ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

27.10.2014р. Б. / Підвестися — відбудуватися

відбудова Слов'янська
Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХХ звичайного тижня, рік ІІ
 
Того часу навчав Ісус в одній із синагог у суботу. Була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися. Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від своєї недуги». Він поклав на неї руки — і враз випросталася, і стала прославляти Бога. У відповідь старший синагоги, обурений тим, що Ісус оздоровив у суботу, промовив до натовпу: «Є шість днів, у які належить працювати; тож приходьте тоді оздоровлятися, а не суботнього дня». Та Господь відповів йому і сказав: «Лицеміри, хіба кожний з вас не відв’язує у суботу вола або осла від ясел і не веде напувати? А цю дочку Авраама, яку зв’я­ав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не годиться звільнити від цього пута в суботній день?» І коли Ісус це говорив, стало соромно всім, які противилися Йому, і весь натовп радів усьому тому славному, що Він чинив. 
 
Тим, що визволяє (Тим, хто визволяє), є Правда. Яка правда визволила скорчену жінку від її хвороби?..

З яким тягарем ми зустрічаємось у жінки? Особливий вираз «дух немочі» вказує напевно, що хвороба не мала виключно тілесного характеру, а була пов’язана з душею. Корінь скорченості був духовний. Хто шукав би лікування фізичного — не знайшов би (тому так багато років вона була хвора), бо справжня причина була духовною. А отже, і спосіб зцілення від тягаря має бути духовний. 

Зверніть увагу, як Ісус зцілює жінку. Кладе на неї руки. Вона ніби має на своїх плечах тягар, що прибиває її донизу, скручує, а Ісус ще зверху кладе руки, додає тяжкості! 

Кожен має свій тягар життя: тягар гріха, вад, проблем на роботі, хвороба близької людини, тягар невпорядкованих прив’язань до людей або речей, психологічних ран із дитинства, щоденних поранень почуттів або емоцій тощо. І ще одним, як здається — головним тягарем, який хоче нам накласти Господь, є тягар слова. А коли до всього ще й додати тягар Божого Слова (читати, роздумувати над ним), то, здається, це приносить ще більший тягар у щоденності. 

Однак, від тягаря Слова Божого ефект зворотній: Слово нас спонукає до «випростування». Грецькою написано «анортхо» — відбудова, ремонт дому. А ремонт це покращення. Покращення нашого життя. Той, хто спробував жити Словом Божим у щоденності, жити Lectio Divina, з часом пересвідчується, що й насправді «Божий тягар — легкий». 

Уявіть: ви були в майбутньому і написали собі, як маєте чинити сьогодні. І це все записали у спеціальну книгу. Християни мають Святе Письмо, Біблію. Немовби з майбутнього нашого життя в теперішній час є підказки, що потрібно робити тепер. Я маю робити те, що можу побачити, наприклад, у Книзі Неємії: «Відкрив Езра книгу перед очима всього народу, бо він був вище від усього народу; а як він відкрив її, ввесь народ підвівся». 

Щоразу, коли я розгортаю Книгу Життя, я підводжуся, відбудовуюся з-під усіх моїх тягарів. 

Фото з хроніки «Відбудова Слов’янська»

Джерело:   КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар