ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 5 листопада 2014 р.

05.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом


Середа 22-го тижня

Євангеліє
Лк. 9, 44–50

«…Хто найменший поміж усіма вами, той – великий»

Бог не потребує, щоб ми грали для нього ролі, чи то праведників, чи то грішників. Бог потребує, щоб ми стали перед ним в правді – такі, які ми є.

Кожен з нас має якісь таланти, вони є даром Бога. Однак коли Господь каже про те, щоби бути найменшим, то вказує, що попри свою цінність в Його очах, ми мусимо одночасно усвідомити і свою малість. Це не значить, що ми маємо якось себе поливати брудом, применшувати себе, а усвідомлювати собі, що наша велич, залежить від того, наскільки Бог діє в нас. У грішнику він не перестає діяти хоч би на 1 відсоток або навіть 0,01 відсотка, а що більше наближаємося до Бога, то більше Він діє в нас. У житті кожного зі святих Бог діяв відносно кажучи на 60, 70, а то й 80 відсотків.

Усвідомити власну меншість – це дати простір величі Божій діяти в нас. Бо ж не даремно ми співаємо в богослужіннях: «Дивний Бог у святих своїх». І як казав Йоан Предтеча: «Мені треба маліти, а Йому – рости».

Тож дозволяймо і даваймо Богові щораз більше можливостей діяти через нас!

Апостол
Кол. 3, 17–4, 1
«Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей»

У нашому житті ми маємо перед собою реальних людей, реальні обставини, і в тих обставинах робимо реальні вчинки для тих чи інших людей. Але ці люди аж ніяк не є випадковими у нашому житті – Бог їх нам дав. І немає різниці, з якими стосунками та в якій субординації ми з ними перебуваємо, апостол каже, щоб ми служили їм, як Господові.

Уявімо на хвилину, яким би став цей світ, коли б ми служили один одному, як Господові! Яке б ставлення не виявляли нам наші ближні, стараймося до кожного ставитися з думкою про Бога, який перший полюбив нас, ще коли ми були грішниками. Не чекаймо любові та добра від інших, пробуймо виконувати те, що каже апостол: чинити все, як для самого Господа, а не як для людей. Тоді приймемо від Господа нагороду вічне життя – єдину нагороду, за яку варто змагатися в цьому земному житті!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар