ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 22 січня 2015 р.

22.01.2015р. Б. / Кардинал Реймонд Берк про «кризу чоловіків-католиків» і її вирішення

Реймонд Берк
Метью Джеймс Крістофф: Ваша Еміненціє, нам дуже приємно і це велика честь для нас сьогодні розмовляти з Вами. Ми хочемо поговорити про стан чоловіків-католиків у Сполучених Штатах і про те, як можна залучити більшу кількість чоловіків до Нової Євангелізації. Можливо, для початку розкажіть яким є становище чоловіків у Католицькій Церкві сьогодні? 

Кардинал Реймонд Берк: На мою думку, впродовж останніх близько 50-ти років існує певне замішання стосовно конкретного покликання чоловіків у шлюбі і чоловіків в Церкві загалом. Це спричинено певними факторами, однак радикальний фемінізм, який чинить напади на Церкву і суспільство з 1960-их, відсунув багатьох чоловіків на узбіччя. 

На жаль, рух радикального фемінізму значно вплинув на Церкву, привівши до того, що Церква постійно звертається до жіночих питань, не залишаючи місця для висвітлення важливих для чоловіків питань; важливість батька, як в подружжі, так і поза його межами; важливість батька для дітей; важливість батьківства для священиків; важливий вплив чоловічого характеру; наголос на окремих дарах, які Бог дає чоловікам заради добра усього суспільства. 

Доброта і важливість чоловіків стали дуже затемненими і з усіх практичних причин не наголошувались взагалі. І це попри той факт, що давньою традицією в Церкві, особливо через пошанування Св. Йосифа, було наголошувати на чоловічому характері чоловіка, котрий посвячує своє життя дому, котрий по-лицарськи готується захищати свою дружину і дітей, і котрий працює для того, щоб забезпечувати життєдіяльність сімʼї. Багато з цієї традиції звіщання героїчної природи чоловіків сьогодні втратилось у Церкві. 

Усі ці чесноти чоловічої статі є дуже важливими для дитини, щоб вона, зростаючи і зріючи, могла їх спостерігати. Здорові відносини з батьком допомагають дитині підготуватись відійти від близької любові матері, формуючи дисципліну, щоб дитина змогла уникнути надмірного себелюбства. Це є запорукою того, що дитина зможе відповідно ідентифікувати себе як особу у відносинах з іншими; це важливо як для хлопців, так і для дівчат. 

Відносини дитини з батьком є ключем до її самоідентифікації, яка відбувається тоді, коли ми зростаємо. Ми потребуємо дуже тісних відносин з мамою, але водночас відносини з батьком, які по природі є більш віддаленими, але не менш люблячими, дисциплінують наше життя. Вони вчать дитину жити самовідданим життям, бути готовим прийняти жертву, необхідну для того, щоб бути правдивими перед Богом і перед іншими. 

Пригадую, як в середині 1970-их молоді хлопці розповідали мені, що вони, певною мірою, боялись подружжя через радикальне і зосереджене на самих собі ставлення жінок, яке зароджувалось в той час. Ці хлопці були стурбовані тим, що подружжя не буде функціонувати через постійне і наполегливе вимагання прав жінок. З того часу це розділення між жінками і чоловіками стало тільки гіршим. 

Усі розуміють, що з жінок знущались і можуть знущатись чоловіки. Чоловіки, які знущаються з жінок не є справжніми чоловіками, але фальшивими чоловіками, які порушили власний чоловічий характер, ображаючи жінок. 

Криза між чоловіками і жінками погіршилась через повний провал катехизації в Церкві. Молоді чоловіки росли без відповідного інструктування щодо їх віри і розуміння їх покликання. Молодих чоловіків не навчили, що вони створені на образ Божий – Отця, Сина і Святого Духа. Цих молодих чоловіків не навчили знати усі ті чесноти, необхідні для того, щоб бути мужем і виконувати конкретні дари буття чоловіком. 

Що гірше, існував дуже «пухнастий», поверхневий тип катехитичного підходу до питання людської сексуальності і природи подружніх відносин. 

Водночас у суспільстві відбувся вибух порнографії, яка є особливо їдка для чоловіків, бо жахливо спотворює усю реальність людської сексуальності. Вона спричиняє до того, що чоловік і жінка розглядають свою людську сексуальність окремо від відносин між чоловіком і жінкою в подружжі. 

Насправді, дар сексуальної привабливості спрямований до подружжя, і будь-який тип сексуального звʼязку належить виключно подружжю. Однак увесь світ порнографії зводить молодь до того, щоб повірити наче їх сексуальна здатність є для їх власної розваги і задоволення, і стає похіттю, яка є одним із семи смертних гріхів. 

Дар людської сексуальності перетворюється на засіб самозадоволення, часто за рахунок іншої особи, чи то у гетеросексуальних, чи в гомосексуальних відносинах. Чоловік, який не був сформований із відповідною ідентичністю чоловіка і батька, в результаті стане дуже нещасливим. Ці погано сформовані чоловіки стають залежними від порнографії, сексуальної безладності, алкоголю, наркотиків і усього діапазону залежностей. І в усій цій суміші …, чи я не забагато говорю? 

Метью: Ні, ні. [сміється] 

Кардинал Берк: Погіршує це сумне замішання чоловіків в культурі жахлива втрата домашнього життя. Культура стала дуже матеріалізованою і зосередженою на споживацтві, гонитва за яким заставляє батька, і часто матір, працювати допізна. Споживацька ментальність також привела до ідеї, що життя дитини має бути наповнене діяльністю: школа, спорт і музика, а також усі види діяльності кожного вечора тижня. 

Всі ці речі є добрими самі по собі, але був втрачений баланс. У багатьох сімʼях було втрачене домашнє життя, в якому діти проводять достатньо часу з батьками. Сімʼї перестали насолоджуватись спільним споживанням їжі. Я пригадую як мій батько виховував нас і навчав манер за вечірнім столом. Для мого зростання дуже важливим було проводити час, розмовляючи з моїми батьками. Коли я був ще молодим священиком, мені було сумно слухати, коли батьки і діти розповідали мені, що тати і діти рідко розмовляють і, якщо це і відбувалось, то лише коротко. 

В сімʼї повинно бути хоча б одне спільне споживання їжі в тиждень, коли разом за столом збирається ціла сімʼя. Хлопець чи молодий чоловік навряд чи зможе сформувати чоловічу ідентичність і чоловічі чесноти, якщо він не живе з батьком і матірʼю, і не може бути свідком тої унікальної і комплементарної взаємодії між чоловіком і жінкою в домашньому житті, в якому приймається, виховується і розвивається людське життя. 

Усі ці різноманітні сили об’єднались і завдали чоловікам важких ударів. 

На жаль, Церква неефективно реагувала на ці деструктивні культурні сили; щобільше, Церква  занадто піддалася впливу радикального фемінізму і переважно ігнорувала серйозні потреби чоловіків. 

Моє покоління сприймало як належне усі благословення, якими ми були обдаровані у нашому фундаментальному сімейному житті і в ґрунтовній церковній формації. Моє покоління допустило усі ці безглуздя сексуального замішання, радикального фемінізму і розвалу сімʼї, не усвідомлюючи, що ми обкрадаємо наступні покоління у тих найцінніших дарів, які одного разу самі благословенно отримали. 

Ми завдали важкого удару сучасному поколінню. Як єпископу, багато молоді жалілось мені: «Чому нас цього не навчили? Чому нам чіткіше не розповідали про Літургію, Сповідь і традиційні побожності?» Ці речі є важливими, бо формують духовне життя і чоловічий характер. 

Ходити до Сповіді і на Недільну Літургію, молитись Розарій в колі сімʼї вечорами, разом споживати їжу — усе це надає практичного скерування в християнському житті. Навчати, що чоловік має бути не вульгарним і лихослівним, а привітним і ввічливим до інших ­— це може здаватись дрібʼязковим, але воно формує чоловічий характер. І багато з цього було втрачено. 

Метью: Ваша Еміненціє, як ця католицька «чоловіча криза» вплинула на Церкву? 

Кардинал Берк: Церква стала дуже фемінізована. Без сумніву, жінки — просто чудові. Вони дуже природньо реагують на заклик бути активними в Церкві. Крім священика, храм заповнений жінками. Діяльність на парафії і навіть літургія потрапили під вплив жінок і стали настільки фемінізованими в певних місцях, що чоловіки навіть не хочуть брати будь-яку участь у цьому. 

Чоловіки зазвичай неохоче задіюються в життя Церкви. Фемінізоване середовище і відсутність з боку Церкви спроб задіяти чоловіків призвели до того, що чоловіки просто відмовилися від цього. 

Для прикладу, стало політично некоректно говорити про Лицарів Вівтаря – ідея дуже підходяща для молодих хлопців. Лицарі Вівтаря роблять наголос на тому, що молоді чоловіки несуть своє лицарське служіння біля вівтаря, щоб захищати Христа у таїнственних реаліях Церкви. Сьогодні цю ідею в багатьох місцях не приймають. 

Аспекти церковного життя, які підкреслювали чоловічий характер відданості і самопожертви, перестали наголошувати. Релігійні обряди, які вимагали часу і зусиль, були просто закинуті. Усе стало дуже простим, а коли речі є простими, то чоловіки не вважають, що ними вартує займатися. 

Були, і залишаються, серйозні порушення літургійних приписів, які відвернули чоловіків. 

В багатьох місцях Літургія стала занадто зосереджена на священику, щось на зразок «шоу священика». Такий тип порушення призводить до втрати відчуття священного і позбавлення Меси необхідної сакральності. Втрачається реалія того, що Сам Христос спускається до вівтаря, щоб уприсутнити Свою жертву на Голгофі. Чоловіків притягує таємниця Христової жертви, однак відштовхує така Меса, яка перетворюється на «шоу священика» чи стає банальною. 

Нестримні літургійні експерименти після ІІ Ватиканського Собору, більшість з яких не були санкціоновані ІІ Ватиканським Собором, позбавили обряд Меси багатьох її ретельних артикуляцій, що розвивались впродовж століть. Меса, здавалось, стала надто буденною; глибокий надприродній зміст Священних Таїнств був затемнений. 

Втрата сакрального привела до втрати участі жінок і чоловіків. Однак я вважаю, що чоловіки були особливо відкинені втратою священного. Здається очевидним, що багато чоловіків не залучаються у глибшу літургійну духовність; сьогодні багато чоловіків не залучаються до служіння біля вівтаря. 

Молоді чоловіки відповідають строгості, точності і досконалості. Коли мене готували до цього служіння, навчання тривало кілька тижнів і необхідно було запам’ятати молитви біля підніжжя вівтаря. Це було точне і ретельно виконане служіння. І раптом, з пробудженням ІІ Ватиканського Собору, відправа літургії в багатьох місцях стала досить недбалою. Вона стала менш привабливою для молодих чоловіків, бо була недбалою. 

Введення дівчачого служіння також призвело до того, що багато хлопців покинули вівтарне служіння. Молоді хлопці не хочуть робити щось разом з дівчатами. Це природньо. Дівчата також дуже добре давали собі раду у вівтарному служінні. Тому з часом багато хлопців відійшли. Я хочу наголосити, що практика мати лише хлопців у вівтарній дружині не має нічого спільного із нерівністю жінок у Церкві. 

Я вважаю, що це доклалось і до зменшення кількості покликань до священства. Служіння хлопця біля вівтаря поруч зі священиком вимагає певної чоловічої дисципліни, і більшість священиків пережили свій перший глибокий досвід літургії власне прислуговуючи біля вівтаря. Якщо ми не навчаємо молодих хлопців як міністрантів біля вівтаря, даючи їм досвід служіння Богові в літургії, то не повинні дивуватись тому, що кількість покликань значно зменшилась.
 
Метью: Існує велика потреба у значній Новій Євангелізації чоловіків у Церкві. Маленькі кроки і поступові зусилля навряд чи зможуть зупинити вихід чоловіків з Церкви. Що має статись у Церкві, щоб мільйони літеплих чоловіків повернулись до палкого життя католицької віри? 

Кардинал Берк: Перш за все, Церква повинна докласти концентрованих зусиль для євангелізації чоловіків, передаючи їм сильний і послідовний меседж щодо того, що означає бути вірним чоловіком-католиком. Чоловікам слід дуже конкретно розповісти про вимогливі і благородні виклики служіння Ісусові Христу Вічному Царю і Його Католицькій Церкві. Чоловіки голодні і спраглі за сенсом поза межами щоденного світу. 

Культура, в якій ми живемо, є розорена, і молоді чоловіки в особливий спосіб усвідомлюють крихкість культури. Молоді чоловіки і жінки хочуть чути слова, скеровані конкретно до них, щоб використовувати їх чесноти і дари заради добра усіх. 

Ми можемо бачити те, що чоловіки є спраглі, із значного успіху Конференцій чоловіків-католиків, які починають поширюватись в Сполучених Штатах. І це є доказом того, що чоловіки дадуть відповідь, якщо Церква звернеться до них у відповідний спосіб. Перед чоловіками стоять великі спокуси, зокрема, як я уже казав, повʼязані із порнографією і невпорядкованою сексуальністю, і вони відчайдушно потребують, щоб їх навчили як боротись із цим в Христі. Чоловіки мають увійти в молитву і з допомогою Божої ласки зможуть подолати ці тяжкі спокуси і стати чоловіками із сильним моральним характером. Католицькими чоловіками. 

Ми також можемо бачити, що наші семінарії починають приваблювати багатьох сильних молодих чоловіків, які прагнуть служити Богові як священики. Новий урожай молодих чоловіків мужній і впевнений у своїй ідентичності. Це довгожданий розвиток, оскільки був період часу, коли до священства входили чоловіки, які були фемінізовані і не впевнені у своїй сексуальній ідентичності; прикро, що деякі з цих невпорядкованих чоловіків сексуально зловживали неповнолітніми; це важка трагедія, яку оплакує Церква. 

З чоловіками слід дуже чітко говорити про чистоту, цнотливість, скромність і навіть про те, як їм одягатись і поводитись. Поведінка і одяг чоловіків мають значення, бо впливають на те, як вони ставляться до світу і до культури. Чоловіки повинні одягатись і поводитись як чоловіки таким чином, щоб бути шанобливими до себе, жінок і дітей. 

Метью: Однією із останніх тем, які досліджує наш проект «New Emangelization» було те, що велика кількість чоловіків не розуміють Месу. Чоловіки вважають, що Меса фемінізована і загалом не розуміють потужної чоловічності Меси. Це особливо стосується більшості чоловіків-католиків, котрі не є практикуючими католиками, які не дбають про свою віру. Це дуже важливо, бо якщо чоловік не розуміє Месу, то не може поринути у надприродні благодаті, які зʼявляються в Месі. Чоловік, який сам не розуміє Месу, безумовно не може навчити своїх дітей про Месу. 

Кардинал Берк: Так. Для того, щоб знову залучити чоловіків, потрібно відновити гідність літургії. Чоловіки відреагують, якщо побачать, що священик діє благоговійно в імʼя Христа. Чоловіки не відреагують, якщо священик ставитиме шоу про самого себе. Відправа Меси у благоговійний спосіб завжди приваблювала чоловіків впродовж історії Церкви. Так є і зараз. 

Ми повинні катехизувати чоловіків про глибокі реалії Меси. Як я вже казав, катехизація була дуже бідною, особливо катехизація чоловіків. Катехизація чоловіків і благоговійна відправа Меси призведуть до великих змін. Також зрозуміло, що багато чоловіків схвально відреагують на Надзвичайну форму римського обряду, яка відправлялася до реформ ІІ Ватиканського Собору. 

Я був дуже здивований кількістю молодих чоловіків, яким сподобалась Надзвичайна форма Меси (як її ще називають — Тридентська або Дособорна Меса). І це не через те, що Надзвичайна форма більш чинна, ніж Novus Ordo, Звичайна форма. Чоловікам подобається, бо Надзвичайна форма має дуже чітке вираження; вона вимагає уваги людини до того, що відбувається. Навіть використання молитовника, що містить словесний супровід того, що відбувається під час Меси, може допомогти людині в більшій повноті увійти в Месу. 

Звичайна форма, якщо відправляється дуже благоговійно і з хорошим музичним супроводом, може мати такий самий позитивний вплив на чоловіків. Чоловікам не підходить такий банальний підхід до Меси, коли вона перетворюється на сеанс доброго самопочуття або коли містить нешанобливі мотиви. Чоловіки приходять туди, щоб прийняти Ісуса Христа. Вони хочуть бачити Його, бачити, як Його присутність відображається у шанобливій поведінці священика. 

Метью: Переважна більшість чоловіків-католиків також занедбали Таїнство Примирення. Лише 1 з 50 чоловіків приступає до Сповіді щомісяця. Близько 80 відсотків чоловіків не сповідаються навіть раз на рік. В поєднанні із епідемією порнографії, особливо серед молодих чоловіків, велика кількість чоловіків-католиків перебуває у стані смертного гріха. Яким чином Церква може наново запровадити і перенаголосити для чоловіків потребу іти до Сповіді? 

Кардинал Берк: Поки чоловіки не зрозуміють, що гріх існує, чим є гріх і що гріх важко ображає Бога, то не підуть до Сповіді. Чоловіки повинні зустрітись з Богом, нашим Господом у Таїнстві Покаяння, щоб визнати свої гріхи, висловити свій жаль і отримати Його прощення. 

Сьогодні чоловіки не ходять до Сповіді, бо існує заперечення гріха. Після ІІ Ватиканського Собору був період часу, коли багато хто поширював ідею, що важких гріхів не буває. 

Звичайно, для чоловіків це небезпечно, особливо для молодих. Молоді хлопці можуть піддатись сексуальному гріху мастурбації. Чоловіки розповідали мені, що коли були підлітками і сповідались з гріха мастурбації, то священик казав їм: «О, з цього не треба сповідатись. Усі це роблять». Це неправильно. 

Це гріховні вчинки. З них треба сповідатись разом з іншими типами гріхів, чи це лихослівʼя, брехня, крадіжка чи будь-що інше. Заперечення гріха було руйнівним в значенні того, що вимагається від чоловіків, як Христових чоловіків. 

Протистояння гріху найважливіше для того, щоб мати змогу любити інших. Як чоловік любить? Він любить, дотримуючись Десяти Заповідей. Після ІІ Ватиканського Собору цей великий заклик любити, протиставляючись гріху, був втрачений, призводячи до жахливих зловживань окремими особами, які зловживали собою і іншими, до руйнації сімейного життя, нестримного падіння відвідування Меси та занедбання Таїнства Покути. Ми повинні відновити для чоловіків значення гріху, щоб вони могли розпізнавати гріхи і висловлювати глибокий жаль за них. 

Коли це станеться, Сповідь стане для чоловіків чудовим таємничим досвідом. Бо чоловік з впевненістю знатиме, що він особисто висловив жаль за свої гріхи Богові, він зможе через Божого служителя почути Його звільняючі слова, що його гріхи прощені і відпущені. 

Метью: Що конкретно Ви б порадили священику, щоб допомогти йому євангелізувати чоловіків і значно збільшити участь чоловіків в житті парафії? 

Кардинал Берк: Перш за все, самому бути мужнім. Іншими словами, культивувати власні чоловічі якості, бо священик є першим і найважливішим духовним батьком; він є чоловіком. Він повинен володіти чоловічими якостями самовідданості, лицарства і дисципліни, щоб уникати невідповідних для священика ситуацій. Священик повинен мати чоловічу впевненість і достовірність, щоб бути духовним батьком для своєї пастви, даючи чіткі тверді вказівки з добротою і милосердям. 

По-друге, я б порадив священикам звернути особливу увагу на чоловіків і шукати способів залучити чоловіків до життя Церкви. Жінок залучити простіше, бо наші сестри схильні до великої щедрості і талановиті. Однак Церква і кожен священик мають докласти конкретних зусиль, щоб долучити хороших чоловіків-католиків до діяльності в Церкві. Це важливо для Нової Євангелізації. 

Метью: Ваша Еміненціє, чи хочете ще щось додати? 

Кардинал Берк: Я дуже ціную вашу працю в «New Emangelization». Вона є ключовою для Нової Євангелізації. 

Коли французький уряд в односторонньому порядку накинув так звані одностатеві подружжя, які, звичайно ж, не є подружжями взагалі, то на вулиці вийшли два мільйони людей, які несли транспаранти із зображенням батька і матері, які тримають за руки дітей. Тати мають істотне значення для сімʼї. 

Чоловіки мають роздумувати над своїм власним досвідом, навіть якщо він був негативний. Якщо в їх житті бракувало тата, то чоловіки мають усвідомити, що вони потребували від тата і мами. Тати і мами — це чудові дари, дані нам Богом. 

Таким є і чудовий дар нашої людської сексуальності, як її задумав Бог, а не так, як, на жаль, зараз в світі трапляються багато хворих зловживань даром сексуальності. Темна плутанина гендерної ідеології обманює людей, навʼязуючи їм, що вони можуть самі творити свою власну сексуальну ідентичність, базуючись на бажаннях і емоціях. Нам так пощастило, що Бог дарував нам дар бути чоловіком чи бути жінкою. А нам вже треба відповідати на Божу волю і розвивати наш дар буття чоловіком чи жінкою. 

Метью, я хочу вам подякувати. Те, що ви робите є ключем до майбутнього підсилення життя Церкви і для усього суспільства. 

Метью: Богу дякувати. Ваша Еміненціє, дякую за те, що провели з нами час. 

Кардинал Берк: Із задоволенням. 

Джерела:   Католицький Оглядач 

КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар