ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 27 грудня 2014 р.

27.12.2014р. Б. / Коментар апостола на Неділю 29-у по Зісланні Святого Духа

Неділя 29-а по Зісланні Святого Духа

Послання апостола Павла до Колосян 3,4-11

Текст

Коли ж Христос, ваше життя, з'явиться, тоді й ви з ним з'явитесь у славі. Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість - що є ідолопоклонство. За все це падає гнів Божий на неслухняних. Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому. Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст! Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця. Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому - Христос.

Вступ

Сьогоднішнє Євангеліє від Луки подає нам «Притчу про запрошених, що не приймають запрошення» (див. Лк 14,16-24).  Подібну притчу знаходимо і в Євангелії від Матея (Мт 22,1-14), названу «Притчею про весільний бенкет». У цій притчі, окрім жорстокої розправи царя із тими, що відмовилися від його запрошення, читаємо також і про того «нещасного» чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: «Зв’яжіть йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів» (Мт 22,13). У 14-ту неділю по Зісланні Святого Духа, коли Церква читає Притчу про весільний бенкет з Євангелія від Матея, її коментарем служить читання  Апостола з 2 Кор 1,21-2,4, де апостол Павло говорить про співпрацю з коринтянами і радість – через їхнью міцну віру, але, також, і про смуток, який йому завдала поведінка коринтян, несумісна із вірою у Христа. Сьогоднішній Апостол можна і треба читати у світлі нової людини, яка стала такою - через віру в Христа, скинувши із себе одяг старої людини.

Контекст: життя, яке випливає з хрещення

У перших двох розділах Послання до Колосян можна побачити, що приналежність до воскреслого і прославленого Христа в першу чергу означає визволення від рабства «начал і властей» (див. Кол 2,15). Тепер нове життя тих, які воскресли з Христом, описано як послух царській владі Господа. У цей спосіб ще більше поглиблено те, про що вже згадувалося у перших двох розділах: «мудрість і духовне розуміння» проявляються у виконанні Божої волі (1, 9-11). Отримане примирення з Богом треба берегти у витривалості віри, не відхиляючись від надії Євангелія (1,21-23). «Як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому і ходіть» (2,6). Цей заклик у третьому розділі сконкретизований у практичних заохоченнях. Зміст перших двох розділів Послання таким чином тісно пов’язаний з двома наступними. Отже, можемо побачити як поодинокі вказівки щодо конкретної поведінки випереджені натяком на хрещення як основи нового життя, тобто христологічною мотивацією. Життя з Христом і у Христі реалізується у цілковитій приналежності до Господа й у виконанні Його заповідей.

Християнська спільнота в Колосах була стривожена деякими єретичними рухами, які наближалися до гностичних принципів, тобто плекали раціоналістичні теорії про устрій світу і радо віддавалися дискусіям про важливість ангелів, про дотримання окремих обрядів, водночас, зневажаючи все матеріальне. Тому Послання до Колосян передусім намагається запропонувати вчення про справжню природу християнського життя і про особу та вістку Ісуса Христа.

Коментар

Апостол Павло, виклавши у двох попередніх розділах деякі догматичні принципи, у третьому розділі подає практичні наслідки цих принципів. Збираючи довгий ряд різних заохочень, Павло укладає чи не одну із найяскравіших моральних сторінок у всьому НЗ. Щоб зрозуміти якнйкраще зміст сьогоднішнього Апостола, почнемо коментар з перших віршів третього розділу.

Вв.1-2
Коли ви з Христом воскресли, шукайте те, що вгорі, де Христос возсідає по правиці Бога. Думайте про те, що вгорі, – не про те, що на землі. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі (Кол 3,1-2).

Вже з цього першого твердження можемо зробити важливий висновок: християнська мораль - це мораль воскреслих, тобто вона є поведінкою осіб, які досвідчили воскресіння. «Коли ви з Христом воскресли, шукайте те, що на небі, де Христос царює разом з Богом. Думайте про небесні, а не про земні справи». Це пасхальне твердження насправді стосується осіб, які досвідчили живого Христа у їхньому житті. Це і є глибоке значення того, що можна б назвати «хрещальною мораллю»: християнин у хрещенні помер і воскрес з Христом; наш християнський досвід, тобто зустріч з живим Христом, що живе і діє у нас, породжує це нове життя. Християнська мораль - це мораль яка випливає з віри, а не мораль, яку здобувають. Іншими словами, християнська мораль є наслідком особистого досвіду зустрічі з Христом.

Апостол Павло висловлюється дуже ясно: «Коли ви воскресли з Христом», тобто, якщо правдивим є усе богослов’я Хрещення, якщо воно є не лише теорією, а ви насправді відчуваєте, що Ісус Христос є частиною вашого життя, тоді «шукайте небесного, думайте про небо, де Христос царює разом з Богом». Але що означає оте «Шукати небесного»? Очевидно не йдеться про якісь абстрактні і швидкоплинні думки; апостол Павло не каже «літайте в хмарах»; точно не це! Натомість означає: Майте нову ментальність! Думайте по-новому! «Небесне» не є чимось абстрактним, нереальним, а, навпаки, – земні  речі були б чимось конкретним. Йдеться про дві ментальності: - земну, в інших місцях названу Павлом «тілом» (ми могли б її назвати егоїзмом, тобто старою людиною); це зіпсована гріхом природа, це «природня» ментальність, позначена гріхом і така, що породжує гріх. Натомість «небесні думки» не є чимось абстрактним: вони є конкрентою дійсністю, стійкою і цінною; вони є новою ментальністю, «ментальністю» Ісуса Христа, ментальністю нової людини, в яку ми переображені.

Отже, «горішнє», «те, що вгорі», «небесне» означає нове життя, новий спосіб думати; це – християнські цінності, цінності Ісуса Христа. «Коли ви воскресли», коли ви нове створіння, тоді ви насправді – повинні мати іншу ментальність, не можете більше бути обмеженими вашою давньою ментальністю; ви повинні бути новими, тому що тепер маєте «ментальність» Христа Ісуса. «Маєте бути» - це справжній плід дару благодаті: мусите бути новими, тому що ви стали новими, тому що ви воскресли з Христом.

Вв. 3-4
Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. Коли Христос, ваше життя, явиться, тоді й ви з Ним явитесь у славі (3,3-4).

Наше життя є вже життям з Ісусом Христом. Ми вже є з’єднані з Ним, але коли Христос з’явиться у своїй славі, наша єдність стане видимою і повною. Та все ж таки, в тому проміжку часу, що відокремлює наше хрещення від вічного блаженства, існує справжня і важлива динаміка росту і уподібнення до Христа. «Тому що ви ніби то вже мертві: ваше справжнє життя приховане з Христом у Бозі. І коли Христос, що є вашим життям, стане видимим усім, тоді покажеться і ваша слава, разом з його».

Християнське життя є ростом, зростанням, до того, щоб якомога більше уподібнитися до Христа. Усі заохочення, які віднаходимо в наступних віршах, є наслідком цих тверджень і висловлюють зусилля, щоб стати тим, ким ми є вже по благодаті.

Вв. 5-6
5 Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість - що є ідолопоклонство. 6 За все це падає гнів Божий на неслухняних.

Тому, як наслідок, умертвлюйте у вас ті наставлення, які є властиві цьому світові. З тої хвилини, коли ви вже померли у таїнственний спосіб, тому що ваше старе життя було втоплене у водах хрещення, треба також втопити і ту стару ментальність, яка є ментальністю цього грішного світу. Зло не було викорінено в якийсь чудесний спосіб; але нам дано силу і владу його знищити. Наше життя є, отже, постійною працею і зусиллям, щоб стати новими людьми.

Цей етап уподібнення до Христа означає «умертвити ті наставлення, які є властиві цьому світові». І тут Павло подає нам до прикладу список гріхів, очевидно не вичерпний: «аморальність, пристрасті, нечистота, злі думки і оте нестримне бажання посідати, що є бовванопоклонством». Усі ці речі стягують Божий засуд на тих, які не слухають Його. Колись - каже Павло - і ви такими були, коли ваше життя проходило у тих пороках. Тепер же відкиньте все те геть від себе: «гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова». Не важко зрозуміти, що усі приклади, запропоновані тут апостолом Павлом, є наслідками богословського твердження на початку: «і ви самі колись були… а тепер ви нові».

Вв. 7-8
7 Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому. 8 Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!

Павло звертається до тих, що стали християнами вже у дорослому віці, свідомо прийнявши рішення охреститися. Для них хрещення було чимось новим, чимось, що позначило вибір між двома способами життя, між одною поведінкою й іншою. Те саме вартує і для нас, тому що, в першу чергу, це не момент, в якому ми отримали хрещення, що має значення, а наша свідомість охрещених, яка власне і позначає наш вибір. І ця цінність, та сила, яку Бог нам подарував, є дійсною, тут, у нашому досвіді: «тепер відкиньте від себе геть все те, що є зле, відкиньте оцю стару ментальність, тому що ви це можете зробити!».

Ось ще інша нова і фундаментальна ідея християнської моралі: не просто «мусиш» відкинути, але передусім «можеш» відкинути геть все те, що є зле, тому що ти отримав цю силу, цю здатність. Прийми і здійсни цю прекрасну можливість відкинути все те, що є зле.

Вв. 9-11
9 Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами 10 й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця. 11 Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому - Христос

Християнське життя - це постійне відновлення, щоб стати все більш подібними на Христа, у новій ментальності, яка приходить разом з вірою в Нього. Новизна цього життя спричинена тим, що ми прийняли Христа, повірили в Нього: «Ви покинули старе життя і його діла, так як скидається старий одяг. Тепер ви вже нові люди, а Бог вас відновлює постійно для того, щоб повести його до досконалого знання і щоб зробити вас подібними до нього, що вас створив. 

Таким чином, вже не має значення бути греками чи євреями, обрізаними чи необрізаними, варварами чи дикунами, рабами чи вільними». Жодне розрізнення, жоден поділ у світі вже більше не має значення. Те, що насправді має значення, - це Христос і Його присутність у всіх нас; і навіть не настільки Христос сам у собі, а Христос присутній у нас.

Для роздумів

У наступних віршах апостол Павло говоритиме про «новий одяг» «нової людини»: щире милосердя, доброта, смиренність, лагідність, довготерпеливість, любов, вдячність… Однак, щоб зодягнутися в нього, перше треба скинути старий одяг: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху похіть, зажерливість, гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова… Сьогодні апостол Павло нам нагадує, що новий одяг не буде гарно дивитися, якщо його одягати на старий… І не треба боятися скинути зі себе все те, що не тільки нас не прикрашає - наші вади і слабкості - а зрештою і спотворює - наші гріхи і пристрасті - щоб зодягнутися в нову людину, яка «ходить духом», а не за похотями тіла. Ця остання неділя 2014 року може бути гарною нагодою, щоб застановитися над тим, ЩО зі старого одягу гріха ми скинемо і залишимо у цьому році, і ЯКИЙ  одяг нової людини ми носитимемо в новому році. Пам’ятаймо про одне: ми не мусимо… але ми можемо! Ми не мусимо бути милосердними, добрими, смиренними, лагідними… але ми можемо не гніватися і не чинити зла іншим, а, зокрема, ми можемо бути вдячними і любити!

о. Тарас Барщевський

Немає коментарів:

Дописати коментар