ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 31 січня 2015 р.

31.01.2015р. Б. / Коментар апостола на Неділю про митаря і фарисея

Неділя про Митаря і Фарисея

Друге послання апостола Павла до Тимотея 3,10-15
10 Ти ж слідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, 11 у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі. Яких то переслідувань не переніс я на собі! А від усіх Господь мене визволив! 12 Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13 А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені. 14 Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, 15 і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння.
  1. Контекст уривка
Другий лист до Тимотея, як зазвичай і кожен лист апостола Павла, складається зі вступу, що вміщає вказівку на автора листа, вказівку на отримувача листа і подяку Богові зі згадкою про молитви; з основної частини, що складається із трьох розділів; а також із закінчення, у якому автор передає вітання своїм друзям.

Структура листа на тематичній основі має наступний вигляд:
1,1-5 – вступ
1,5 – 2,13 звернення до Тимотея
2,14 – 4,5настанови щодо фальшивих учителів
4,6-18 ситуація, в якій перебуває Павло, та його перспективи
4,19-22 закінчення

Літургійний уривок, що його розглядаємо, знаходиться у другому розділі основної частини листа. Він не включає ще двох віршів Тим 3,16 та Тим 3,17, у яких розвинуто думку про натхненність та корисність Писання для духовного зросту людини, що є складовою частиною уривка листа до Тимотея.

Якщо розглянути більш детально другий розділ основної частини, то можна зауважити, що він формується з кількох уривків.
  1. Коментар
10Ти ж слідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, 

Цим віршем розпочинається уривок, темою якого є протиставлення до попереднього уривка. У попередньому уривку апостол Павло представляє пророцтво щодо фальшивих учителів, вказує на місце з Писання, як приклад, що виявляє подібну ситуацію з давнього минулого, ще з часів Мойсея. Із цим віршем апостол пригадує ситуацію з недавнього минулого, де дійовими особами був він та Тимотей, який зображений як добрий учень свого наставника. Цим наставником був сам Павло.

У світі, де жив Павло, було дуже багато різних наук. Кожна із них пропонувала певний розвиток життя. Для недосвідченої людини, або, як каже Павло, малолітки, такі науки могли стати проблемою, адже своїми хитро сплетеними схемами зводили її на манівці (Еф 4,14). Єдиною вірною наукою є лишень та, що походить від Господа і передається через людей, яких він сам настановив у Церкві апостолами, пророками, євангелистами, пастирями та вчителями. Ця наука є дана для вдосконалення святих, на будування Христового тіла, для спізнання Божого Сина, для зросту повноти Христа (Еф 4,11-13). Павло, апостол Христовий, подає навчання Ісуса, яке проповідує Павло і яке, звичайно ж, узгоджується з навчанням Церкви.

Грецький термін ἀγωγή (агоге) серед усіх текстів Нового завіту вживається саме і тільки тут та перекладається як спосіб діяльності, поведінки, життя.   Цим терміном вказується на зовнішній вияв людини її внутрішнього світу, так, що він стає видимим для інших. Цей термін ніби доповнює попередній, адже навчання – це не тільки словесне представлення якоїсь системи, це також і життєвий вияв того, чого навчається.

Термін πρόθεσις (протесіс) є іменником, що походить від дієслова προθίτημι (протітемі), що означає класти наперед, задумувати. Тому іменник πρόθεσις (протесіс) я переклав би як задум. Цей термін апостол Павло використовує для представлення Божого задуму, що характеризується як добрий і спасенний, згідно цього задуму повстав світ, згідно нього Бог спас людство у Христі Ісусі, примиривши зі собою все: і земне, і небесне (Еф 1,9-11). Павло, як і кожна людина, має свої власні плани, проте тут йдеться про вищий задум, який треба розуміти як життєвий, а не як один з багатьох короткотермінових планів.

Термін πίστις (пістіс) віра є технічним терміном, що для апостола Павла є відповіддю на Євангеліє і виражає прийняття вістки про смерть та воскресіння Ісуса задля людини. Вірити означає жити у Христі, приймати Ісуса як Господа, який вмер і воскрес, який дарує прощення гріхів, який оправдовує та освячує. Дієслово представляє динаміку, а іменник ніби виражає кінцевий ефект того процесу. Наслідування віри, про яке пише Павло, відображає динаміку. Отже, тут треба розуміти: Павло хоче підкреслити те, що Тимотей перебирав від нього як від учителя, навчався від нього жити як учень Христа, як людина, що вдячна Господу за все те, що він вчинив задля неї.

Довготерпеливість є відповідником грецького μακροθυμία (макротюмія), що є характеристикою Бога по відношенні до грішної людини (Рм 2,4), а також є плодом Духа Святого (Гал 5,22). Павло ставить у приклад самого себе, як такого, на кому видно довготерпіння Христове.

Для Павла найбільш важливою чеснотою є любов. У своїх листах Павло часто поєднує любов ἀγάπη (агапе) із вірою πίστις (пістіс). Разом вони творять найбільш важливий синтез богословських та етичних зацікавлень. Згідно Павла, найбільш важливим чинником у житті учня Христа є саме віра, чинна любовʼю (Гал 5,6).

Терпіння – це частина життя. Євангелист Лука, добрий приятель та співпрацівник Павла, передаючи навчання Ісуса, підкреслює, що ті, що прийняли Слово Боже приносять плід у терпінні (Лк 8,15), та що терпінням спасуть свої душі (Лк 21,19).  Тому і Павло заохочував до терпіння та вправлявся у ньому, бо терпіння приносить досвід (Рм 5,4).

11 у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі. Яких то тільки переслідувань не переніс я на собі! А від усіх Господь мене визволив!

Всі ці свідчення віри мають місце в містах Антіохії Пісідійській, Ікаонії та Лістрі під час так званої першої місійної подорожі. Вони описані в Діяннях апостолів, починаючи від Ді 13,14, де вказується про прибуття до Антіохії, та закінчуючи кінцем чотирнадцятої глави, де зазначено, що повернулися в Антіохію Сирійську, з якої і почалася перша місійна подорож.

Тимотей, син віруючої юдейки та грека, походив із Лістри (Ді 16,1), тому він був сформований на свідченнях Павла, про які Павло йому тепер пригадує. Апостол Павло, переживши всі ці випробування, чітко усвідомив, що ні горе, ні утиск, ні переслідування, ні голод, ні нагота, ні небезпека, ні меч не зможуть відлучити вірних від Христової любові, від Божої любові, що в Христі Ісусі (Рм 8,35-39).

12 Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані.

Тут Павло говорить як експерт. Адже він сам переслідував тих, які були у Христі, радше переслідував самого Христа у його учнях (Ді 9,4-5), несамовито гонив Церкву Божу (Гал 1,13) аж до зустрічі з воскреслим Господом біля Дамаска. А потім сам він був переслідуваний, починаючи від Дамаска аж до самої смерті у Римі. Павло розуміє тих, хто переслідує, і тих, кого переслідують через їхнє побожне життя у Христі Ісусі. 

Ті, кого переслідують за Христа, є щасливими, згідно навчання Ісуса (Мт 5,10-11). Господь навчав переслідуваних молитися за тих, хто їх переслідує (Мт 5,44).

Павло зрозумів оте щастя, тому і сам навчає подібно: «Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте» (Рм 12,14). Навчає так, бо у тих переслідуваннях та терпіннях, що зазнав задля Христа, чітко побачив, що не є залишеним напризволяще (2Кор 4,9). 

Павло переосмислює це становище і на основі Святого Писання підсумовує: «Та як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто народився за духом, так і тепер» (Гал 4,29).

Дієслово переслідувати по-грецьки διώκω (діоко) має значення 1. бігти; 2. переслідувати; 3. слідувати, досягати, йти позаду. Тим же ж дієсловом (бігти) описується процес вдосконалення, щоб досягти Христа (Флп 3,12).

13 А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені.

Зведені – це ті, що опинилися не на тій дорозі, на якій потрібно було бути. Опинилися там, бо хтось переконав їх хитрощами та обманом, представивши ту дорогу погибелі, як кращу від дороги, якою є Сам Господь. Тут зображено ланцюгову реакцію. Зведені зводять інших, та, з кожним кроком віддаляючись від Господа, лишень поповнюють гріх і зло.

14 Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився,
Через наказовий спосіб Павло закликає Тимотея триматися того, чого навчився і в чому переконався. На фоні різних наук та повчань, Тимотей переконався у тому, чого вчив Павло, не лишень на основі слів проповіді, але й на основі свідчення, що дав Павло перебуваючи у Лістрі, де жив Тимотей. Так як Павло був апостолом Ісуса Христа, то авторитет апостола також робив свою справу. Адже апостол не вчив свого, а передавав лишень те, що отримав від того, хто його послав. Євангеліє, яке він проповідував, було Євангелієм Божим, Євангелієм Христовим. Слово, що проповідував Павло, було Словом Божим.

15 і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння.

Мама Тимотея була єврейкою і вже змалку навчила сина найбільш важливого для єврея – Писання, яке розкривало досвід народу, богословське переосмислення ним своєї історії через призму Бога Спасителя. У той час Писання тлумачилося по-різному тими течіями, що були у єврейському суспільстві, найбільш відомі з яких: садукеї, фарисеї, ессени. Були й різні вчителі, що тлумачили Закон Мойсея, пророків та писання. Павло, будучи сам учителем течії фарисеїв, дуже добре розумів, що можна читати Святе Писання і переслідувати Церкву Божу. Лишень зустрівшись із воскреслим Христом, Павло усвідомив ключ до розуміння Писання. Тим ключем є віра в Ісуса Христа, оте Слово Боже, що його святі люди хотіли передати за допомогою людських слів, уклавши Святе Писання. Це усвідомлення було не тільки у Павла, але і в ранньої Церкви в цілому. У листі Петра є чітко зазначено, що люди без освіти та й не зміцнені у вірі перекручують Писання на свою власну погибель (2 Пт 3,16). Лишень віра в Ісуса, при читанні Святого Писання, надає мудрості розуміння Слова Божого на спасіння.

о. Євген Станішевський

Немає коментарів:

Дописати коментар