов мир. А особливо просимо у Тебе любові, щоб могти Тебе наслідувати до кінця. 
 
Стація I
“Ісуса Христа засуджують на смерть” 

Ісусе! Тебе засуджують на смерть. Ти є не винний. І я знаю, що Тебе несправедливо звинувачують. Однак, будучи невинним і знаючи коли, як і де ти помреш, Ти відважно прийняв свою долю.

Сьогодні весь український народ, приймає свою нелегку і гірку долю, простує своєю Хресною Дорогою, приймаючи важкий хрест війни, лихоліть та випробувань. Самотність тих, хто втратив близьких людей, стає невимовним болем одиноких сердець. На очах багатьох проступають гіркі сльози важких страждань. Здається, що ми самотньо простуємо стражденним шляхом. Нам важко, ми зі страхом дивимося у майбутнє, ми пригнічені.

Господи! Ти приймаєш нелюдські страждання задля нас. За мій гріх Ти береш на рамена важкий хрест. Ти прагнеш щоб я, і ми всі, дивилися не в майбутнє, а у твої очі повні любові. Ти промовляєш до нас мовчазливим розп’яттям у церкві: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяженні і я облегшу вас!»

Стація II
“Ісус бере на себе хрест”
 
Господи! Ти взяв на свої рамена важкий хрест, не нарікав, не осуджував, а прийняв з покорою цю чашу переповнену терпінь. Цей хрест – це гріхи цілого людства. Хто не любить хреста, не може стати Твоїм приятелем, тому що дорога до неба – дорога хресна. Я так часто нарікаю на свої щоденні хрести, якісь терпіння, хворобу, слабкість, забуваючи про братів і сестер, які опинилися без засобів для життя, юних хлопців, які померли чи стали каліками на полі бою. Ці великі страждання схожі з тим тягарем, який Ти Господи переносив. Але ми віримо: Там де є терпіння там і є воскресіння.

Ісусе! Допоможи мені полюбити терпіння, подай мені ласку, щоб я всі хрести, які мене обтяжують, завжди радо приймав і терпеливо зносив. Навчи в усьому годитися з Божою волею і усвідомити, що страждаючи з Тобою, разом з Тобою воскресну і прославлюся.

Стація III
“Ісус вперше падає під хрестом” 


Ісусе! Ти обкривавлений і зовсім безсилий падаєш під тягарем свого хреста. О наш Ісусе! Ти всесвіт тримаєш у своїх руках і ним все мудро управляєш. Ти мільярди людей підіймаєш, а нині Сам падаєш. Але Ти віднаходиш у собі сили, щоб встати і прямувати вперед.

Кожний з нас падає під тягарем своїх гріхів: неприязні до ближнього, гордості, заздрості, злості, пиятства, осуду і ще багато інших гріхів, які просто кидають нас додолу. Скільки зла приходить в суспільство через гріх, жадобу влади і слави? Як нам піднятися і йти вперед у цьому нелегкому житті?

Тільки ставши на коліна я зможу набратися Твоєї життєдайної сили, яка допоможе мені піднятися з моїх тягарів. Просвіти мене Господи, проведи мене до частої Святої Сповіді, щоб я каявся і зміцнений Святим Причастям уже більше ніколи їх не допускався. Наповни мене любов’ю, бо справжня любов це означає жити не для себе, а для іншого. Це виконувати чиюсь волю, а не свою. Це з довір’ям ставитись до ближнього, все терпеливо зносити і прощати. Так ми повинні свідчити свою любов до Всевишнього навіть тоді, коли є не так як ми хочемо. Це означає в усьому і завжди годитися з Божою волею.

Стація IV
“Ісус зустрічає свою страждаючу матір” 

На дорозі страждань Ти, Господи, зустрів свою матір і знайшов у неї співчуття та розуміння. Твоя мати, співчуваючи з Тобою, глибоко страждала.

Не одна матір, як і Ти Маріє, плаче над своїм сином покликаним на війну, пораненим або й мертвим. Не одне материнське серце переповнене жахливим болем. Мабуть, як ніколи раніше, ми відчуваємо біль Твого непорочного материнського серця.

На цій Хресній Дорозі, Ти прямуєш разом з нами, Ти простягаєш свої святі руки, щоб витерти сльозу з поморщеного материнського обличчя, Ти дивишся у втомлені очі солдата, Ти молишся із тими, хто на колінах і у сльозах випрошує миру для України.

Маріє, нам так потрібна твоя любов. Ми просимо, щоб Ти простягнула Свій святий Омофор над нашим багатостраждальним народом.

Стація V
“Симеон допомагає Ісусові нести хрест” 

Ісусе! Тебе жорстоко катують, гостре терня входить глибоко в Твоє тіло. Твій хрест настільки є важкий, що немає уже більше сил іти далі. Симеон допомагає Тобі. Так само і я повинен підставляти своє плече і допомагати іншим. Часто я не зауважую, що сьогодні так багато людей потребують моєї допомоги: бідні, знедолені, скривдженні, немічні, голодні, позбавленні прихистку рідного дому, ті, яких я зустрічаю щодня. Але чи беру я приклад від Симеона, чи згоджуюсь нести немочі інших, чи допомагаю я тим, хто потребує моєї допомоги та підтримки?

Стація VI
“Вероніка витирає Ісусові обличчя” 

О, яка велика любов і мужність! Вероніка не побоялась катів і їхніх ударів. Ставить себе під загрозу і підходить до Христа, щоби витерти Його закривавлене обличчя. За добре милосердне діло, на хустинці Вероніки залишився відбиток Ісусового найсвятішого обличчя. Цей відбиток повинен кожен з нас носити у своїй душі. Сьогодні я запитую себе, чи беру я цей образ Христа у своє життя, чи не встидаюся я визнати Ісуса в колі своїх друзів, або зробити на собі знамено Святого Хреста, чи часто я є в храмі Божому? Чи я є волонтером, через матеріальну, моральну чи духовну підтримку для потребуючих?

Ти дерево зелене! Даруй нам, щоб кожен з нас став Веронікою, яка витирає піт з Твого лиця та з обличчя кожного зраненого війною; щоб Твоє лице на наших іконах, адже кожна людина, то Твоя ікона, було нам дверима у вічність.

Стація VII
“Ісус другий раз падає під хрестом” 

Господи! Ти вже вдруге падаєш під хрестом. Цим Ти навчаєш мене, що і я стараючись вести добре життя, все ж таки відчуватиму утиски у світі, в якому так багато зла. Цим Ти вчиш мене, що і я буду відчувати тягар самотності, смутку, знеохоти, спокус. Однак, Ти також навчаєш, що незважаючи на такі перешкоди, я мушу прямувати вперед – до добра.

Незважаючи на біль наших сердець і на рани наших тіл, ми повинні наслідувати Спасителя і простувати дорогою правди, суспільної справедливості та чесності. Ми повинні знести великі терпіння, щоб побачити воскресіння Христове, воскресіння нашого народу і торжество правди.

Стація VIII
“Ісус промовляє до плачучих жінок”

“Дочки Єрусалимські, не плачте наді мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” Цими словами Ти навчаєш мене, що я повинен плакати над своїми гріхами, яких так часто допускаюсь у своєму молодечому житті; що повинен задуматись над собою, бо зауважую, є ще так багато всього над чим би я мусів ще працювати.

Той, хто оздоровлював хворих, прокажених, воскрешав померлих сьогодні йде на Голгофу. А скільки добра зробив Ти для мене Господи? Скільки благословень Ти послав нашому народові? А сьогодні є й такі, що проклинають Тебе. З моїх очей також течуть сльози. Бо Ти таким був, так і я повинен чинити. Вже живу не я, а мій Господь – Ісус.

Стація IX
“Ісус третій раз падає під хрестом” 

Твоє третє падіння під хрестом показує мені, як Ти рішуче ішов до Своєї болючої мети. При кінці тієї дороги Ти бачив смерть, але також і вічне життя. Ти знав що на Тебе чекав відчай, але одночасно і велика надія. Ти знав, що на Тебе чекала ненависть, але Твоя любов все це перемогла. Визнаючи Тебе, у цьому світі я маю таку саму мету – вічне життя. Тільки прощаючи ворогам, попри всю біль у серці, так можу встати і простувати далі. У цьому Ти дав для нас приклад, Господи. Ти є наше життя, наша надія і наша любов. Я рішуче йтиму Твоїми слідами, йтиму до Тебе, щоби злучитися з Тобою, щоби прославити Тебе – Алилуя. Я прагну Тебе Господи!

Стація X
“З Ісуса здирають одяг” 

Ісусе! Твоя одежа прилипла до ран і її безжально віддирають від тіла. Ти цей біль переніс за гріхи нашої нечистоти і безсоромності, яких ми часто допускаємося через оглядання сороміцьких фільмів, читання злої літератури, відвідування непристойних зібрань, справляння забав у час такої великої скрути.

Господи! Допоможи нам уникати нагоди до нечистоти, не витрачати свою молодечу силу на марні і небезпечні спокуси. Дай нам сили завжди йти поруч з Тобою, та в усьому Тобі довіряти. Щоб ми з любові до Тебе не знеохочувалися, а завжди пам’ятали, що страждаючи з Тобою разом з Тобою воскреснемо і прославимося. Тож будь нам грішним Боже…

Стація XI
“Ісуса прибивають до хреста” 

Учителю! Я бачу як цвяхами прибивають Тебе до хресного дерева. У своєму житті я не раз надмірно прив’язувався до грошей, пиятства, телевізора, різних поганих розваг. Одним словом – погані нахили прив’язують мене до дерева самолюбства. Господи! Тебе прибили до хреста, але Ти переміг через Воскресіння. Відтепер мені потрібно часто роздумувати над Твоєю Хресною дорогою та йти за Тобою до кінця. І таким чином, я переможу свої закоренілі нахили і прив’язання. Завдяки Твоїм ласкам і Твоїй допомозі я все ж таки дійду до святості.

Ісусе! Ми бачимо, як інші розпинають нас, ми часто нарікаємо і зневірюємося, але також і каємося як другий розбійник: Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Царство Твоє. Згадай про нашу стражденну Батьківщину, споглянь на нелюдські жахіття війни, зглянся над плачем сиріт.

Я нічого не знаю, нічого не розумію у цьому світі жаху. Але Ти йдеш до мене, відкривши обійми і серце, готове прийняти всіх нас. Одна Твоя присутність – стає нам раєм.

Стація XII
“Ісус вмирає на хресті” 

Ісусе! Твої тремтячі уста шепочуть останні слова: “Звершилося”! Твій прощальний погляд повен любові і милосердя. У страшних болях і терпіннях Ти віддаєш Свого Духа. Земля затряслася, і темрява настала по всьому світі, бо Син Божий довершив діло відкуплення.

Страждальна українська земля, приймає у своє лоно сотні померлих в ім’я правди, справедливості і любові до ближніх. Здається, що вся природа поринає у жалобний траур людської скорботи.

Жертва, яку приносять в ім’я любові до інших є також хресною жертвою. Тому Небеса відкриті, а звідти на всіх нас дивляться повні любові, співчуття та милосердя Отцівські очі. Ті очі, які дивилися на хресну жертву Христову, сьогодні дивляться на землю України скроплену кров’ю.

Небеса відкриті! З Отцівських очей течуть сльози. Бог плаче… Він плаче дивлячись у серця людей, які втратили своїх найрідніших. Він плаче, дивлячись на людей, серця яких переповненні злобою, неправдою та страшною жорстокістю. Він плаче…

Стація XIII
“Ісуса знімають з хреста” 

Твоє тіло Господи зняли з хреста. Воно так скатоване, що не має вже людського вигляду в собі. Багато людей в очікуванні чуда, розійшлися по своїх домівках розчарованими, бо мало було таких що увірували. Ти применшив себе самого, щоби прийняти вигляд слуги.

Видається, що і наше життя стає безнадійним. Ми опускаємо руки, втрачаємо останні проблиски радості, губимо мир і розчаровано простуємо своїм життям.

Ти стався людиною і прийняв смерть. Ти повноцінно віддався нам. Твоє святе тіло спочило на руках Пресвятої Богородиці. Сьогодні, ми за Твоїм прикладом віддаємо наші страждаючі тіла і зболені душі у руки Пресвятої Матері, в її обіймах знаходимо останню утіху, в її святих сльозах відчуваємо останню підтримку та утішення.

Стація XΙV
“Ісуса вкладають до гробу” 

Ісусе! Твоє тіло серед нічної тиші несуть у Гетсиманський сад, щоби там поховати у гробі. Сумною була Твоя смерть і вона для мене надзвичайно дорога. Бо через Твою смерть і погребення, прийшло воскресіння. Мої очі переповнені гарячими слізьми, жалю і любові, бо Твоє воскресіння принесло мені радість і надію на майбутнє життя. Твоє воскресіння Господи, це радість, надія, мир, світло і перемога добра над злом. Швидше чи пізніше, але вони прийдуть у цьому житті. Рано чи пізно все закінчиться, бо будь – яке зло має межу. А в майбутньому Ти чекаєш на мене, щоб обняти мене у вічній злуці з Тобою.

Дякую за все, що зробив Ти для мене і для всіх людей, дякую за Твою смерть на хресті, якою відкупив увесь людський рід. Дякую Тобі Господи, що Ти дав мені вічне життя. Усе пройде у цьому житті, але Ти той самий вчора, сьогодні і навіки. Ти завжди біля мене. Ти той, хто осяює моє життя світлом.

Дякуймо Богові за все і завжди, приймаючи усе, що Він нам дає, навіть тоді, коли обставини видаються безнадійними, а наше серце оповиває сум. Дякуймо і пам’ятаймо, що Бог є Любов, а любов не може бути джерелом зла. Тому все, що посилає нам Господь, є для нас добрим і корисним, хоч інколи нам і неприємно, а часом і нестерпно важко. В такі хвилини зневіри не думаймо, що Бог покинув нас… Він страждає разом з нами! Тож дякуймо Богові за все, а особливо за те, що Він ніколи не покине нас!

Матеріали: гурт «Gloria»
Івано-Франківська духовна семінарія

Джерело:    Духовні роздуми

Немає коментарів:

Дописати коментар