ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 22 лютого 2015 р.

22.02.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя сиропусна

Євангеліє
Мт. 6, 14–21
«Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам»

Так вже є фізіологічно, що наші очі звернені так, щоб бачити інших людей і те, що перед нами. Побачити себе тому є складніше, а без дзеркала повністю майже неможливо. Подібно і наші «духовні очі» – ми ними дуже добре бачимо інших, як вони живуть, де помиляються, чим ображають нас, але значно менше бачимо себе, щобільше – часто замість подивитися на себе в істині, ми здебільше ідеалізуємо себе.

Ми дуже вимогливі до ближніх, засуджуємо їх, немовби прокурори, але водночас дуже поблажливі до себе, оправдовуємо себе, як адвокати. Але перед Богом всі ми одинакові та рівні, незалежно від становища, в якому ми є. І хто правий, а хто помиляється, Бог бачить не залежно від того, як бачимо це ми.

Важливо, щоб кожен з нас був свідомим, що ми всі є подібними у своїй боротьбі з недоліками, вадами, проблемами і труднощами. Так як хтось переживає падіння, і я переживаю, так як я шукаю розуміння в очах інших, так само шукають ті, хто мене оточує. Стараймося ставитись до інших так, як ми хочемо, щоб інші ставились до нас, і в такому смиренні Бог нам, як в дзеркалі, покаже те, чого ми не можемо побачити самі.   


Апостол
Рим. 13, 11–14, 4
«Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла»

Апостол говорить категорично, щоб ми відкинули діла темряви. Якщо задуматись, то зрозуміємо, що кожне, навіть найменше, діло темряви віддаляє нас від світла! А часто ми дозволяємо собі двозначні вчинки, двозначні слова, не виконуємо домовленості, дозволяємо собі прогрішення, можливо, іноді й не такі великі, гріховні думки, слова. І це все нас підточує. Одна думка до іншої приходить і складає велику проблему, один вчинок допасується до другого і починаються  великі труднощі в нашому житті.

Ніколи і в ніякий спосіб не можемо погодитись на найменший гріх. Маємо одягнутись у зброю світла і завжди поступати за голосом Божим, за своєю совістю. Тільки так зможемо бути справжніми воїнами Божими

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар